Християни святого Томи, також їх називають сирійських християн Індії — Етнорелігійне співтовариство індійських християн зі штату Керала, який використовують східно-сирійський і західно-сирійський літургійні обряди сирійського християнства. Вони ведуть свій початок від євангелізаційної діяльності Томи Апостола в 1 столітті. Насрані є арабським терміном «християнин», який виникає від грецького слова Nazoraioi, Назарянин. Християни Св. Томи нині поділяються на кілька різних східно-католицьких, східних православних, протестантських та незалежних органів, кожен зі своїми літургіями та традиціями. Вони — малаялі та говорять на мові малаялам.
Історично ця громада була організована як провінція Індії Церкви Сходу Персії Патріархом Тимофієм I (780–823 рр.) У восьмому столітті, яку обслуговували єпископи та місцевий династичний архідиякон. У 16 столітті, коли Церква Сходу занепала через переслідування з боку Тамерлана, увертюри колоніального португальського Падройдао щодо введення християн Св. Томи в Латинську церкву, якою керував португальський Падройдо Архієпархія Гоа, призвела до першого з кількох розривів у громаді. Більшість приєдналася до повного спілкування зі Святим Престолом у Римі через Діамперський синод у 1599 р., Утворивши Сиро-Малабарську церкву, яка відрізняється від Латинської церкви, але є однією зі східних католицьких церков; яка використовує східно-сирійський обряд літургії історичної Східної Церкви, Літургію Аддая та Марія, яка бере свій початок з Едеси третього століття у Верхній Месопотамії.Addai and Mari, Liturgy of. Cross, F. L., ed. The Oxford Dictionary of the Christian Church. Oxford University Press. 2005
Східно-православна фракція включає Маланкарську православну сирійську церкву та якобітську сирійську християнську церкву, що відбулося внаслідок розколу в Маланкарській церкві в 1912 році щодо того, чи повинна церква бути автокефальною чи, скоріше, за часів Сирійського православного патріарха.
Ассирійська церква східної архієпархії, що базується на Іраку, включає халдейську сирійську церкву, що базується в Тріссурі. Вони були фракцією меншості в Сиро-Малабарській католицькій церкві, яка відокремилася і приєдналася до Церкви Східного Єпископа протягом 1870-х років. Ассирійська церква — одна з нащадків Церкви Сходу.
Серед східних протестантських конфесій є сирійська церква Мар-Тома та Індійська євангелічна церква св. Томи. Сирійська церква Мартоми була частиною Маланкарської церкви, яка пройшла через реформаційний рух за Абрахама Малпана через вплив британських англіканських місіонерів у 1800-х роках. Церква Мар Тома використовує реформований варіант літургійного західно-сирійського обряду. Індійська євангелічна церква св. Томи - це євангельська фракція, яка відокремилася від церкви Мартоми в 1961 р.
У 1836 р. фракція меншості сирійських якобітів в Траванкор і Кочіні приєдналася до англіканської церкви, яка згодом стала частиною Південно-Індійської церкви (CSI), об'єднаної протестантської церкви, яка є церковною провінцією англіканського Союзу і членом Світу Методистська рада та всесвітнє спілкування реформованих церков.
Християни Св. Томи представляють багатоетнічну групу. Їх культура значною мірою походить від впливів східно-сирійського, західно-сирійського, індуїстського, єврейського Pallan, M (2018) Ethnocultural Transformation of Social Identity. Syrian Christians in Kerala. Chapter 2 and 6. Grin Verlag. та латинського обрядів, поєднаних із місцевими звичаями та пізнішими елементами, отриманими внаслідок колоніальних контактів корінних індійських та європейських країн. Їхньою мовою є малаялам, мова Керали, а сирійська використовується в літургійних цілях.
