Філіпп Оскар фон Хеліус (; 28 липня 1859, Мангайм — 12 червня 1923, Мюнхен) — німецький військовий діяч, генерал-лейтенант (14 лютого 1914).

Біографія Був суддею в Бадені в ранзі таємного радника, камергером баденського двору. Крім університетської, здобув прекрасну музичну освіту. У 1891 році вибрав військову кар'єру. Під час навчання служив під командою майбутнього імператора Вільгельма II, став його близьким другом. У 1892—98 роках служив в Генеральному штабі. З 1899 року — ад'ютант Вільгельма II. Знав італійську мову, того ж року направлений військовим аташе в Італію. У 1906—11 роках — командир лейбгвардії Гусарського полку. З 1911 року — військовий аташе в Санкт-Петербурзі. Під час Першої світової війни служив у Генеральному штабі й у військовій адміністрації окупованої німецькою армією Бельгії. Залишався з імператором аж до Листопадової революції. На фронті загинули обидва його сини. Після війни повністю присвятив себе музиці.

Музика Поєднував військову службу з творчістю композитора. Створював опери, симфонії, камерну інструментальну музику, романси, хорали. Мали успіх його опери «Гашиш», поставлена ​​в королівському оперному театрі Дрездена (1897), «Любляча принцеса» (1905). Співпрацював з театральним режисером Максом Райнгардтом, писав музику до його спектаклів. Був знайомий з Райнером Марія Рільке, автор музики на тексти його віршів. Іноді користувався псевдонімом Зігфрід Бергер. Був прихильником Ріхарда Вагнера, просував його музику при імператорському дворі.

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Пам'ятний знак срібного весілля 1906 Орден Залізної Корони 2-го класу Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу Орден Вюртемберзької корони Орден Фрідріха (Вюртемберг) Орден Альберта (Саксонія) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою Орден Червоного орла 2-го класу із зіркою Орден «За заслуги» (Баварія) 1-го класу Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 1-го класу

Праці

Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Seligkeit: «Die Bibel ist ein heilig Buch». No. 2. «Wenn sich zwei Herzen scheiden». No. 3. Frühling und Liebe: «Was grünt das Thal».), op. 1. Berlin, 1888. Drei Lieder (No. 1. Stille Liebe. No. 2. Der schwere Abend. No. 3. Herzig Hexchen.), op. 2. Berlin. Drei Mädchenlieder, op. 3. Berlin. Fest-Marsch für Kavallerie-Musik, op. 4. Berlin, 1889. Barcarolle für Pianoforte, op. 6. Berlin, 1888. Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der Buchenbaum: «Es steht im Walde ein Buchenbaum». No. 2. «Von Grund des Herzens». No. 3. Vorüber: «Mein Liebchen, wir sassen beisammen».), op. 7. Berlin, 1889. Drei Lieder für eine Singstimme mit Begleitung des Klaviers (No.1. Ahnung (Felix Dahn), No. 2. Säerspruch (Conrad Ferdinand Meier), No. 3. Nachklingen (Osterwald)), op. 8. Berlin. Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Waldritt: «Das war ein köstlich Reiten». No. 2. Lied des Waisenknaben: «Bin ein armer Waisenknab’». No. 3. «Weisst du noch, wie ich am Felsen».), op. 9. Berlin, 1890. 2 Consolations für Pianoforte, op. 10. Leipzig, 1893. Sonate (G-Dur) für Pianoforte und Violine, op. 11. Leipzig, 1891. Marsch König Umberto, op. 12. Berlin, 1893. Drei Gedichte von Goethe für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Das Schreien: «Einst ging ich meinem Mädchen nach». No. 2. «Ihr verblühet, süsse Rosen». No. 3. Wunsch eines jungen Mädchens: «O fände für mich ein Bräutigam sich».), op. 13. Berlin, 1893. Gebetwasser («Geh' nicht hinaus zur Stunde» (Carmen Sylva)), Lied, op. 14. Berlin, 1893. Haschisch. Oper in einem Aufzug. Musik von Siegfried Berger (Pseudonym von Oskar von Chelius). Dichtung von Axel Delmar. Uraufführung 17. Februar 1897 unter Ernst von Schuch in Dresden (Hofoper) Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Die Äuglein: «Nun bin ich gekommen». No. 2. Zu später Stunde: «Mein Sinn ist trunken». No. 3. Die Bachstelze: «Die kleine flinke Müllerin».), op. 16. Berlin, 1898. Die vernarrte Prinzeß (1904). Ein Fabelspiel in drei Aufzügen (Oper). Libretto: Otto Julius Bierbaum. Uraufführung 15. Januar 1905 in Schwerin, zweite Aufführungsserie im Mai 1905 in Wiesbaden. Bühnenmusik zu Heinrich von Kleist's «Prinz Friedrich von Homburg». Berlin, 1907. Requiem (Seele, vergiß sie nicht); Gedicht von Friedrich Hebbel für gemischten Chor und Orchester. Berlin, 1909. Andante für Violoncello und Klavier, op.23. Berlin, 1910. Schottische Sage. Ballade von Feodora, Prinzessin zu Schleswig Holstein, für eine Singstimme mit Begleitung des Pianoforte. Mainz, 1911. Drei Gedichte von Feodora, Prinzessin zu Schleswig Holstein, für eine Singstimme mit Begleitung des Pianoforte. No. 1. Einsam … No. 2. Ein Märchen. No. 3. Wunderstrasse. Mainz 1911. Der 121. Psalm («Ich hebe meine Augen auf zu den Bergen»); für gemischten Chor, Soli, Orgel und Orchester. Berlin, 1912. Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der Rose Sprache: «Stumm ist der roten Rose Sprache». No. 2. «Wir sind allein, in deine Hände». No. 3. Mondschein: «Im Schlafe liegt mein Schätzchen klein».). Berlin, 1913. Bühnenmusik zu Paul Claudel's «Verkündigung». UA: Hellerau, 1913. Vier Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Mein Grab: «Ich hab' ein Grab gegraben». No. 2. Schlaflos: «Aus Träumen und Ängsten bin ich erwacht». No. 3. Frage und Antwort: «Fragst du mich, woher die bange Liebe». No. 4. «Schlafen, schlafen, nichts als schlafen»), op. 24. Berlin, 1915. Bühnenmusik zu Johann Wolfgang von Goethe's «Clavigo». Berlin, 1918. Heimkehr («Er kehrte nicht heim» (Rainer Maria Rilke)), Lied für eine Singstimme und Pianoforte, op. 25. Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der dunkle Flecken: «Mein Lieb, du weisse Taube». No. 2. «Zwei Wandrer gingen den Weg entlang». No. 3. Dein Alles: «Ich möchte deine Blume sein».), op. 26. Leipzig, 1920. Magda Maria (1920). Oper in 3 Aufzügen. Libretto: Max Treutler, op. 27. Uraufführung 1920 Dessau. Und Pippa tanzt! (1922; op. 28). Symphonische Dichtung (nach dem gleichnamigen Stück von Gerhart Hauptmann)

Примітки

Література

Patrick Ernst Sensburg: General, Diplomat und Musiker. Oskar Philipp von Chelius aus Mannheim — letzter deutscher Militärbevollmächtigter am russischen Zarenhof. In: Hierzuland 9, 1994, Nr. 17, S. 22–26. Manfred Kehrig: Chelius, Philipp Oskar von. In: Badische Biographien NF 4, 1996, S. 45–46 Ferdinand von Strantz: Opernführer, 1907, S.100f.; auch als Nachdruck bei BoD, 2014