The J. Geils Band — американський рок-гурт, утворений 1967 року у Ворсестері (Worcester) як тріо The J.Geils Blues Band у складі: Джей Джейлс (The J.Geils), справжнє ім'я Джером Джейлс (Jerome Geils Jr.), 20.02.1946, Нью-Йорк, США — гітара; Меджік Дік (Magic Dick), справжнє ім'я Річард Селвіц (Richard Salwitz), 13.05.1945, Нью-Лондон, Коннектикут, США — гармоніка та Даніель Кляйн (Daniel Klein), 13.05.1946, Нью-Йорк, США — бас, ударні.
1967 року тріо перебралось до Бостона, скоротило назву до The J.Geils Band, а також поширило склад шляхом Пітера Волфа (Peter Wolf), справжнє ім'я Пітер Бленкфілд (Peter Blankfield), 7.03.1946, Нью-Йорк, США — вокал, Сета Джастмена (Setha Justman), 27.01.1951, Вашингтон, США — клавішні, вокал та Стівена Джо Бладда (Stephen Jo Bladda), 13.07.1942, Бостон, США — ударні, вокал.
На перших двох альбомах формація запропонувала суворий, гострий ритм-енд-блюз, який порівнювали з творчістю Butterfield Blues Band. Досконало зроблені версії творів Альберта Коллінза, Отіса Раша та Джона Лі Хукера, були головним доводом музичних здібностей учасників гурту. До того ж маючи в особі Волфа яскравого, динамічного фронтмена, гурту швидко вдалося завоювати звання видовищної формації. Виданий 1973 року у США альбом «Bloodshot» здобув статус «золотої платівки», забезпечивши гурту нових прихильників. Проте помічена на ньому артистична стагнація музикантів виявила себе ще більше в наступних роботах. Приємним винятком виявився лонгплей «Monkey island», під час роботи над яким Волфу, Джейнсу та Меджік Діну вдалось відшукати запал та динаміку, що добре були відомі за двома першими альбомами.
Наприкінці 1970-х музиканти перебрались з фірми «Atantic» до «EMI», a 1982 року здобули великий успіх, записуючи чуттєвий твір «Centrefold». Однак, залишивши своє блюзове коріння, учасники J.Geils Band так остаточно і не вирішили, яку музичну течію їм обрати. Загострив це ще й вихід 1983 року зі складу гурту Волфа, який вирішив зайнятися сольною діяльністю. Він залишив гурт під час студійної сесії до альбому «You're Getting Even, While I'm Getting Old», тому його колегам довелось доробляти лонгплей без нього.
1985 року J.Geils Band востаннє потрапили до американського чарту (лише на дев'яносто перше місце) разом з композицією «Fright Night», що походила з однойменного фільму, і того ж року гурт вирішив припинити діяльність. Після розпаду його учасники зайнялись різними сольними проєктами, а 1992 року Джей Джейлс разом з Меджіком Діком та акомпануючими музикантами зіграли спільний концерт під назвою «Magic Dick/ J.Geils Blue Time».
Дискографія 1971: The J.Geils Band 1971: The Morning After 1972: Live — Full House 1973: Bloodshot 1974: Ladies Invited 1974: Nightmares …& Other Takes From The Vinyl Jungle 1975: Hotline 1976: Blow Your Face Out 1977: Monkey Island (як Geils) 1978: Sanctuary 1979: The Best Of The J.Geils Band. Volume 1 1980: Love Stinks 1980: The Best Of The J.Geils Band. Volume 2 1981: Freeze — Frame 1982: Showtime! 1984: You're Getting Even While I'm Getting Old 1985: Flashback — The Best Of The J.Geils Band 1993: The J.Geils Band Anthology: A House
Пітер Волф 1984: Lights Out 1987: Come As You Are 1990: Up To No Good
Джерела