Термінологія Християни Святого Томи також отримали прізвисько таких людей через пошану до святого апостола Томи, який, як кажуть, приніс християнство до Індії. Назва датується періодом португальської колонізації . Вони також відомі, особливо місцево, як Насрані або Насрані Маппіла . Перший означає християнський ; схоже, воно походить від єврейського слова Netzer або арамейської Nasraya з Ісаї 11: 1. Маппіла - це почесний знак, що застосовується до представників неіндійських віросповідань та нащадків іммігрантів з Близького Сходу, які вступили в шлюб з місцевим населенням, включаючи мусульман ( Джонака Маппіла ) та євреїв ( Юда Маппіла ). Деякі сирійські християни Траванкора продовжують прикріплювати цей почесний титул до своїх імен. Уряд Індії визначає членів громади сирійськими християнами - термін, що походить від нідерландської колоніальної влади, який відрізняє християн Святого Томи, які використовували сирійську (в межах східно-сирійського обряду або західно-сирійського обряду ), як нових євангелізованих християн. хто дотримувався римського обряду . Терміни сирійські або сирійські відносяться не до їх етнічної приналежності, а до їх історичної, релігійної та богослужбової зв'язку з Церквою Сходу, або сирійської Церквою Сходу.
Історія
Традиція походження
Згідно з традицією, Апостол Тома прибув до Музіріса на узбережжі Керали в 52 р., що знаходиться в сучасному місті Паттанам, штат Керала.
Відомо, що євреї- кохіни існували в Кералі в 1 столітті нашої ери і тоді арамейськомовний єврей, такий як Св. Тома з Галілеї, тоді міг здійснити поїздку до Керали.Thomas Puthiakunnel, (1973) "Jewish colonies of India paved the way for St. Thomas", The Saint Thomas Christian Encyclopedia of India, ed. George Menachery, Vol. II., Trichur. Найдавнішим відомим джерелом, що зв’язує Апостола з Індією, є Діяння Томи, ймовірно, написане на початку 3 століття, можливо, в Едесі.
Ряд римських письменників 3-го і 4-го століть також згадують про подорож Томи до Індії, серед яких Амвросій Міланський, Григорій Назіанський, Ієронім і Єфрем Сирійський, тоді як Євсевій Кесарійський зафіксував, що вчитель святого Климента Олександрійського Пантаен з Олександрії відвідував Християнська громада в Індії використовує Євангеліє від Матвія єврейською мовою у 2 столітті.Church History by Eusebius. Book V Chapter 10. Pantaenus the Philosopher.
Традиція походження християн у Кералі міститься у версії Пісень Томи або Томми Парвама, написаній у 1601 р., І вважається, що вона є коротким викладом більшого та давнього твору. "The Song of Thomas Ramban" in Menachery G (ed); (1998) "The Indian Church History Classics", Vol. I, The Nazranies, Ollur, 1998. Тома описується як прибулий в Маліанкару або навколо нього і засновуючи Сім Церков, або Ежарапалікал : Кодунгаллур, Коллам, Ніранам, Нілакал ( Чаял ), Гоккамангалам, Коттаккаву, Палайор та Тірувітамкод Араппал (" напівцерква "). Томма Парвам також розповідає про навернення євреїв, тубільців та місцевого короля в Кодунгаллурі Святим Томою. Далі « Томма Парвам» розповідає про місію св. Томи в решті Південної Індії та про його мученицьку смерть у Мілапоре в сучасному Ченнаї, штат Тамілнад.
Згідно з легендою, спільнота розпочалася з навернення Томою сімей брахманів, а саме Пакаломаттом, Санкарапурі, Каллі, Каліянкал, Недумпіллі, Панаккаматтом, Куннаппіллі, Важаппіллі, Паяппіллі, Маліакал, Паттамукку та Таїїл. Інші сім'ї стверджують, що вони походять майже з тих пір, як вони, і релігійний історик Роберт Ерік Фрікенберг зазначає, що "яка б сумнівна історичність не була прив'язана до таких місцевих традицій, може бути мало сумнівів щодо їх великої старовини в народній уяві".
