Феодо́сій Печерський (ймовірно 1029 — 3 травня 1074) — християнський святий, один із основоположників чернецтва у Київській Русі, видатний церковний і політичний діяч другої половини XI ст. Був ігуменом першого києво-руського монастиря. 3 травня — день пам'ятіПравославний церковний календар 2024. Новоюліанський. З додатком вересень — грудень 2023 р.; 14 серпня — день пам'яті перенесення мощей; 2 вересня — день пам'яті преподобних Антонія і Феодосія Печерських.
Дитинство та юність
Народження Феодосій народився в місті Василеві (теперішній Васильків під Києвом) 1029 року, згідно з «Житієм Антонія Печерського», яке вміщено в друкованому Києво-Печерському патерику 1661 р. З початку ХХ століття вважають, що Феодосій народився близько 1036 року.Чаговец В. А. Преподобный Феодосий Печерский, его жизнь и сочинения. — К., 1901. М. Брайчевський датує народження Феодосія Печерського між 1035 та 1038 роками.Брайчевський М. Історичні портрети. — К., 1999 Досі не існує єдиної думки щодо дати народження святого, як і щодо деяких інших подій на початковому етапі його життя. Ім'я, дане немовляті безпосередньо після народження або на сороковий день під час хрещення, залишається невідомим.
Імена батьків також не збереглись, проте відомо, що його батько був у Василеві дружинником князя не особливо знатного, але доволі родовитого.Голубинский Е. История русской церкви. — Т. 1 ч. 2. — М., 1904 Згодом батько Феодосія став тіуном у Курську. Мати — сувора, горда та розумна жінка. Скільки дітей було в родині невідомо, але з «Житія…» можна зробити висновок, що в родині було багато дітей різного віку.
Переїзд до Курська Незабаром юнак разом з родиною переїхав до Курська. Тут він був відданий батьком «одному з учителів навчатися Божественних книг…».Києво-Печерський патерик Касіянівської 2-ї редакції (1462 р.)//Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки). — К., 1931 Підліток виявився здібним учнем, швидко вивчив усе Святе письмо. Також опановував грамоту і арифметику, через щоденне відвідування храму навчився церковного співу та вивчив Псалтир. Уже в цей час він мав бажання наслідувати життя християнських подвижників. Коли Феодосію виповнилося 13 років, помер його батько, що дуже вразило юнака. Залишивши дитячі ігри та забавки, скинувши дорогий одяг, він пішов працювати на поле разом із простими робітниками. Але все це наштовхнулось на рішучий опір матері. Перша спроба втекти з прочанами до Єрусалима завершилась невдало. Із часом, утомившись постійно карати сина, мати дозволила йому займатись улюбленою справою.
Упродовж трьох років Феодосій займався випіканням проскурок. Коли він побачив, що в Курському храмі часто не служать Божественну Літургію через брак проскурок, то сам придбав пшеницю та почав випікати проскурки, одну частину яких відносив до храму, іншу продавав, а на вторговані кошти купував пшеницю для нової випічки й роздавав бідним. Але через перешкоджання матері був змушений потайки вирушити до іншого міста, де жив у домі священика. Проте, мати знову знайшла юнака й «захопивши його, поволочила б'ючи, до свого міста». Згодом, начальник міста доручив йому доглядати за своєю церквою. Феодосій, незважаючи на своє привілейоване становище в храмі, продовжував вести аскетичний спосіб життя.
Ще в юнацькі роки Феодосій носив на тілі залізний ланцюг (вериги). Вериги були важкими та впивалися в тіло, утворюючи кров'яні рани й завдаючи нестерпного болю, таким чином постійно нагадуючи про хресні страждання Ісуса Христа.
Подорож до Києва та прийняття чернецтва
Скориставшись відлученням матері, Феодосій разом з купцями попрямував з Курська до Києва. На той час у столиці Київської Русі існувало декілька грецьких християнських монастирів.Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника. — К., 1992 Феодосій відвідав їх, бажаючи прийняти постриг, але настоятелі йому відмовляли. Тоді він дізнався про афонського постриженця любечанина Антонія Печерського, котрий жив і подвизався в печері неподалік Києва у селі Берестове. Никон Великий постриг юнака в чернецтво та «в одяг монашеський одягнув року 6540 (1032)Абрамович Д. И. Исследование о Киево-Печерском патерике, как историко-литературном памятнике. — Спб., 1902 за князя благочестивого Ярослава Володимировича (Мудрого)».
