Інфрачервона фотографія — це техніка фотозйомки, в якій використовується спеціальна фотоплівка або матриця цифрового фотоапарата, чутливі до інфрачервоного світлового випромінювання; використовується спеціальний фільтр для цифрового фотоапарата, який пропускає інфрачервоне світло, але блокує видиму ділянку спектра. Хвильовий діапазон, який використовується в такій фотографії, лежить у межах від 700 до 900 нм.

Для отримання цифрової та плівкової інфрачервоної фотографії використовується чутливість плівки або матриці цифрового фотоапарата до інфрачервоного випромінювання.

Спектр інфрачервоного випромінювання поділяється на три частини:

Ближнє IR-A — 700—1400 нм; Середнє IR-B — 1400-30.000 нм; Дальнє IR-С — 30.000-1.000.000 нм;

Матриця цифрової фотокамери не може записати середнє і далеке інфрачервоне випромінювання. Тому в цифрової інфрачервоної фотографії використовується ближнє інфрачервоне випромінювання в діапазоні від 700 до 900 нм.

Матриця цифрової фотокамери та інфрачервона фотоплівка чутливі не тільки до інфрачервоного випромінювання, а й до видимого спектра світла. Для отримання інфрачервоної фотографії необхідний спеціальний інфрачервоний світлофільтр.

Зображення, які ми бачимо на інфрачервоних фотографіях, демонструють фізичну властивість предметів — відображати або поглинати інфрачервоне випромінювання, але ні в якому разі не випромінюється об'єктом тепло. Так, наприклад, вода і небо максимально поглинають інфрачервоне випромінювання, а листя і хмари максимально відображають. Тому на інфрачервоних фотографіях листя і хмари ми бачимо максимально білими, а небо і воду максимально чорними. Це явище називається Вуд-ефект, в честь фізика і фотографа Роберта Вуда, який в 1910 році вперше опублікував інфрачервоні фотографії.

Інфрачервоні хвилі проникають на кілька міліметрів в шкіру і дають матовий відтінок шкіри на портретах, а очі часто виглядають чорними.

Кольорову інфрачервону фотографію можна розглядати тільки в умовних кольорах, які залежать від балансу білого або ефектів, створених в графічному редакторі.

Людське око сприймає певний спектр світлового випромінювання — від фіолетового до червоного. Все що лівіше фіолетового і правіше червоного, людське око не може бачити без спеціальних приладів. Лівіше від фіолетової видимої ділянки спектра лежать — ультрафіолетове, рентгенівське та радіаційне випромінювання, а правіше від червоної видимої ділянки — інфрачервоне світло, мікрохвильове випромінювання і радіохвилі.

Історична довідка Інфрачервоне випромінювання відкрив 1800 року англійський астроном Фрідріх Вільям Гершель. Займаючись дослідженням Сонця, Гершель шукав спосіб зменшення нагрівання інструмента, за допомогою якого велися спостереження. Визначаючи за допомогою термометрів дії різних ділянок видимого спектра, Гершель виявив, що «максимум тепла» лежить за насиченим червоним кольором і, можливо, «за видимим заломленням». Це дослідження поклало початок вивченню інфрачервоного випромінювання.

Перші кілька десятиліть після винаходу фотографії знімання в інфрачервоному діапазоні було неможливим, оскільки природна чутливість галогенідів срібла лежить в синьо-фіолетовій і ультрафіолетовій ділянках спектра. Реєстрація довгохвильових випромінювань стала можлива лише після відкриття 1873 року Германом Фогелем явища спектральної сенсибілізації. Але навіть червоне світло стало доступним для фотоматеріалів лише 1906 року, коли Бенно Гомолка винайшов барвник пінаціанол. Перші інфрачервоні фотографії опубліковано в лютому 1910 року, в журналі Century Magazine, а в жовтні 1910 року журнал Королівського фотографічного товариства опублікував фотографії Роберта Вуда (Robert Wood), який виявив незвичайні ефекти на інфрачервоній фотографії. Тепер цей ефект названо його іменем — Вуд-ефект. Вуд зробив ці фотографії на плівці експериментального типу, якій була необхідна дуже довга витримка, тому більшість його фотографій — це пейзажі.