Хоча є багато сумнівів щодо культурного походження ранніх християн, є дані, що деякі члени християнської громади Святого Томи дотримувались звичаїв брахманів у середні віки, таких як носіння священної нитки та проведення кудумі. Leslie Brown, The Indian Christians of St. Thomas. MLA Malekandathil, Pius. Maritime India: trade, religion and polity in the Indian Ocean. Primus Books, 2010. pp.38–61 Середньовічний історик Пій Малекандатхіл вважає, що це були звичаї та привілеї, отримані на початку домінування брахманів середньовічної Керали. Він стверджує, що сирійські християни в Кералі, інтегровані з перськими християнськими купцями-мігрантами, у 9 столітті стали потужним торговим співтовариством і отримали привілеї від місцевих правителів. MLA Malekandathil, Pius. Maritime India: trade, religion and polity in the Indian Ocean. Primus Books, 2010. pp38-61
Організована християнська присутність в Індії припадає на прибуття східносирійських поселенців та місіонерів з Персії, членів Церкви Сходу приблизно в 3 столітті. Християни святого Томи прослідковують подальший ріст своєї громади до прибуття християн з Близького Сходу на чолі з Кнай Томою (англіцизмом як Тома Канадський), що, як кажуть, відбулося або в IV, або в VIII столітті. Підгрупа християн Святого Томи, відома як Кнаная або саустісти, веде свій початок від Томи Канадського, тоді як група, відома як северисти, стверджує, що походить від ранніх християн, євангелізованих Томою Апостолом.
Класичний період
По мірі зростання спільноти та посилення імміграції християн із Східної Сирії зміцнювався зв’язок із Церквою Сходу з центром у перській столиці Селевкії-Ктезіфоні . З початку IV століття Патріарх Східної Церкви забезпечував Індію духовенством, святими текстами та церковною інфраструктурою, а близько 650 Патріарх Ішояхб III зміцнив юрисдикцію Церкви Сходу над християнською громадою Святого Томи. У 8 столітті Патріарх Тимофій I організував громаду як Церковну провінцію Індії, одну з зовнішніх провінцій церкви. Після цього провінцію Індії очолив митрополит, відряджений з Персії. Його столичний престол, ймовірно, знаходився в Кранганорі, або в Мілапорі, де знаходилася святиня Томи. При ньому перебувала різна кількість єпископів, а також корінний архідиякон, який мав владу над духовенством і володів великою кількістю світської влади.
Деяким контактам і передачі знань християн Св. Томи вдалося досягти християнського Заходу навіть після піднесення ісламських імперій. Візантійський мандрівник Козма Індікоплейвст писав про сирійських християн, яких він зустрічав в Індії та Шрі-Ланці в 6 столітті. У 883 році англійський король Альфред Великий надіслав місію та подарунки до могили святого Томи в Індії. Під час хрестових походів спотворені розповіді про християн Святого Томи та Несторіанську церкву породили європейську легенду про Престера Джона. Silverberg, Robert (1996). The Realm of Prester John, pp. 29–34. Ohio University Press. .
Великі відстані та геополітичні негаразди того періоду спричинили відрізання Індії від центральної частини церкви в Месопотамії у декількох точках. У XI столітті провінція була повністю придушена церквою, оскільки її стало неможливо досягти, Fiey, J. M. (1993). Pour un Oriens Christianus novus; répertoire des diocèses Syriaques orientaux et occidentaux, p. 96. Beirut: Orient-Institut. але відносини були відновлені до 1301 р. Однак після розпаду ієрархії Церкви Сходу в більшості регіонів Пізніше в Азії в XIV столітті Індія фактично була відрізана від церкви, і формальний контакт був розірваний. До кінця 15 століття Індія не мала митрополита протягом декількох поколінь, і влада, традиційно пов'язана з ним, належала архідиякону.
У 1490-1491 рр. Патріарх Церкви Сходу Шемон IV позитивно відреагував на прохання християн святого Томи і призначив двох єпископів Мар Тому та Мар Йоханнан, відправивши їх до Індії. До того часу християни Малабарського узбережжя стикалися з новими проблемами, спричиненими встановленням португальської присутности в Індії.
Португальський контакт
Християни Святого Томи вперше зустріли португальців у 1498 році, під час експедиції Васко да Гами. На той час громада була в слабкому становищі: хоча процвітаючи у торгівлі прянощами, місцева політична сфера була мінливою, і християни святого Томи опинилися під тиском раджів Калікуту, Кочіна та інших малих царств поблизу. Християни Св. Томи та португальські прибульці швидко створили союз.