«Соціалізм з людським обличчям» (, ) — гасло, що відсилає до реформістської та демократично-соціалістичної програми Александра Дубчека та його однодумців, узгоджене на Президії Комуністичної партії Чехословаччини у квітні 1968 року.

Першим гасло використав Радован Ріхта, маючи під ним на увазі процес поміркованої демократизації й економічної модернізації з метою побудуови передового та сучасного соціалістичного суспільства, яке цінувало б демократичні чехословацькі традиції, водночас дозволяючи Комуністичній партії залишитися на керівних позиціях.Lazarowitz, Arlene; Bingham, Emily (2005-02-01). "Socialism With a Human Face: The Leadership and Legacy of the Prague Spring". History Teacher. 38 (2): 273. doi:10.2307/1555723. ISSN 0018-2745. JSTOR 1555723.

Соціалізм з людським обличчям був життєво важливим для початку Празької весни, періоду національної демократизації та економічної децентралізації. Ці процеси, втім, були перервані через вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини 21 серпня 1968 року.

Історичний контекст «Соціалізм з людським обличчям» «Празької весни» — не єдина спроба економічної та демократичної реформи реального соціалізму: ще в 1920-х роках у СРСР «нова економічна політика» Владіміра Леніна могла б привести до таких реформ, так само як і десталінізація в 1950-х роках, «новий шлях» Імре Надя в Угорщині або реформи, які пропонував радянський економіст Євсей Ліберман і які були частково впроваджені наприкінці 1960-х років у Румунії Чаушеску: щоразу «жорстка лінія» апаратників, які боялися втратити свою владу, і, ширше, номенклатури, яка боялася втратити свої привілеї, брала гору над «реформаторами» і призводила до провалу нововведень, прихильники яких стверджують, що вони могли б привести реальний комунізм до успіху та надовго закріпити його як економічний і політичний режимEmmanuelle Cosse, Marion Rousset, Sophie Courval : forum Qu’est-ce qui a échoué ? La chute du Mur reste pour beaucoup un symbole de l’échec du communisme. Cette expérience constitue-t-elle la fin du communisme ou celle du soviétisme ? dans Regards , novembre 2009, sur ).. Деякі ідеї соціалізму з людським обличчям також походять з австромарксизму. Він мав аналоги в Італії («єврокомунізм» ІКП) та в Японії («усміхнений комунізм» Кендзі Міямото D. MARTIN, « Kenji Miyamoto, 98, Leader of Japan’s Communist Party, Dies », The New York Times, 20/07/2007 et Kyodo News, « Miyamoto, key postwar leader of JCP, dies at 98 », Japan Times, 19/07/2007.).

Програма «Соціалізму з людським обличчям» була спробою подолати розчарування населення Чехословаччини у політичній та економічній ситуації того часу. Як випливає з назви, план полягав у тому, щоб вдихнути нове життя в ідеали соціалізму, які втратили підтримку населення через політику уряду попередніх двох десятиліть. Хоча він ніколи не мав наміру повернути ринковий капіталізм, Олександр Дубчек запропонував торгівлю як із західними, так і з радянськими державами, а також десятирічний перехід до багатопартійного демократизованого соціалізму.

Промова Дубчека На 20-ту річницю чехословацького «Переможного лютого» Дубчек виступив із промовою, в якій пояснив необхідність змін після тріумфу соціалізму. Він наголосив на необхідності «більш ефективно забезпечувати провідну роль партії» та визнав, що, незважаючи на заклики Клемента Ґотвальда до налагодження кращих відносин із суспільством, партія надто часто приймала жорсткі рішення з дрібних питань. Дубчек заявив, що місія партії полягає в «будівництві передового соціалістичного суспільства на міцних економічних засадах... соціалізму, що відповідає історичним демократичним традиціям Чехословаччини, відповідно до досвіду інших комуністичних партій...»Navrátil (2006), pp. 52–54. Одним із найважливіших кроків на шляху до реформ було послаблення, а згодом і скасування цензури 4 березня 1968 року. Це було перше в історії Чехословаччини скасування цензури, і, ймовірно, це була єдина реформа, яка була повністю реалізована, хоча й лише на короткий час. Змінившись із інструменту партійної пропаганди, ЗМІ швидко стали інструментом критики уряду.

