Історія електромагнітної теорії починається з давніх підходів до розуміння атмосферної електрики, зокрема блискавки. Тоді люди мало розуміли електрику і не могли пояснити її явища. Наукове розуміння природи електрики зростало протягом XVIII й XIX століть завдяки роботі таких дослідників, як Ампер, Кулон, Фарадей та Максвелл.
Історія електрики належить до вивчення електрики, відкриття законів її фізичного явища та винаходу артефактів її практичного використання. Оскільки електрику називають як галуззю науки, яка вивчає її явища, так і галуззю техніки, у якій її застосовують, тому історія електрики — це розділ історії науки та історії технології, який досліджує її виникнення та еволюцію. Феномен електрики вивчався з давніх часів, але його наукове вивчення розпочалося в XVII—XVIII століттях. Наприкінці XIX століття інженерам вдалося використати це для побутових та промислових потреб. Швидке розширення електричних технологій зробило її основою сучасного індустріального суспільства.
У XIX столітті стало зрозуміло, що електрика і магнетизм пов'язані між собою, а їх теорії — стали уніфікованими: заряди, перебуваючи у русі, створюють електричний струм, який, своєю чергою, зумовлює магнетизмLyons, T. A. (1901). A treatise on electromagnetic phenomena, and on the compass and its deviations aboard ship. Mathematical, theoretical, and practical. New York: J. Wiley & Sons.. Джерелом електричного поля є електричний заряд, тоді як для магнітного поля — рух електричних зарядів (електричний струм).
Антична та класична історія Знання статичної електрики сягають найдавніших цивілізацій, але тисячоліттями вона залишалася просто цікавим і містичним явищем, без теорії на пояснення її поведінки, яку часто плутали з магнетизмом. Древні були знайомі з досить цікавими властивостями, якими володіли два мінерали: бурштин (élektron) і магнітна залізна руда. (μαγνῆτις λίθος magnētis lithos, magnētis lithos,Platonis Opera, Meyer and Zeller, 1839, p. 989.камінь Магнезії, намагнічений камінь,The location of Magnesia is debated; it could be the region in mainland Greece or Magnesia ad Sipylum. See, for example, ). Бурштин при натиранні притягує легкі предмети, як-от пір'я; магнітна залізна руда має силу притягувати залізо.
Спираючись на свою знахідку артефакту гематиту Ольмеки в Центральній Америці, американський астроном Джон Карлсон припустив, що «Ольмеки, можливо, виявили і використовували геомагнітний компас із магнетиту ще до 1000 до н. е.». Якщо це правда, то це «передувало китайському відкриттю геомагнітного компаса більш ніж на тисячоліття». Карлсон припускає, що Ольмеки, можливо, використовували подібні пристрої для астрологічних чи геометричних цілей або для орієнтації на свої храми, оселі живих або інтерменти мертвих. Найбільш раннє посилання на магнетизм у китайській літературі міститься в книзі 4-го століття до н. е. під назвою Книга майстра долини дияволів (鬼谷子): «магнетит знаходить залізо або притягує його»
Задовго до того, як існували будь-які знання про електромагнетизм, люди знали про наслідки ураженняелектрикою. Блискавка та інші прояви електрики, як-от вогонь святого Ельма, були відомі ще в давнину, але не було зрозуміло, що ці явища мають спільне походження.Maver, William, Jr.: «Electricity, its History and Progress», The Encyclopedia Americana; a library of universal knowledge, vol. X, pp. 172ff. (1918). New York: Encyclopedia Americana Corp.Стародавні єгиптяни знали про потрясіння при взаємодії з електричною рибою (наприклад, електричний сом) Ще з доісторичних часів люди спостерігали за тим, що при контактуванні з певними тваринами отримували різноманітні електричні удари. У текстах від 2750 року до н. е. стародавні єгиптяни називали цих риб «громом Нілу» і вважали їх «захисниками» всіх інших риб.Whittaker, E. T. (1910). A history of the theories of aether and electricity from the age of Descartes to the close of the 19th century. Dublin University Press series. London: Longmans, Green and Co.; [etc.]. Ще один можливий підхід до виявлення ідентичності природи блискавки та електрики від будь-якого іншого джерела, слід дати арабам, які до XV століття використовували те саме арабське слово, як для блискавки (raad) так і для електричного ската.