Однією з головних причин, що сприяли інтенсивним розробкам інфрачервоних сенсибілізаторів, стало відкриття того факту, що інфрачервоне випромінювання в найменшій мірі поглинається і розсіюється атмосферою. Тому швидкиц розвиток аерофотографії вимагав для знімання з великих висот аерофотоплівок із високою чутливістю до відповідних діапазонів випромінювання. Перші інфрачервоні фотоматеріали розроблено в США під час Першої світової війни для спектрального аналізу і аерофотозйомки. Після 1930 року компанія Kodak і інші виробники почали випускати інфрачервоні фотоплівки для астрономії.

Інфрачервона фотографія стала популярною серед фотолюбителів, після 1930 року, коли їм стала доступна інфрачервона фотоплівка. Журнал Таймс починає регулярно публікувати пейзажі, зроблені їхніми фотографами з використанням інфрачервоної плівки Ilford. На 1937 рік п'ять виробників, як-от Agfa, Kodak і Ilford, уже виготовляли 33 види інфрачервоної плівки. Також з'явилася інфрачервона кіноплівка, її використано для створення ефектів день-ніч у кіно, яскравим прикладом є псевдо-ніч повітряних сцен у фільмі "Наречена післяплатою" за участю Джеймса Кегні і Бетті Девіс.

Використання інфрачервоної фотографії в оформленні музичних альбомів кінця 1960-х років Через незвичайні результати інфрачервона фотографія стала популярною серед музикантів 1960-х років — Джимі Хендрікс, Донован, Френк Заппа і Grateful Dead використовували інфрачервону фотографію для оформлення своїх альбомів. Кольори і ефекти, які дає інфрачервона плівка добре вписувалася в психоделічну естетику, що з'явилася наприкінці 1960-х років. Наприклад, фото на обкладинці альбому Донована 1993.

Інфрачервоний фільтр Інфрачервоні фільтри бувають двох типів:

блокувальний пропускний

Блокуючий фільтр У звичайній фотографії інфрачервоне випромінювання нічого крім додаткового шуму не несе, тому завдання блокувального фільтра максимально обрізати інфрачервоне випромінювання. Такий фільтр зазвичай встановлюється в цифровій фотокамері перед сенсором. Саме наявністю блокувального фільтра обумовлені довгі витримки при інфрачервоній фотографії на цифровому фотоапарат.

Пропускний фільтр Цей тип фільтра призначений для відсікання всього спектра випромінювання, крім інфрачервоного. Попри те, що матриці цифрових камер чутливі до інфрачервоного випромінювання, їх чутливість до видимого світла в сотні, а то й у тисячі разів вища, тому, щоб зробити ІЧ-фотографію, необхідно блокувати видиме світло. Інфрачервоні фільтри блокують випромінювання, починаючи з різної довжини хвиль, і, залежно від виробника, можуть називатися по-різному. У таблиці наведено назви та характеристики деяких із них. nm Wratten Hoya Schott (Heliopan) B + W інші 600 # 25 # 25А OG590 090 Tiffen 25 625 # 29 - RG630 091 Tiffen 29 680 # 70 - RG665 - - 695 - - RG695 092 - 700 - R70 - - - 715 - - RG715 - - 720 # 89B R72 - - Cokin A / P007 750 # 88A - - - - 760 - IR76 - - - 780 - IR80 RG780 - Tiffen 87 795 # 87 - - - - 830 - IR83 RG830 093 - 850 # 87C IR85 RG850 - - 860 - RM86 - - - 930 # 87B RM90 - - - 1000 - RM100 RG1000 094 - +1050 # 87A - - - -

Див. також

Світлофільтр Астрофотографія

Примітки

Wood ефект. PhotoNotes.org: Словник плівковою і цифрової фотографії. Retrieved 2007-08-13. Інфрачервона фотографія Розділ сайту хуліганство елемента, присвячений інфрачервоної фотографії. Наречена післяплатою imdb.com

Література

Посилання

Розділ сайту вебжурналу «хуліганство Елемент», присвячений інфрачервоної фотографії А. Войтехович Цифрова інфрачервона фотографія Розділ сайту InfraDay, присвячений інфрачервоної фотографії Портрети, зняті в інфрачервоному діапазоні Інструкція по модифікації Canon EOS 300D під інфрачервону фотозйомку