Програма дій У квітні Дубчек започаткував «Програму дій» з лібералізації, яка передбачала розширення свободи преси, свободи слова та свободи пересування, а в економічній сфері — акцент на споживчих товарах та можливість формування багатопартійного уряду. Програма ґрунтувалася на переконанні, що «соціалізм не може означати лише звільнення трудящих від панування експлуататорських класових відносин, а повинен забезпечувати більш повноцінне життя особистості, ніж будь-яка буржуазна демократія»Ello (1968), pp. 32, 54. Вона обмежувала б повноваження таємної поліції та передбачала федералізацію ЧССР на дві рівноправні націїHochman, Dubček (1993). Програма також охоплювала зовнішню політику, включаючи як підтримання добрих відносин із західними країнами, так і співпрацю з Радянським Союзом та іншими країнами Східного блоку. У ній йшлося про десятирічний перехідний період, протягом якого стануть можливими демократичні вибори, а статус-кво замінить нова форма соціал-демократії та демократичного соціалізмуJudt (2005), p. 441.

Автори Програми дій старанно уникали критики дій післявоєнної комуністичної влади, обмежуючись лише вказівкою на ті напрямки політики, які, на їхню думку, втратили свою актуальність. Наприклад, ситуація, що склалася одразу після війни, вимагала застосування «централізованих та директивно-адміністративних методів» для боротьби з «залишками буржуазії». Оскільки вважалося, що «антагоністичні класи» були переможені з досягненням соціалізму, ці методи більше не були необхідними. Реформа була потрібна для того, щоб чехословацька економіка приєдналася до «науково-технічної революції у світі», а не покладалася на важку промисловість, робочу силу та сировину сталінської епохиEllo (1968), pp. 7–9, 129–31. Крім того, оскільки внутрішній класовий конфлікт було подолано, робітники тепер могли отримувати належну винагороду за свою кваліфікацію та технічні навички, не порушуючи марксизму-ленінізму. Програма передбачала, що тепер необхідно забезпечити, щоб важливі посади «займали здібні, освічені соціалістичні кадри-фахівці», щоб конкурувати з капіталізмом

Програма "соціалізму з людським обличчям" Хоча було передбачено, що реформи мають відбуватися під керівництвом КПЧ, тиск з боку населення з метою негайного впровадження реформ посилювався. Прихильники радикалізму стали висловлюватися все голосніше: 26 червня 1968 року в пресі з’явилися антирадянські публікації, соціал-демократи почали формувати окрему партію, а також створювалися нові незалежні політичні клуби. Партійні консерватори закликали до репресивних заходів, але Дубчек радив стриманість і знову наголосив на керівній ролі КПЧKusin (2002), pp. 107–22. На засіданні Президії Комуністичної партії Чехословаччини у квітні Дубчек оголосив політичну програму «соціалізму з людським обличчям». У травні він оголосив, що XIV з’їзд партії скличе дострокову сесію 9 вересня. З'їзд мав включити Програму дій до статуту партії, розробити законопроект про федералізацію та обрати новий Центральний комітетWilliams (1997), p. 156.

Реформи Дубчека гарантували свободу преси, і вперше в основних ЗМІ було дозволено публікувати політичні коментаріWilliams (1997), p. 164. На час «Празької весни» конкурентоспроможність чехословацького експорту знижувалася, і реформи Дубчека мали на меті вирішити ці проблеми шляхом поєднання планової та ринкової економік. У партії існували різні думки щодо того, як це слід здійснювати; деякі економісти прагнули більш змішаної економіки, тоді як інші хотіли, щоб економіка залишалася переважно плановою. Дубчек продовжував наголошувати на важливості проведення економічних реформ під керівництвом Комуністичної партіїWilliams (1997), pp. 18–22. Ота Шік, який був ініціатором економічних реформ, розглядав свої економічні погляди як «третій шлях». 27 червня Людвік Вацулік, провідний письменник і журналіст, опублікував маніфест під назвою «Дві тисячі слів». У ньому висловлювалася стурбованість щодо консервативних елементів у КПЧ та так званих «іноземних» сил. Вацулік закликав народ взяти на себе ініціативу у впровадженні програми реформ. Дубчек, президія партії, Національний фронт та уряд засудили цей маніфест.