За іншою версією, Феодосій спочатку повернувся в свій рідний Василев, де близько двох років прожив суворим життям у власноруч викопаній печері (на північний схід від валу Василевого дитинця), а вже потім прийшов до Антонія. Місцезнаходження цієї печери було відоме аж до 1818 року, але на сьогодні воно точно не встановлено.Edward Rulikowski Opis powiatu Wasylkowskiego. — Warsawa, 1853
З «Житія…» Нестора Літописця дізнаємось, що новопострижений інок Феодосій із завзяттям віддався чернечим подвигам так, що Антоній Печерський з Никоном Великим аж дивувались з цього «І вельми за те, прославляли Всемилостивого Бога.» Але й тут він не зміг сховатись від своєї матері. Через 4 роки вона дізналась, що її син постригся у чернецтво і перебуває в Києві. Зрештою вона довідалася про печеру Антонія і наполегливо умовляла Феодосія повернутися до рідної домівки. Більш того, Феодосій запропонував матері самій прийняти постриг в одному з київських монастирів. Після довгих роздумів, вона зважилась на цей рішучий крок і прийняла чернецтво у київському монастирі святого Миколая, де й закінчила свій життєвих шлях. Була похована у дворі нинішніх Дальніх печер Києво-Печерської лаври.
Поступово навколо Антонія Печерського збиралися інші ченці, які розширювали печеру та влаштували в ній церкву і келії. До 1056—1057 рр. їх налічувалося 13 разом з Антонієм — символічне число для християнства. Серед них були: Никон Великий, Мойсей Угрин, Феодосій Печерський, Іларіон Схимник, Варлаам Печерський, Єфрем Переяславський, серед інших могли бути Агапій Печерський, Василь і Федір Преподобномученики, Марко Печерник, Єремія Прозорливий, Євстратій Постник, Никон Сухий, Ісакій Затвірник.
Коли перший пресвітер Никон Великий, який здійснював постриження братії, подався до Тмутаракані, пресвітером призначили Феодосія. З того часу він служив Божественну літургію та постригав у ченці.
Ігуменство
Феодосій Печерський був обраний та поставлений ігуменом у Києво-Печерському монастирі 1059 чи 1060 року, а згідно з офіційною історіографією 1063 року. На той час чисельність братії становила 20 осіб, не враховуючи тих, які мешкали в Ближніх печерах навколо Антонія Печерського. З перших днів ігуменства Феодосія Печерського, до нього почали приходити князі та знатні люди, котрі вважали за честь жертвувати на користь обителі. Це дало змогу розпочати будівництво наземного монастиря, який мав прийти на зміну тісним печерним келіям та невеликій каплиці — церкві в ім'я Святої Богородиці, яка була побудована за попереднього ігумена Варлаама Печерського. Нова дерев'яна церква Різдва Богородиці була споруджена 1062 року на вершині надпечерного пагорбу, подарованого князем Ізяславом Ярославовичем. Довкола розташувалися келії ченців у вигляді окремих будинків, трапезна із поварнею та комори. Вся територія була захищена огорожею з монастирською брамою на західному боці. Таким чином за ігуменства Феодосія впродовж кінця 50-х — початку 60-х років ХІ ст. розпочалося формування архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври.
