П'єр Пелери́н де Маріку́р () — французький фізик XIII століття, проводив експерименти з магнетизма і написав перший трактат про властивості магнітів, що дійшов до наших днів. Точні роки життя невідомі. Свої латинські праці він підписував: Петро Перегрин (), тобто «пілігрим»; причина такого прізвиська невідома.

Де Марікур першим у Європі зробив систематичне експериментальне дослідження властивостей магнітів і опублікував результати в трактаті «Послання про магніт» (Epistola Petri Peregrini de Maricourt ad Sygerum de Foucaucourt , militem, de magnete). Ця праця дуже вплинула на розвиток середньовічної фізики, а також багаторазово перевидавалася; до наших днів дійшли лише 39 копій рукописів. Його робота особливо відзначена тим, що містить найдавніші детальні обговорення компаса з голкою, що вільно обертається, фундаментальні складові сухого компаса, який незабаром з'явиться в середньовічній навігації.  Він також написав трактат про побудову та використання універсального астролябіїя.

Подробиці життя вченого не збереглися. Народився він в Пікардії. Крім магнетизму, де Марікур у своєму трактаті «Nova Compositio Astrolabii Particularis» описав пристрій «універсальної астролябії», але немає відомостей про те, що цей (досить складний) прилад реально кимось використовувався.

«Послання про магніт»

Цей трактат Марікур написав 1269 року, коли перебував у війську Карла Анжуйського, яке брало участь в облозі італійського міста Лучера. Праця являє собою лист до знайомого автора на прізвище де Фукокур (). У ньому де Марікур докладно перерахував властивості магніту, повідомив, як знайти в нього північний і південний полюси, як намагнічувати голку компаса. Також у праці описуються процедура перемагнічування й закони взаємодії двох магнітів.

Трактат відображає поширене повір'я, що магніт притягується до Полярної зорі

Наведена цитата пояснює, чому де Марікур використовував магніти незвичної, кулястої форми. Знайшовши на них полюси, він відкрив те, що пізніше отримало назву силових ліній, після чого зіставляв ці лінії з меридіанами небесної сфери і стверджував, що кожній точці кульового магніта однозначно відповідає точка на небі.

У кінці трактату де Марікур закликав застосувати викладені знання для побудови вічного двигуна, креслення якого були додані.

Пам'ять На честь ученого Європейський союз наук про Землю () заснував «Медаль Петра Перегрина» (), що присуджується від 2005 року «за видатний внесок у галузі магнетизму і палеомагнетизму»Petrus Peregrinus Medal.

Праці в російському перекладі П'єр де Марікур. Послання про магніті (1269) . Вступна стаття, переклад і примітки В, П. Зубова. - Праці Інституту історії природознавства і техніки АН СРСР. I959, № 22, стор. 293-323.

Примітки

Література

.

Посилання П'єр де Марікур (Пелерин де Марікур, Петер Перегрінусе) // Філософська енциклопедія. У 5-х т. - М .: Радянська енциклопедія. За редакцією Ф. В. Константинова. 1960-1970. Catholic Encyclopedia: Pierre de Maricourt Peter Peregrinus at IET Archives Andreas Kleinert. Wie funktionierte das Perpetuum mobile des Petrus Peregrinus?, In NTM NS 11 (2003), 155-170, abstract