Франсуа Ґакон (; , Ліон — , Аньєр-сюр-Уаз) — французький поет-сатирик і перекладач.
Деякий час був членом духовної конгрегації, потім вийшов з неї, щоб бути вільним у своїй сатиричній діяльності.
Відомий як «поет без прикрас» своїми сатирами проти Жана-Батиста Руссо, Антуана Удару де Ламотта, Ніколи Буало, Жака Беніня Боссюе, Вольтера та багатьох інших.
Під кінець життя знову став ченцем.
Вибрані твори Apologie pour M. Despréaux, ou Nouvelles satyres contre les femmes (1695) Le Poëte sans fard, ou Discours satiriques en vers (1696) Anti-Rousseau (1712) Dissertations sur les ouvrages de monsieur de La Motte . Premiere dissertation, ou Idée generale des ouvrages de cet auteur, tirée de la preface de ses reflexions sur la critique . Seconde dissertation, sur un auteur de poëtique posé par cet auteur ; et sur le discours de Diomede à Agamemnon, censuré par le même (1715) Texte en ligne Homère vengé, ou Réponse à M. de La Motte sur l'Iliade (1715). Réédition: Slatkine, Genève, 1971. Histoire satirique de la vie et des ouvrages de M. Rousseau , en vers ainsi qu'en prose (1716) Le Journal satirique intercepté, ou Apologie de M. Arrouet de Voltaire et de M. Houdart de La Motte (1719) Le Secrétaire du Parnasse au sujet de la tragédie d'Inès de Castro ; et souscriptions désintéressées (1723 —1724)
Йому належить також метричний переклад Анакреонта (1712).
Примітки
Література
Посилання Твори Ф. Гакона