Запровадження статуту
Ще в печерний період монастиря в ньому почали співіснувати два напрямки чернецтва: анахоретизм і кіновія. На відміну від Антонія Печерського, Феодосій був противником відлюдництва, вважаючи, що ченці повинні жити громадою в обителі. Тому, невдовзі після переселення до наземного монастиря, коли кількість іноків досягла 100 осіб, необхідно було запровадити статут чернечого життя. У інока Студійського монастиря Михайла «який прийшов з греків з митрополитом Георгієм» Феодосій переписав список Студійського статуту. Інший список згодом приніс до монастиря Єфрем Переяславський на прохання Феодосія. На основі цих двох описів Студійського статуту і був створений статут Києво-Печерського монастиря, який став третім доопрацьованим списком Студійського статуту. Від Києво-Печерського монастиря «всі [Руські монастирі] перейняли статут і ввели його по всіх монастирях. Тому й шанується монастир Печерський як найстаріший і найславніший із всіх.»Повість врем'яних літ. Літопис (За Іпатіївським списком)/ Пер. з давньоруської, післяслово, коментарі В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1990. — 558 с. Окрім дрібних розбіжностей побутового характеру, Феодосій включив до статуту декілька власних ідей: На території монастиря не заборонялося перебування прочан і навіть жінок. Був затверджений поділ іноків на велико- і малосхимників. Складався статут із 8 розділів та 38 параграфів.
Книжкова справа У добу ігуменства Феодосія в Києво-Печерському монастирі було започатковано книжкову справу — переписування, написання та збирання рукописних книг. 26-й припис запровадженого статуту зобов'язував ченців займатись читанням книг у вільні від виконання послуху дні, взятих у монастирській бібліотеці у ченця-бібліотекаря. Це забезпечувало стовідсоткову грамотність усіх насельників. Тому Печерський монастир з перших років існування став твердинею грамоти. Необхідно зазначити, що ще за ігуменства Феодосія процес книгописання набув цехової організації. Найактивнішу участь в цьому брав сам Феодосій, а також Никон Великий, Іларіон Схимник. Також серед братії були своєрідні «книголюби», такі як Даміан Цілитель, Григорій Чудотворець Печерський.
Феодосієві постриженці Відомі імена кількох іноків, які прийняли чернецтво в Києво-Печерському монастирі за доби ігуменства Феодосія. 1064 року був пострижений у чернецтво Григорій Чудотворець Печерський. Даміан Цілитель прийшов до обителі на початку ігуменства Феодосія і першим серед братії набув слави цілителя. на початку 60-х років ХІ ст. можна відзначити прихід до монастиря Матвія Прозорливого, котрий потім відзначався даром передбачення та читання потаємних людських думок. З 1060 по 1062 рр. перебував у монастирі й Стефан І Болгарин, який потім став ігуменом. 1060—1065 рр. відбувся постриг Ісаї Чудотворця. Єремія Прозорливий прибув до монастиря на початку ігуменства Феодосія.
Фундація Успенського собору 1073 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці відбулося урочисте закладання першої кам'яної споруди Києво-Печерського монастиря — Успенського собору. Існує багато легенд про цю подію. У ній брав участь сам князь Святослав, який і виділив частину поля великокнязівської садиби у Берестовому для будівництва, а також пожертвував 100 гривень золотом.Болховитинов Е. Описание Киево-Печерской лавры. — К., 1862 Феодосій запросив майстрів з Константинополя, очевидно, демонструючи незалежність Києво-Печерської обителі від місцевої світської та церковної влади. За життя Феодосія було завершено лише фундамент храму. Як свідчить його «Житіє…», ігумен «повсякдень підвизався та трудився на будівництві того Дому.»
Причиною будівництва нового собору було те, що кількість ченців досягла 100 осіб і стара дерев'яна церква стала тісною для громади. Вже після закладання собору, ченці починали будувати свої келії та заселяти околиці. Фактично, після освячення храму, тут виник новий монастир, оскільки на старому місці залишилось лише кілька ченців для догляду за могилами і справляння панахиди.
Завершення будівництва Успенського собору, оздоблення та освячення стало однією з головних подій у церковному житті Київської Русі в домонгольський період.
Останні дні Останні часи життя Феодосія Печерського описані в «Житії Феодосія Печерського» Нестора Літописця та у «Повісті врем'яних літ» під 1074 роком. Провівши Великий піст у своїй келії, зустрівши Великдень, Феодосій захворів. Через п'ять днів, на зібранні братії був обраний новий ігумен Стефан І Болгарин. Наступного дня хворого відвідав князь Святослав із сином Глібом a Феодосій дав останні настанови новому ігумену.