Теорема Коші — Ковалевської — теорема про існування та єдиність локального розв'язку задачі Коші для диференціального рівняння в частинних похідних. Частковий випадок був доведений Огюстеном Коші в 1842 році, сама теорема була повністю доведена Софією Ковалевською в 1875 році.
Формулювання Нехай початкові умови , , де — фіксоване значення змінної , — задані функції змінних ,
задачі Коші для диференціального рівняння , де — незалежні змінні, і ,
є аналітичними функціями незалежних змінних в околі точки . Тоді, якщо права частина даного рівняння є аналітичною функцією всіх своїх аргументів в околі точки їх числових значень, що відповідають точці в силу початкових умов, то в околі цієї точки існує аналітичний розв’язок задачі Коші, і цей розв'язок буде єдиним в класі аналітичних функцій.
Тут під аргументами розуміються не тільки незалежні змінні, а й значення невідомих функцій і їх похідних, що стоять у правій частині, обчислені через початкові умови.
Узагальнення У 1983 році японський математик узагальнив теорему Коші — Ковалевської для систем лінійних диференціальних рівнянь в частинних похідних з аналітичними коефіцієнтами. Доведена їм теорема отримала назву Коші — Ковалевської — Касівари. Ця теорема передбачає когомологічне формулювання у термінах D-модулів.
Джерела
Том VII, с. 17–58.