Микола Олександрович Кабанов (1864, Карачев, Орловська губернія — 20 листопада 1942, Казань — український, російський і радянський лікар-терапевт, учений і педагог, есперантист.

Біографія Микола Кабанов народився в сім'ї сільського вчителя 30 січня (11 лютого) 1864 року. Закінчив з відзнакою фізико-математичний (1886) і медичний (1893) факультети Імператорського Московського університету. Один із найближчих учнів професора А. А. Остроумова.

Працював на посаді приват-доцента в Шпитальній терапевтичній клініці Московського університету аж до 1911 року, коли разом з низкою інших професорів і викладачів пішов у відставку на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Кассо. Згодом лектор московських Вищих Педагогічних курсів ім. Тихомирова (1911—1918). 25 червня 1917 року за списком партії соціалістів-революціонерів був обраний гласним Московської міської думи.

В 1918—1922 роках професор терапевтичної клініки та декан факультету Катеринославського університету, а також ректор Катеринославського Вищого Педагогічного Інституту.

Повернувся до Москви і з 1922 по 1930 рік керував факультетською терапевтичною клінікою 2-го Московського державного університету. Тоді ж організував майстерні з виготовлення наочних посібників, які сам очолив.

Помер в 1942 році в евакуації в Казані, де і похований.

Наукова робота Основою наукового світогляду Кабанова був погляд на організм як єдине ціле, тобто захворювання того чи іншого органу є лише місцевим проявом захворювання всього організму. Ним була розроблена і неодноразово перевидавалася методика клінічного дослідження хворого, що включала ґрунтовне розпитування пацієнта з урахуванням спадковості і умов життя, а також дослідження функціональних особливостей органів і їх взаємозв'язків. Автор 150 наукових праць і книг по медицині.

Громадська діяльність, есперанто У 1894 році організував на громадських засадах і очолив видання науково-популярних брошур для широких верств населення про права громадян, народовладдя, державний устрій, земельне законодавство, національноме питання, самовизначення народів і пр. Був одним з піонерів мови есперанто в Росії. Переклав і видав ряд книг на цій мові, а також два російсько-есперантистських словника. Вів листування з Роменом Роланом та іншими видатними діячами культури і мистецтва.

Родина Був одружений з Марією Дмитрівною Положенцевою. Заснував династію вчених і лікарів. Батько відомих учених А. Н. Кабанова, Б. Н. Кабанова і Е. Н. Кабанової-Меллер, дід В. А. Кабанова, прадід А. В. Кабанова. Дочка Ольга Кабанова, в 16 років переодягнувшись чоловіком, добровільно пішла на фронт, воювала, поранена, нагороджена Георгіївським хрестом, брала участь в Білому русі на Півдні Росії, емігрувала в США.

Бібліографія

Основні наукові праці

О циррозе печени (Из клиники проф. А. А. Остроумова), Москва, 1894 Методика клинического исследования, Москва, 1896 (переизд. 1919, 1923) Очерки по физиологии здорового и больного человеческого организма, Т. 1, Москва, 1910 и Т. 2 Москва, 1912 Учебник-атлас анатомии, Москва, 1916 Механика душевной жизни (Введение в физиологическую психологию), Москва, 1927 Анатомия человека, Москва, 1938

Інші твори

Земельное законодательство в Новой Зеландии, Ростов-на-Дону Государственное устройство в западно-европейских странах, Ростов-на-Дону, 1906 Права гражданина и человека, Посредник , Ростов-на-Дону, 1906 Областное народоправие, Москва, 1917 Что такое "буржуй", Москва, 1917.

Переклади на есперанто

Rusaj Rakontoj, Fabeloj al Helenjo de Dmitri Mamin-Sibirjak, Berlin, Esperanto Verlag Moller and Borel («Алёнушкины сказки») Generalo Urso. Nekrasov, Bohema Revuo Esperantista, 1911 («Генерал Топтыгин») Nimfoj. Ivan Turgenev, Lingvo Internacia, 1911, p. 63 Ostrovski kaj lia dramo «Fulmotondro». Fragmentoj el la dramo «Fulmotondro». Aleksandr N. Ostrovskij, La Revuo, 1911, n-ro 63, p. 122—131 («Гроза») Roko. Verso de Mihxail Lermontov, «Danubo» no. 5, 1911 («Утёс») Kaŭkaza Militkaptito. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 («Кавказский пленник») Du Maljunuloj. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 («Два старика») Sieĝo de Sebastopolo. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 (Осада Севастополя) Dio vidas veron, sed ne baldaux diros. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 («Бог правду видит, да не скоро скажет») Per kio homoj estas vivaj. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 («Чем люди живы») Kie estas amo, tie estas Dio. Rakonto de Lev Tolstoj, Posrednik, Moskvo, 1912 («Где любовь, там Бог») Tutmonda Biblioteko je la memoro de Lev Tolstoj, trad. Kabanov kaj Ŝarapova. 1912, 9 kajeroj entute 280 p. (всемирная библиотека в память Л.Толстого, 9 выпусков) Demono. Verso de Mihxail Lermontov, «Universo» II, 1912 («Демон») Kortisto. Rakonto de S. Semjonov, Posrednik, Moskvo, 1916 («Дворник»)

Посилання

Русская героиня, Дворянское собрание, 1998, № 8, с. 71-72

Примітки