У древніх середземноморських культурах було відомо, що натирання певних предметів, як-от бурштиновий брусок, вовною або хутром, створює невеликі заряди (трибоелектричний ефект), які притягували дрібні предмети. Греки відзначали, якщо довго натирати бурштин, вони навіть можуть отримати електричну іскру. Приблизно до 600 року до н. е., грецький філософ Фалес Мілетський писав, що натирання хутром різних речовин, як-от бурштин, призведе до того, що вони притягуватимуть пилинки та інші легкі предмети. Він написав про ефект, тепер відомий як статична електрика. Фалес дійшов висновку, що тертя дає бурштиновий магнетизм, на відміну від мінералів, як-от магнетит, які не потрібно було терти. Він помилявся, вважаючи, що ці притягування породжується магнітним полем, хоча пізніше наука доведе, зв'язок між магнетизмом і електрикою. Згідно з суперечливою теорією, у Парфії могли знати про електроосадження, засноване на відкритті Багдадської батарейки в 1936 р., подібної до вольтової батареї, хоча сумнівно, що прилад мав електричний характер. Цей артефакт нагадує гальванічний елемент і експерименти підтверджують, що він міг використовуватися таким чином. Однак, бракує свідчень, що саме так його використовували в давнину.Riddle of 'Baghdad's batteries' . BBC News.
Про електростатичні явища знов було повідомлено тисячоліттями пізніше римськими та арабськими натуралістами та медиками. Кілька стародавніх письменників таких, як Пліній Старший та Скрибоній Ларг, описували ефект оніміння від електричних розрядів, що виробляли електричні риби та ураження електричним струмом від електричних сомів і електричних скатів. Пліній у своїх книгах пише:Стародавні тосканці, за своїм вченням, вважають, що існує дев'ять богів, які посилають блискавку, та їх існує одинадцяти видів.Це взагалі була рання язичницька теорія походження блискавки. Древні дотримувалися певної концепції, що удари можуть подорожувати вздовж проведення предметів. Крім того, вони знали, що ці розряди можуть передаватися струмопровідними матеріалами. Пацієнтів, які страждають від недуг, як-от подагра або головний біль, лікувались дотиком до електричної риби з надією ставились до того, що потужний поштовх може їх вилікувати.
Середньовіччя та Відродження Колись магнітне притягання Аристотель і Фалес вважали роботою душі в камені.A history of electricity. By Park Benjamin. Pg 33
В XI столітті китайський вчений Шень Куо (1031—1095) був першим, хто описав магнітний голковий компас і покращив точність навігації, використовуючи астрономічну концепцію справжньої півночі (Dream Pool Essays, 1088 р.), а до XII століття китайці, як відомо, використовували для навігації компас із птахів. В 1187 р. Олександр Неккам першим у Європі описав компас та його використання в навігації.
У тринадцятому столітті Петро Пелерин, уродженець Марикура в Пікардії, зробив відкриття фундаментального значення.His Epistola was written in 1269. Французький учений XIII століття провів експерименти над магнетизмом і написав перший збережений трактат, у якому описував властивості магнітів і обертання голки компаса. Сухий компас був винайдений близько 1300 року італійським винахідником Флавіо Джоя.Lane, Frederic C. (1963) «The Economic Meaning of the Invention of the Compass», The American Historical Review, 68 (3: April), p. 605—617
Архиєпископ Євстафій Солунський, грецький учений і письменник XII століття, фіксує, що Волівер, цар готів, міг отримати іскри з його тіла. Той самий письменник стверджував, що один філософ зміг під час одягання отримати іскри з одягу, результат, здавалося б, схожий на той, який отримав Роберт Сіммер у своїх експериментах із шовковими панчохами, ретельний виклад яких можна знайти у «Філософській праці Королівського товариства» 1759 року.
Італійський лікар Джироламо Кардано писав про електрику в De Subtilitate (1550) можливо, вперше, розрізнивши електричні та магнітні сили.
XVII століття До кінця XVI століття, лікар часів королеви Єлизавети, д-р Вільям Гілберт, розширив роботу Кардано і у 1600 р. опублікував свою книгу «De Magnete», де для опису явищ, відкритих греками, використовує нове латинське слово electricus, що походить від грецького ἤλεκτρον (elektron), що означає «бурштин». Раніше італієць Джироламо Кардано вже, можливо, вперше розрізнив магнітні та електричні сили (De Subtilitate 1550). Гілберт, уродженець Колчестера, співробітник коледжу Сент-Джон, Кембридж і колись президент Коледжу лікарів, був одним із самих ранніх і найбільш видатних людей англійської науки — людина, чию працю Галілей вважав завидно великою. Він був призначений судовим лікарем і призначив пенсію, щоб звільнити його продовжувати дослідження в галузі фізики та хімії.
Гілберт здійснив ряд точних електричних експериментів, у ході яких він виявив, що багато речовин, крім бурштину, як-от сірка, віск, скло тощо,consult ' Priestley's 'History of Electricity,' London 1757 були здатні проявляти електричні властивості. Гілберт також виявив, що нагріте тіло втрачає електрику і волога перешкоджає електрифікації всіх тіл, завдяки загальновідомому факту, що волога погіршує ізоляцію таких тіл. Він також зауважив, що наелектризовані речовини притягують усі речовини, тоді як магніт притягує лише залізо. Завдяки багатьом відкриттям такого характеру Гілберт здобув звання засновника науки про електротехніку. Досліджуючи сили на легкій металевій голці, збалансованій у точці, він розширив перелік електричних тіл і виявив також, що багато речовин, включаючи метали та природні магніти, не виявляли сил притягувати при натиранні. Він зауважив, що суха погода з північним чи східним вітром була найбільш сприятливою атмосферною умовою для виявлення електричних явищ. Це спостереження, може спричинити помилкове уявлення, доки не буде зрозуміла різниця між провідником та ізолятором.Dampier, W. C. D. (1905). The theory of experimental electricity. Cambridge physical series. Cambridge [Eng.: University Press. Гілберт встановив різницю між обома явищами в результаті замовлення англійської королеви Єлизавети I вивчати магніти для підвищення точності компасів, що використовуються в навігації, досягнувши за допомогою цієї роботи основної основи для визначення основ електростатики. і магнетизму. На основі свого досвіду він класифікував матеріали на електричні (провідники) та неелектричні (ізолятори) і розробив перший електроскоп. Він виявив намагніченість під дією і помітив, що намагніченість заліза втрачається при нагріванні до червоного. Він вивчав нахил магнітної стрілки, роблячи висновок, що Земля поводиться як великий магніт.
Роботу Гілберта продовжив Роберт Бойль (1627—1691), відомий філософ-природник, якого колись називали «батьком хімії та дядьком графа Корка». Бойль був одним із засновників Королівського товариства, коли він зустрічався особисто в Оксфорді, і став членом Ради після того, як у 1663 році Товариство було включене Карлом II. Він часто працював над новою наукою про електрику і додав декілька речовин до списку електриків Гілберта. Він залишив детальний виклад своїх досліджень під назвою Експерименти з походження електрики. У 1675 році Бойль заявив, що електричне притягання та відштовхування може діяти у вакуумі. Одним із його важливих відкриттів було те, що електрифіковані тіла у вакуумі притягуватимуть легкі речовини, тим самим вказуючи на те, що електричний ефект не залежить від повітря середовища. Він також додав смолу до відомого тоді списку електриків.Robert Boyle (1675). Experiments and notes about the mechanical origin or production of particular qualities.Benjamin, P. (1895). A history of electricity: (The intellectual rise in electricity) from antiquity to the days of Benjamin Franklin. New York: J. Wiley & Sons.