Золота доба Нідерландів (нід. Gouden Eeuw) — період історії Нідерландів, що охоплює більшу частину 17 століття, на який припадає найбільший розквіт голландського мистецтва, науки, торгівлі, а також політичної впливовості.

Північні Нідерланди, які утворили Голландську республіку, процвітали в галузях торгівлі, науки та мистецтв. Республіка також займала провідні позиції у світі в контексті політичної та військової могутності (особливо на морі). Розквіт північних Нідерландів, виражений у метафорі Золотої доби, розглядається як важливий новий етап у розвитку західної цивілізації. Ця метафора, яка виникла у 19 столітті, є вельми поширеною, але також породила регулярні дискусії.

Початкова точка відліку Золотої доби коливається від 1602 року, в якому була заснована VOC, до 1609 року — початку Дванадцятирічного перемир'я. Після початку Франко-голландської війни (1672—1679), настав період відносного економічного спаду, і Золота доба пройшла свій пік.

Термін «Золота доба» Термін Золота доба — це метафора із греко-римських міфів про п'ять віків людства, серед яких перший вік: вік Золотої доби відзначався процвітанням. Згідно з цією періодизацією Золота доба передує Срібній добі. У Нідерландах вісімнадцяте століття іноді називають срібною добою. Термін Золота доба використовується і щодо інших країн та епох, наприклад як у випадку Ісламської золотої доби. У націоналістичній історіографії XIX століття метафору було вперше застосовано до 17 століття в Нідерландах. Як протилежність Золотій добі, термін Залізна доба використовується для періодів біди та насильства. Лейденський історик Жан-Ніколя де Париваль (1605—1669) назвав 17 століття, в якому він жив, з його майже постійним воєнним станом і серйозними соціальними змінами Залізним століттям.

У вересні 2019 року Амстердамський музей припинив використовувати термін «Золота доба», оскільки ця метафора ігнорує безліч негативних сторін 17 століття, таких як бідність, війна, примусова праця та торгівля людьми. Це рішення спровокувало широку суспільну дискусію, багатьма воно сприймалося як симптом надмірної політкоректності.

Передумови

Виникнення республіки У 1568 році, 7 провінцій, що пізніше утворили Утрехтську унію, підняли повстання проти Філіпа II яке спричинило Вісімдесятирічну війну. Англо-іспанська війна 1585—1604 років тимчасово зупинила іспанське просування і після захоплення Антверпену 17 серпня 1585 року було остаточно утверджено поділ на Північні та Південні Нижні землі (в основному територія сучасної Бельгії).

Сполучені провінції продовжували боротьбу до Дванадцятирічного перемир'я яке, втім не завершило війну остаточно. Лише Вестфальський мир 1648 року що завершив Вісімдесятирічну війну між Голландською республікою та Іспанією, а також Тридцятилітню війну між іншими Європейськими державами, призвів до формального визнання незалежності Нідерландів від Іспанської імперії.

Держава хоча і була олігархічною, але набагато менш феодальною ніж інші європейські країни й це робило ринок праці набагато вільнішим. Влада країни підтримувала створення економічної системи яка б базувалася не на сільському господарстві, а на торгівлі та судноплавстві. Податковий тягар голландського населення був значно вищим, ніж у сусідніх країнах: вдвічі вищий ніж в Англії та більш ніж утричі вищий, ніж у Франції. Через сильну комерціалізацію економіки, високі доходи та легку доступність капіталу, держава мала широку ресурсну базу, попри невелике населення.

Міграція кваліфікованих робітників

Після падіння Антверпену в 1585, протестанти міста та Південних Нижніх земель мали до вибору або перейти в католицьку віру, або залишити володіння Габсбургів протягом 4 років. Значна частина протестантів вирішила переїхати до Голландії, зокрема Амстердаму. Оскільки серед протестантів було багато кваліфікованих робітників, Амстердам до 1630 року перетворився з невеликого порту на один з найважливіших центрів торгівлі у світі.

Окрім протестантів з Південних Нижніх земель, в Нідерландах знайшли прихисток багато інших релігійних біженців, зокрема сефардські євреї з Іспанії та Португалії, протестанти з Франції та англійські пуритани.

Економічний розвиток Економіка відіграла дуже важливу роль у піднесенні республіки в 17 столітті. Звільнившись від влади Іспанії, за кілька десятиліть країна перетворилася на міжнародну потугу. Республіка мала ряд дуже прибуткових колоній в Азії та Африці, а також в Америці, але основу багатства заклала торгівля в Європі: торгівля зерном та деревиною в регіоні Балтійського моря. Амстердам почав відігравати дуже важливу роль у європейській та світовій економіці. Результатом розквіту торгівлі став великий і дуже багатий купецький клас. Економічне зростання також призвело до розвитку спонсорства мистецтв, літератури, науки та побудови укріплень.

Ще однією причиною економічного процвітання була технологічна перевага, яку Республіка мала над багатьма іншими країнами. Оскільки в Республіці було відносно різноманітне, відкрите та толерантне суспільство, легше було розвивати ідеї та винаходи. Республіка випереджала інші країни майже в усіх областях. Відомим прикладом такої новинки є судно-флейта, яке давало голландським морякам велику перевагу над багатьма іншими морськими державами.

Важливою причиною економічного процвітання стала ключова роль, яку Амстердам відігравав у світовій торгівлі. Амстердам поступово перетворювався на центр світової торгівлі, де майже вся інформація, товари та послуги були доступні в одному місці.