Видання та ЗМІ Послаблення цензури, запроваджене Дубчеком, ознаменувало початок короткого періоду свободи слова та пресиWilliams, Tieren. The Prague Spring and Its Aftermath: Czechoslovak Politics, 1968–1970. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1997, p. 67.. Першим відчутним проявом цієї нової політики відкритості стало видання раніше жорстко комуністичного тижневика «Literární noviny», перейменованого на «Literární listy»Williams, p. 68.

Свобода преси також дала змогу чехословацькому народу вперше чесно поглянути на минуле своєї країни. Багато розслідувань зосереджувалися на історії країни за часів комунізму, особливо на періоді Йосипа Сталіна. Під час іншого виступу на телебаченні Гольдштукер продемонстрував як підроблені, так і справжні фотографії колишніх комуністичних лідерів, яких було піддано чисткам, ув’язнено або страчено, а отже, викреслено з комуністичної історії. У квітні 1968 року Спілка письменників також утворила комітет на чолі з поетом Ярославом Сейфертом для розслідування переслідувань письменників після приходу до влади комуністів у лютому 1948 року та реабілітації літературних діячів у Спілці, книгарнях і бібліотеках, а також у літературному світіGolan, Galia. Cambridge Russian, Soviet and Post-Soviet Studies. Reform Rule in Czechoslovakia: The Dubček Era, 1968–1969. Vol. 11. Cambridge, UK: CUP Archive, 1973, p. 10Holy, p. 119. Все частіше точилися дискусії про сучасний стан комунізму та абстрактні поняття, такі як свобода та ідентичність; незабаром почали з’являтися позапартійні видання, наприклад профспілкова щоденна газета «Prace» («Праця»). Цьому також сприяла Спілка журналістів, яка до березня 1968 року вже переконала Центральну видавничу раду, урядову цензуру, дозволити редакторам отримувати без цензури передплату на закордонні газети, що дало змогу вести більш міжнародний діалог навколо новинGolan, p. 112.

Преса, радіо та телебачення також долучилися до цих дискусій, організовуючи зустрічі, на яких студенти та молоді робітники могли задавати питання таким письменникам, як Гольдштюкер, Павел Когоут і Ян Прохазка, а також політичним в’язням, таким як Йозеф Смрковський, Зденек Гейзлар і Густав ГусакWilliams, p. 69. Телебачення також транслювало зустрічі колишніх політичних в’язнів із комуністичними керівниками з таємної поліції або в’язниць, де вони перебували. Найголовніше, що ця нова свобода преси та введення телебачення в повсякденне життя чехословацьких громадян перенесли політичний діалог з інтелектуальної сфери у народну.

Під час візиту Горбачова до Праги в 1987 році його речника Геннадія Герасимова запитали, у чому полягає різниця між Празькою весною та Перебудовою, на що він відповів: «У дев’ятнадцяти роках»Jacques Levesque, The Enigma of 1989: The USSR and the Liberation of Eastern Europe (Berkeley-London: Berkeley, University of California Press, 1997), p. 62..

Принципи За підсумками цих внутрішніх дебатів ухвалена Програма дій включала комплекс заходів, натхненних, серед іншого, економістом Отою Шиком (який згодом викладатиме в Університеті Санкт-Галлена у Швейцарії) або журналістом Петром Улом (який після 1989 року стане керівником чехословацького інформаційного агентства), обоє з яких були марксистами, але виступали проти централізованого тоталітаризмуDans une interview au journal communiste italien Unità du 19 décembre 1987, Dubček affirma qu’il existait d’importantes similitudes entre la perestroïka de Gorbatchev et le Printemps de Prague, similitudes qu’il attribuait à leurs « sources d’inspiration »: