Гудко́в Дмитро́ І́горович (, нар. 23 квітня 1966, Київ) — український вчений у галузі радіобіології, радіоекології та гідробіології, завідувач відділу водної радіоекології Інституту гідробіології Національної академії наук України (з 2007), доктор біологічних наук (2006), професор (2020), член-кореспондент НАН України (2021).
Життєпис
Народився 23 квітня 1966 р. у Києві в родині біологів Гудкова Ігоря Миколайовича та Гудкової Олени Григорівни. Онук Гудкова Миколи Федоровича. З дитинства захоплювався біологією і зоологією. У 1983 р. закінчив середню школу № 179 (з 2009 р. — гімназія) та вступив на біологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1994 р. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Водночас почав працювати на посаді старшого лаборанта у відділі популяційної екології наземних хребетних Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР під керівництвом к.б.н. (нині академіка НАН України, д.б.н., проф.) Ємельянова Ігоря Георгійовича.
Після закінчення 1-го курсу — строкова служба у ЗС СРСР (призов студентів у 1980-і роки): липень-листопад 1984 р. — Школа молодших авіаційних фахівців (в.ч. 78436), м. Дніпродзержинськ — курсант; 62-й винищувальний авіаційний полк ВПС Одеського військового округу (в.ч. 49222), аеродром Бельбек (с. Любимівка, Кримська обл.) — механік-стажер (Су-15ТМ); грудень 1984 — квітень 1986 рр. — 2-а ескадрилья 11-ї дивізії ППО Київського військового округу (в.ч. 65244), аеродром Кайдаки (м. Дніпропетровськ) — механік бортових радіолокаційних засобів виявлення цілей і наведення ракет (МіГ-25П), рядовий склад. Спеціаліст 1-го класу, нагороджений нагрудним знаком «Відмінник військово-повітряних сил».
У 1986 р. після завершення служби відновився на 2-й курс біологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Курсові роботи виконував в Інституті рибного господарства ВУАСГН (керівник — К. Б. Ставровський) та Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР (керівник — к.б.н. Ю. В. Мовчан). Літні польові практики проходив на базі Канівського природного заповідника (1983, 1987 рр.); Карадазького природного заповідника і Карадазької біологічної станції (1987 р.); , , державних природних заповідників, заповідника , (1988 р.).
У 1989 р. на 4-му курсі університету розпочав свої перші дослідження у галузі водної радіоекології. Переддипломну (1989 р.) та дипломну (1990 р.) практики проходив у відділі радіаційної і хімічної біології Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського АН УРСР (м. Севастополь) під загальним керівництвом видатного українського радіобіолога, фундатора морської радіоекології, члена-кореспондента (пізніше академіка) НАН України Полікарпова Геннадія Григоровича. У 1990 р. захистив дипломну роботу «Стронцій-90 і цезій-137 у харчових ланцюгах риб Чорного моря після аварії на Чорнобильській АЕС». У цьому ж році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Зоологія і ботаніка», отримавши кваліфікацію «Біолог-зоолог хребетних, викладач біології та хімії», і почав працювати на посаді інженера у відділі прісноводної радіоекології Інституту гідробіології АН УРСР під керівництвом д.б.н., проф. Кузьменка Михайла Ілліча — засновника української школи прісноводних радіоекологів.
У 1991 р. вступив до аспірантури інституту за спеціальністю гідробіологія-радіоекологія. У 1996 р. в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук «Тритій у прісних водах України та його дія на гідробіонтів» зі спеціальності «Радіобіологія» (науковий керівник — М. І. Кузьменко). Впродовж 1994—2007 рр. займав посади від молодшого до провідного наукового співробітника, заступника завідувача відділу Інституту гідробіології НАН України. У 1996—2005 рр. — голова Ради молодих дослідників інституту. Член Вченої ради інституту з 1997 р.
Брав участь у численних експедиційних дослідженнях р. Дніпро, його водосховищ та приток, а також водойм районів розташування Запорізької, Хмельницької, Рівненської та Чорнобильської атомних електростанцій. У 2003 р. присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Гідробіологія». У 2006 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук «Радіонукліди в компонентах водних екосистем зони відчуження Чорнобильської АЕС: розподіл, міграція, дозові навантаження, біологічні ефекти» зі спеціальності «Радіобіологія» (науковий консультант — М. І. Кузьменко). З 2007 р. — завідувач відділу прісноводної радіоекології (з 2008 р. — відділ водної радіоекології). У 2020 р. присвоєно вчене звання професора зі спеціальності 091 Біологія. 26 травня 2021 р. обраний членом-кореспондентом НАН України по Відділенню загальної біології зі спеціальності «Радіобіологія». Одружений, має сина та дочку.
Наукова діяльність Основні наукові здобутки Д. І. Гудкова пов'язані з вивченням особливостей концентрування, міграції та перерозподілу головних дозоутворювальних радіонуклідів та їх фізико-хімічних форм в абіотичних і біотичних компонентах прісноводних екосистем; аналізом формування потужності поглиненої дози для водних організмів за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел іонізуючого випромінювання; оцінкою радіаційно-індукованих цитогенетичних і соматичних порушень у гідробіонтів за умов хронічного впливу малих доз у природних водоймах та при гострому експериментальному опроміненні, а також із дослідженням відновлювальних процесів у водних екосистемах, які зазнали інтенсивного радіонуклідного забруднення.
Співпрацюючи з підприємствами Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДСП «Екоцентр», ДСП «Чорнобильська АЕС»), Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником, здійснив понад 70 експедицій у Чорнобильську зону відчуження з українськими та закордонними вченими, зокрема, в рамках спільних проектів з науковцями Великої Британії (TREE) та Японії (SATREPS), упродовж виконання яких були отримані унікальні дані щодо радіонуклідного забруднення водних екосистем і тривалого впливу іонізуючого випромінювання на водні організми. Регулярно виступає з лекціями та доповідями на міжнародних і вітчизняних наукових зібраннях, а також у вищих навчальних закладах, зокрема, у (Велика Британія), Фукусімському університеті (Японія), Національному університеті біоресурсів і природокористування України в рамках українсько-нідерландської навчальної програми тощо. Впродовж 2007—2009, 2011—2015 рр. — професор (на умовах погодинної оплати праці) кафедри екологічної безпеки Інституту новітніх технологій Національного авіаційного університету МОН України (спецкурс «Радіаційна біологія і радіоекологія»).
Гудков Д. І. є експертом МАГАТЕ у галузі водної радіоекології, членом низки міжнародних і вітчизняних наукових товариств , а також автором та співавтором понад 650 наукових публікацій, серед яких 7 монографій, близько 170 статей у фахових виданнях, що рецензуються, 15 патентів на винаходи і корисні моделі, 2 навчальних посібника . Під керівництвом Гудкова Д. І. захищено 3 кандидатські дисертації зі спеціальностей «Гідробіологія» та «Іхтіологія» . Індекс Гірша у Scopus — 15 (614 цитувань за 303 документами), у Google Scholar — 17 (1424 цитування).
Премії та нагороди
Премія Національної академії наук України для молодих вчених за цикл робіт «Екологічні закономірності в умовах дії природних і антропогенних чинників» (1997); The Ibaraki Kasumigaura Prize, supported by the Ibaraki Prefectural Government (Japan), for paper «Radioactive Contamination of Lakes within the Chernobyl NPP Exclusion Zone» given during the 8th International Conference on the Conservation and Management of Lakes, Copenhagen, Denmark (1999); Почесна нагорода Голови Київської міської державної адміністрації для молодих вчених на честь Всесвітнього дня науки (1999); Почесна грамота Президії і Центрального комітету профспілки Національної академії наук України за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки і у зв'язку з 60-річчям від дня заснування Інституту гідробіології НАН України (2000); The Ibaraki Kasumigaura Prize, supported by the Ibaraki Prefectural Government (Japan), for paper «The Radionuclides in Lake Ecosystems within the Chernobyl Accident Exclusion Zone: Ten Years of Researches» given during the 12th World Lake Conference, Jaipur, India (2007); Certificate of Appreciation from the American Chemical Society (ACS) for Valuable Contribution and Dedicated Service in the Peer Review of Manuscripts Submitted to ACS Journals (2011); Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2015); Ювілейна почесна грамота Президії Національної академії наук України (100 років НАН України) за досягнення у вирішенні найважливіших наукових і науково-технічних проблем, впровадження розробок в народне господарство і практику соціально-культурного будівництва, підготовки та виховання кадрів, активну участь у суспільному житті і самовіддану сумлінну працю (2018); Відзнака Національної академії наук України «За підготовку наукової зміни» (2026).
Керівництво дисертаційними дослідженнями Дзюбенко Олена Володимирівна «Вплив йонізувального випромінення на цитогенетичні та гематологічні характеристики ставковика звичайного (Lymnaea stagnalis L.)», дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 — гідробіологія (2012); Ганжа Христина Дмитрівна «Роль гідробіонтів у трансформації фізико-хімічних форм радіонуклідів у водних екосистемах», дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 — гідробіологія (2015); Поморцева Наталія Анатоліївна «Гематологічні показники риб у водоймах з різним рівнем радіонуклідного забруднення», дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.10 — іхтіологія (2019).
Стипендії Стипендіат Міністерства у справах науки і технологій України для молодих вчених (1996—1997); Стипендіат Президента України для молодих вчених (1997—1998); Стипендіат Президента України для молодих вчених (1999—2000); Стипендіат Президента України для молодих вчених (2001—2002).
Закінчені навчальні курси
Third Summer School of the International Union of Radioecology, September 1997, , Romania; «Dosimetry for Radiobiology» Training Course, supported by the European Commission within the framework of the ERPET (European Radiation Protection Education and Training) initiative and organized by the TNO Centre for Radiological Protection and Dosimetry (NL), in collaboration with the European Radiation Dosimetry Group (EURADOS) and the European Late Effects Project Group (EULEP), May 1998, Leiden, the Netherlands; «Leadership for Environment and Development (LEAD)» Fellowship Training Programme, supported by the Rockefeller Foundation, 10th Cohort, December 2002—April 2004, Russia, Mexico, Thailand, Great Britain.
Спеціалізовані вчені, науково-технічні та конкурсні ради
Член спеціалізованої вченої ради Д 26.213.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора біологічних наук за спеціальностями: 03.00.17 — гідробіологія, 03.00.10 — іхтіологія. Інститут гідробіології НАН України; Член спеціалізованої вченої ради К 26.202.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальностями: 03.00.01 — радіобіологія, 03.00.15 — генетика, 03.00.20 — біотехнологія. Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України; Голова спеціалізованої вченої ради ДФ 26.213.001 з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 «Біологія» (09 «Біологія»), Інститут гідробіології НАН України;