Зародження голландської Ост-Індійської компанії Голландська Ост-Індійська компанія (Vereenigde Oostindische Compagnie або VOC), заснована в 1602, зіграла важливу роль в економічному піднесенні країни та швидко перетворилася на найбільшу торгову компанію 17 століття, утворивши голландську монополію на азійську торгівлю, яку вона утримувала два століття. Її торгові шляхи простягалися вздовж африканських та азійських узбереж через власні бази в Індонезії, Японії, Тайвані, Цейлоні та Південній Африці. Для торгівлі із Західною Африкою та Америкою була заснована голландська Вест-Індійська компанія (Geoctroyeerde West-Indische Compagnie або WIC), яка управляла голландським майном колонії Nieuw Nederland у Північній Америці з адміністративним штабом у Нью-Амстердамі, нині Нью-Йорк. Іншими напрямками торгівлі були торгівля Балтійським морем, торгівля з Московією, а також торгівля з Італією, Левантом та країнами на східному узбережжі Середземного моря.

Банківська справа

У 1609 році був заснований Амстердамський біржовий банк — перший у світі центральний банк, а в 1611 році Амстердамська товарна біржа. Біржа поліпшила умови торгівлі та сприяла здійсненню платіжних операцій, що до того часу ускладнювалось через велику кількість різних валют в обігу. Вигідні процентні ставки, фіксовані курси валют та висока готовність голландських банків давати позики залучали інвесторів та фінансистів з усієї Європи.

Той факт, що в Республіці існував великий ринок для запозичення грошей, означав, що люди, компанії або й сама держава, які прагнули інвестувати чи потребували грошей, могли легко отримати позику. Таким чином, цей фінансовий ринок спростив інвестиції в потенційно вигідні компанії або державні організації (наприклад, VOC).

Демографія Населення республіки в 17 столітті не перевищувало двох мільйонів. Особливістю Нідерландів був високий ступінь урбанізації. Більшість жителів проживали на заході, у провінції Голландії (приблизно територія сучасних провінцій Північної та Південної Голландії). Близько половини з них проживали в містах, переважно в Амстердамі, Лейдені, Гарлемі, Роттердамі, Делфті, Дордрехті та Енкгейзені. Поза межами провінції Голландія найбільшими містами були Мідделбург, Утрехт та Гронінген. На той час це співвідношення між городянами та сільськими жителями було винятковим: у сусідніх країнах у містах проживало лише 15 — 20 відсотків населення. + Приблизна кількість населення в найбільших містах:1570162216471688Амстердам30 000105 000140 000200 000Гарлем16 00039 50045 00050 000Лейден15 00044 50060 00070 000Делфт14 00022 75021 00024 000Міддельбург10 00025 00030 00030 000Енкгейзен7 50022 00018 00014 000Роттердам7 00019 50030 00050 000Гаага5 00015 75018 00030 000 Понад два століття раніше, наприкінці 14 століття, лише в трьох містах провінції Голландія проживало більш як 10 000 жителів, а населення все ще проживало переважно в центральній та східній частині країни. Значний приріст населення на заході став можливим завдяки гідротехнічним роботам, які проводились у безпрецедентних масштабах з 13 століття і далі (по всій країні, але особливо в західних прибережних провінціях): меліорація земель на узбережжі, набережні річок та побудова польдерів. Ці роботи також пояснюють високий рівень адміністративної організації в Нідерландах через великий і складний адміністративний апарат, який для них був необхідний. Поступовий перехід від хліборобства до скотарства також зіграв свою роль у міграції до міст. Оскільки імпортувалось більше зерна, акцент зсунувся на менш трудомістке тваринництво.

Для більшості міст на півночі Нідерландів 16 століття до 1580 року було століттям застою, за виключенням Амстердаму який навпаки, сильно виріс. У 1514 в ньому було ледь понад 10 000 жителів, у 1570 — близько 30 000. Однак це був один з небагатьох винятків із загальної закономірності. Майже всі міста зменшились або залишились приблизно на тому ж рівні за кількістю населення. Дійсно великі міста знаходились у південній частині Нідерландів. У 1560 році Антверпен був безумовно найбільшим із 100 000 жителів. У рік облоги (1573/74) Лейден мав населення лише близько 12500 осіб.

Протягом десятиліть після 1590 року майже всі міста Нідерландів сильно зросли. Це зростання стало можливим лише внаслідок міграції. В тому періоді смертність була вищою, ніж народжуваність практично в кожному місті. Виною цьому були погані гігієнічні умови, висока дитяча смертність та часте виникнення епідемічних захворювань у містах. Без міграції із сільської місцевості міста б зменшувались. В Амстердамі в 1602 близько 10 000 людей, переважно бідних, померли від чуми. Епідемічні хвороби вразили Лейден в 1599, 1604, 1624 і 1636 роках.

Сільське господарство Сільське господарство в Нідерландах було порівняно сучасним і ефективним. Інновації в сільському господарстві та садівництві призвели до хороших урожаїв. Прикладами інновацій є новітні методи дренажу, меліорації земель, а також використання покращеного корму для тварин. Новітні методи широко наслідували в Англії у 18 столітті під час так званої Британської аграрної революції.

Сільське господарство було найбільшим сектором економічного життя республіки, воно забезпечувало роботу майже половині загальної кількості робочої сили. Географічно країну можна умовно розділити на дві частини: вологі, та родючі прибережні провінції на заході та півночі, та піщані та не родючі провінції на півдні та сході. На початку 16 століття врожайність зерна була низькою, і лише невеликий надлишок можна було продати. Доходи залишались низькими через відсутність спеціалізації та інвестицій. На той час найважливішою агрокультурою було жито. Водночас сільське господарство в цілому поступово переходило від орного землеробства до тваринництва, натомість імпортуючи жито та зернові культури. Фермери були змушені шукати додатковий заробіток займаючись такою діяльністю як прісноводна риболовля, полювання та збирання очерету.