Новонароджений — медичний термін, який означає дитину з моменту народження або вилучення з організму матері після повного 22-го тижня вагітності (зі 154-ї доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до закінчення повних 4-х тижнів життя (28 діб). Народжені живими в терміні вагітності менш ніж 22 тижні, підлягають виходжуванню. Якщо така дитина прожила понад 7 повних діб (168 годин після народження), вона вважається народженою передчасно.
Як у більшості ссавців, новонароджена людина певний час потребує турботи дорослих через незрілість усіх органів та систем, а також цілий ряд функціональних, біохімічних та морфологічних адаптаційних змін, зумовлених переходом від внутрішньоутробного розвитку плода до фізичного життя дитини. Тоді відбувається пристосування до нових умов навколишнього середовища — температури, атмосферного тиску, подразників, мікроорганізмового оточення.
Розділ педіатрії, який вивчає анатомо-фізіологічні особливості новонароджених, особливості догляду, захворювання та стани, притаманні людині віком до 28 діб життя, має назву — неонатологія. Лікар, який спостерігає, надає медичну допомогу, відповідає за виходжування та виживання новонародженого — неонатолог.
Українське законодавство «Конвенція про права дитини» (ООН, 1989), яка в Україні набула чинності 27 вересня 1991 року, визначає, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження та з моменту народження має право на ім'я і громадянство.
Реєстрація народження живої або мертвої дитини та смерті новонародженого в Україні регламентована нормативно-правовими актами: Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III (зі змінами); Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-1V Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 10 листопада 2010 року № 1025; Накази Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України.
Факт народження живим або мертвим засвідчується закладом охорони здоров'я шляхом видачі матері «Медичного свідоцтва про народження» (форма первинної медичної документації № 103/о). У разі народження дитини поза лікувальним закладом, видається «Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу» (форма первинної медичної документації № 103-1/о). Протягом місяця після народження в органах РАЦСу на підставі медичної довідки, проводиться підтвердження реєстрації факту народження шляхом видачі батькам «Свідоцтва про народження».
Мертвонароджений реєструється в органах РАЦСу на підставі «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть» (форма первинної медичної документації № 106 -2/о). У випадку смерті новонародженого віком до 168 години життя, в органах РАЦСу дитина реєструється спочатку як народжена на підставі «Медичного свідоцтва про народження», потім, як померла — на підставі «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть». Реєстрація мертвонароджених та померлих протягом перших 168 годин життя проводить заклад охорони здоров'я. Відповідальність покладається на керівника медичної установи.
Терміни та критерії визначення в неонатології Пологи зрілим плодом вважаються вчасними пологами, а плід — доношеним. Пологи незрілим плодом вважаються передчасними, а плід — недоношеним.
Маса тіла при народженні — маса тіла новонародженого при першому зважуванні.
Мала маса тіла при народженні — маса тіла 2499 г — 1500 г.
Дуже мала маса тіла при народженні — маса тіла в межах 1499 — 1000 г.
Надзвичайно мала маса тіла при народженні — маса тіла 999 г та менше.
Зріст новонародженого — довжина тіла від маківки до п'ят, яка визначається при витягнутому його положенні упродовж перших двох годин життя. В Україні прийнято вимірювати довжину тіла в см.
Новонароджений доношений Критерієм доношеності вважається терміні вагітності від 37 повних тижнів до закінчення 42-го тижня вагітності (259—293 доби).
Доношеність характеризується готовністю органів і систем до забезпечення фізичного існування, що складається з комплексу зовнішніх ознак, таких як пропорції тіла, розвиток підшкірної жирової клітковини, стан кісток черепа (тім'ячка) тощо, і показниками функцій (є виражені смоктальні й ковтальні рефлекси, стійкий і правильний ритм подихів й серцебиття тощо).
Визначення строку вагітності (гестації) та фізичного розвитку дитини з малою масою тіла проводиться лікарем акушером-гінекологом та лікарем-неонатологом за шкалою Баллард, яка базується на врахуванні сумарної оцінки показників нервово-м'язової і фізичної зрілості.
Новонароджений зрілий Про зрілість дитини судять за рядом ознак: Довжина (зріст) зрілого доношеного плоду 47 см та більше; маса тіла від 2500 г та більше. Інші ознаки: підшкірний жир добре розвинутий, відтінок шкіри рожево-білий із залишками сироподібної змазки; пушок тільки на плечах та верхній частині спинки; груднина в зрілого плоду опукла; пупкове кільце знаходиться посередині між лобком та мечоподібним відростком; довжина волосся на голівці не менше 2 см, нігті знаходяться на кінчиках пальців. Вушні та носові раковини пружні. У хлопчиків яєчка опущені в калитку, у дівчаток малі статеві губи та клітор прикриті великими статевими губами. Рухи зрілого новонародженого активні, крик голосний, очі відкриті, він добре бере сосок грудей.
Для визначення зрілості в двійні потрібно керуватися ознаками зрілості у більш розвинутого плода та всією сукупністю ознак.
Новонароджений незрілий Звичайно недоношена дитина, рідко — доношена, яка розвивається внутрішньоутробно при несприятливих умовах. У той же час недоношена дитина може бути досить зрілою у функціональному відношенні.
Критерії, за якими визначають незрілість: Довжина (зріст) незрілого менше 47 см; маса тіла менше за 2500 г; Додаткові ознаки незрілості оцінюють за морфофункціональної невідповідністю органів та систем встановленому терміну вагітності.
Незрілі — це ті діти, у яких функціональні системи розвинені недостатньо для підтримки нормальної життєдіяльності організму у фізичному житті після народження.
