Гойтоси́р (Ойтосир, Ойтосір) () — у скіфській міфології один з головних богів скіфського пантеону, за Геродотом, тотожний грецькому Аполлону.
Щодо функцій Гойтосіра, то «дослідники підкреслюють сонячну природу Гойтосира … Грецький аналог Гойтосира — Аполлон також співвідносився з Геліосом … а Мітра в Рігведі й Авесті щільно пов'язаний з небом, сонцем, світлом … Архаїчний зміст культів Митри … й Аполлона … дає підстави для реконструювання й інших функцій скіфського бога. Функція пастуха, охоронця худоби … так як худоба була основою добробуту суспільства. З функцією охоронця стад пов'язана функція лучника, стрільця й переможця чудовисьок.» Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
З культом Гойтосира пов'язують зображення свастик, які відомі у скіфському мистецтві Граков Б. Н., Пережитки скифских религий и эпоса у сарматов. ВДИ. 1969. 3. С. 70-72..
Наразі загальновизнаної етимології теоніму немає, можливі: < скіф. *aita- *asura- < вед.*éta- *ásura — Трубачев О. Н. Indoarica в Северном Причерноморье. М.: Наука, 1999. < скіф. ? < авест.*gaêthâ- *sûra- — . M. Vasmer. Die Iranier in Südruβland. Leipzig. 1925 < д.ір. *gaḭa-ta / *hau-ta- + *sûra- — . Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
Примітки
Література Геродот. Історія. Кн.4. Мельпомена Гойтосир // Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. М.: Советская энциклопедия, 1990. 672 с.