Юзеф Міхал Губерт Унруг (Йозеф Міхаель Губерт фон Унру) (, ; 7 жовтня 1884 — 28 лютого 1973) — німецький і польський військово-морський діяч, адмірал флоту.

Біографія Син германізованого генерал-майора Прусської армії Тадеуша Унруга. Після закінчення гімназії в Дрездені вступив у військово-морський навчальний заклад і почав службу в Імператорському флоті Німеччини в 1907 році. У роки Першої світової війни Унруг служив в підводному флоті, дослужившись до посади командира флотилії підводних човнів.

Після того, як Польща отримала незалежність, Унруг добровольцем записався до лав польської армії. Незабаром він був переведений у новостворювані ВМС молодої держави. Спочатку був начальником Гідрографічної служби, а також знову був командиром флотилії підводних човнів. У новоствореному флоті Унруг був одним з найбільш грамотних офіцерів, що забезпечило йому швидке кар'єрне зростання. В 1925 році, незважаючи на погане володіння польською мовою, він став головнокомандувачем Військово-морськими силами Польщі.

Під час Польської кампанії Унруг відповідав за виконання плану переходу частини флоту в британські порти (Операція «Пекін»). Іншою операцією польських ВМС в той час стало загородження мінами Гданської бухти — план «Ворек». Після того, як польський флот фактично перестав існувати, Унруг продовжував командувати сухопутними силами з метою запобігання захоплення німцями Польського коридору. 1 жовтня 1939 року, після падіння Варшави і Модліна, адмірал вирішив, що продовження оборони Гельської коси, яка все ще залишалася в руках польських сил, безглузде. Наступного дня війська, які знаходилися під його командуванням, капітулювали.

Решту війни адмірал Унруг провів в німецьких таборах для військовополонених. У таборі «Офлаг VII-A» (Мюрнау) він був найстаршим за званням офіцером і командував інтернованими польськими солдатами. До Унруга, як до колишнього кадрового офіцера Імператорських ВМС Німеччини, німці ставилися з великою повагою. Робилися навіть спроби схилити адмірала до нового переходу на службу німецького флоту, з цією метою його відвідували його колишні флотські товариші по службі. Однак Унруг не піддався на вмовляння, більш того, він відмовлявся розмовляти німецькою, заявляючи, що забув цю мову у вересні 1939 року. До роздратування німців, він завжди наполягав на тому, щоб при розмові з ким-небуть, хто не промовляв польською, був присутній перекладач, незважаючи на те, що адмірал говорив німецькою краще, ніж польською. Міцністю свого духу і твердими принципами він вселяв упевненість в своїх підопічних-в'язнів таборів для військовополонених.

Після того, як в червні 1945 року влада в Польщі перейшла до «Тимчасового уряду національної єдності», контрольованого комуністами, Унруг перебрався до Великої Британії, де служив в польських силах, розквартированих на території країн Заходу і брав участь в їх розформуванні. Після визнання західними союзниками ПНР колишній адмірал польського флоту залишився у Великій Британії. Юзеф Унруг помер 25 лютого 1973 року в госпіталі для польських ветеранів в Лаї-ан-Валь. 5 березня того ж року похований у каплиці сімейного палацу Браницьких в Монтрезорі.

24 вересня 2018 року останки адмірала і його дружини Софії були ексгумовані і в супроводі почесної варти доставлені в Польщу, де 2 жовтня 2018 були поховані на гарнізонному цвинтарі ВМС у Гдині.

Звання

Лейтенант-цур-зее (1907) Оберлейтенант-цур-зее (1909) Капітан-лейтенант (1915) Морський капітан (1919) Командор-підпоручник (1921) Командор-поручник (1923) Командор (3 травня 1926) Контрадмірал (21 грудня 1932) Віцеадмірал (2 вересня 1946) Адмірал флоту (21 вересня 2018; посмертно)

Нагороди

Польща

Virtuti Militari, золотий хрест (№105) Хрест Заслуги (Польща) золотий золотий з мечами (1925) Орден Відродження Польщі офіцерський хрест (1928) командорський хрест (1938) Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років (1928) Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» (1928) Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня

Інші країни

Залізний хрест (Королівство Пруссія) 2-го класу (1915) 1-го класу (1918) Орден Білого слона, кавалер (Сіам; 1927) Орден Почесного легіону, офіцер (Франція; 1927) Орден Данеброг, командорський хрест (Данія; 1931) Орден Святого Савви, командорський хрест (Королівство Югославія; 1931) Орден Меча (Швеція) командорський хрест 1-го класу (1932) великий хрест (1939) Орден Трьох зірок, великий офіцерський хрест (Латвія)

Вшанування пам'яті У 1976 році меморіальна плита на честь адмірала Унруга була встановлена ​​в передмісті Гдині.

Галерея

Література

Kazimierz Sławiński: Wspomnienie o kontradmirale, «Morze» Monthly, 9/1973 Mariusz Borowiak: Admirał: biografia Józefa Unruga, Finna Oficyna Wydawnicza, Gdańsk 2004, ISBN 83-89929-40-6

Примітки