Новонароджений недоношений Діти, які народилися до закінчення нормального терміну внутрішньоутробного розвитку, тобто з 22-го повного до 37 повного тижня вагітності (154—258 діб) внутрішньоутробного розвитку.
Діти з низькою масою відповідно терміну вагітності підрозділяють на: Маловагий для терміну плід без ознак недостатності харчування; Маловагий для терміну плід з ознаками недостатності харчування (сухість, лущення шкіри тощо).
Новонароджений переношений Новонароджений переношений — це дитина, яка народилася при терміну вагітності 294 і більше діб (42 або більше повних тижнів).
Надмірно велика дитина Цей термін використовують тоді, коли маса тіла при народженні — 4500 г і більше.
Фізіологія Новонароджена дитина не є мініатюрною копією дорослої людини. Щоб організм пристосувався до навколишнього середовища, повинні відбутися значні зміни в обміні речовин, встановитися легеневе дихання, позаутробний кровообіг, власна терморегуляція, змінитися морфологічні та фізико-хімічні властивості крові, розпочатися робота травної системи. Усі основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги; навіть незначне порушення умов навколишнього середовища може призвести до серйозних змін в організмі та деякі фізіологічні процеси легко переходять у патологічні. Тому новонароджені потребують особливих гігієнічних умов та ретельного спеціального догляду.
Оцінка стану новонародженого проводиться безпосередньо після народження неонатологом за шкалою Апгар на 1-й та 5-й хвилині життя дитини. Зріла доношена дитина голосно кричить, активно бере грудь матері, активно рухає кінцівками. Переважає тонус м'язів-згиначів. Нормальною вважається поза флексії.
Зрілість нервової системи оцінюється за фізіологічними рефлексами новонародженого — специфічної реакції на певний зовнішній подразник. У дорослої людини вони або не спричинюються, або свідчать про патологічні зміни. Оцінюється симетричність, час появи, швидкість згасання. Спостерігаються рефлекси: смоктання і ковтання, долонно-ротовий рефлекс Бабкіна (при натисканні на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона (якщо вкласти палець у долоню дитини, то вона міцно схоплює його), рефлекс повзання або феномен Бауера (дитина, покладена на живіт, робить спроби повзати), рефлекс автоматичного ходіння (новонароджений переступає з ноги на ногу, якщо його тримати у вертикальному положенні) та ін.
Шкіра у новонародженого гладенька, еластична, дещо набрякла гіперемійована. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волокон незначна, зате шкіра дуже васкуляризована. У ній добре розвинені сальні залози та погано розвинені потові залози. Підшкірний жировий шар у доношених дітей добре виражений.
Органи відчуття у новонароджених недосконалі. Новонароджений реагує на звуки, світло, запахи, відчуває смак, сприймає дотик. Ніс у новонароджених малий, хрящі його м'які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, а тому дуже уразлива і швидко набухає, що утруднює дихання носом. Додаткові пазухи носа недорозвинені. Слухова труба коротка і широка, розміщена горизонтально. Грудна клітка бочкоподібна, ребра м'які, піддатливі, розміщені горизонтально. Роздвоєння трахеї на рівні III—IV грудних хребців. Бронхи відносно вузькі. Легені мають густу капілярну сітку і мало еластичної тканини.
Після народження дитини та перев'язування пуповини функція серцево-судинної системи значно змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. Розміри серця відносно грудної клітки значно більші, ніж у дорослих. Фізіологічним вважається, коли в періоді новонародженості залишаються відкритими деякі анатомічні сполучення між камерами серця, наприклад, овальний отвір.
Розміри печінки відносно великі. Характерна функціональна незрілість продукування печінкою ферменту глюкуронілтрансферази, який бере участь у зв'язуванні вільного білірубіну, тому у новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця. Знижується синтез протромбіну, що зумовлює схильність до геморагічного синдрому. Глікогенотворна функція печінки також незріла. Слинні залози недорозвинені, кількість слини зменшена, що зумовлює сухість слизової ротової порожнини. На губах є тверді валики, що сприяє щільному захопленню соска. У товщі щік розміщені жирові утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт ссання. У новонароджених легко виникають відригування і блювання через слабкість м'язів кардіальної частини шлунка. Шлунковий сік характеризується зниженою кислотністю і ферментативною активністю. При натуральному вигодовуванні в кишці переважають біфідумбактерії, при штучному — кишкові палички. Протягом перших 2-3 діб після народження виділяється меконій (первородний кал) — густа в'язка маса без запаху. Він змінюється так званим перехідним калом коричнювато-зеленуватого кольору, багатим на слиз, іноді водянистим і пінявим. З 5-6-ї доби починається виділення звичайного (молочного) калу, який характеризується кислим запахом. У дитини до трьох місяців кількість випорожнень до 5-7 разів на добу не вважається патологією при умові, що малюк активний, добре їсть та набирає масу.
Нирки у порівнянні з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих, функціюють уже з перших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору. У перші 2—4 дні після народження спостерігається фізіологічна олігурія (мало сечі). У віці 5-7 днів кількість сечовипускань — до 20—25 разів за добу. Потім сеча стає яскраво-жовтою, а в дні, коли маса тіла найменша, — майже коричневою. З 4—5-го дня життя і до кінця першого місяця вона прозора та безбарвна. Організму новонародженого властива велика лабільність водного обміну. Потреба у воді в середньому становить 160—200 г/кг маси дитини на добу.
Хвороби новонароджених