Скандал щодо виплати допомоги по догляду за дітьми в Нідерландах ( або ) — це політичний скандал у Нідерландах щодо неправдивих звинувачень у шахрайстві, висловлених Податковою та митною адміністрацією (Belastingdienst) в рамках спроби врегулювання системи розподілу допомоги по догляду за дітьми. У період з 2013 по 2019 рік влада помилково звинуватила близько 26 000 осіб у поданні недостовірної інформації щодо виплаченої їм допомоги, вимагаючи від них повернути ці гроші. У багатьох випадках ця сума складала десятки тисяч євро, що спричинило багатьом постраждалим фінансові труднощі.
Скандал опинився в центрі уваги громадськості у вересні 2018 року. Згодом слідчі описали процедуру роботи Податкової та митної адміністрації як «дискримінаційну» та сповнену «інституційною упередженістю». 15 січня 2021 року, за два місяці до парламентських виборів 2021 року, третій кабінет міністрів Рютте подав у відставку через скандал після парламентського розслідування цього питання, яке дійшло висновку що було порушено «основні принципи верховенства права».
Передумови
Допомога по догляду за дітьми в Нідерландах Догляд за дітьми в Нідерландах не є безкоштовним, і батьки, як правило самостійно сплачують за нього. Однак частину витрат може покрити державна допомога по догляду за дітьми, доступна для сімей, в яких обоє батьків або працевлаштовані, або навчаються в закладі середньої чи вищої освіти або на курсах громадянської інтеграції. Розмір допомоги по догляду за дитиною обчислюється у відсотках від погодинної ставки центрів догляду за дитиною або агентств з догляду за дітьми, коливаючись від 33,3 до 96,0 % залежно від колективного доходу батьків та кількості дітей. Щороку уряд встановлює максимальну погодинну ставку, за яку сім'ї можуть отримувати допомогу по догляду за дитиною. Будь-яку суму, що перевищує максимальну погодинну ставку, повинні сплатити батьки. Кількість відшкодованих годин по догляду за дитиною, на які родина має право залежить від кількості годин, які працює кожен з батьків. Максимум — 230 годин на місяць на дитину. Батьки можуть вирішити отримувати допомогу по догляду за дитиною на власний банківський рахунок або переказувати її безпосередньо в центр догляду за дітьми чи агентство з догляду за дітьми.
Допомогу по догляду за дитиною запроваджено в голландську систему соціального забезпечення у 2004 році, коли Генеральні штати Нідерландів прийняли Закон про догляд за дітьми (). Формально програма пербуває у сфері відповідальності Міністерства соціальних справ і зайнятості, але Податкова і митна адміністрація (підрозділ Міністерства фінансів) несе відповідальність за її здійснення, зокрема у сфері виплат та запобігання шахрайству. У 2005 р. було прийнято Загальний закон про соціальне забезпечення в залежності від доходів (), який реорганізував чинну на той час систему соціального забезпечення. Цей закон не передбачав положення про ускладнення при виконанні договору (один із видів форс-мажору), яке дозволило б робити винятки, якби встановлені процедури виявились у певній ситуації нелогічними.
Виникнення шахрайських агентств з догляду за дітьми
У роки після прийняття Закону про догляд за дітьми почали з'являтись агентства з догляду за дітьми, які займались шахрайством подаючи заявки на допомогу по догляду за дитиною від імені своїх клієнтів, не вимагаючи при цьому від своїх клієнтів внеску, який є обов'язковим. Характерним прикладом є випадок агентства з догляду за дітьми De Appelbloesem з містечка Бейлен, яке підписувало офіційні трудові договори з неофіційними нянями (наприклад, бабусями й дідусями які няньчили своїх онуків) з тим щоб агентство могло податись на виплату допомоги по догляду за дітьми й розділити ці гроші між агентством та підставними нянями.
Члени сім'ї часто доглядають дітей безкоштовно, а батьки не бажають платити за послуги нянь, тож агентство не повідомляло своїх клієнтів про те, що згідно з законом вони зобов'язані покривати частину «витрат», таким чином частина виплат допомоги від уряду обліковувалась як виплати від клієнтів.
У 2009 році Фіскальна інформаційно-розшукова служба (FIOD) провела обшуки в агентстві, його директора засуджено до вісімнадцяти місяців позбавлення волі за підробку та шахрайство. Податкова та митна адміністрація стверджувала що батьки мають повернути допомогу по догляду за дитиною, яку агентство отримувало на їхнє ім'я, а також повернути виплати отримані вже після їх відходу з De Appelbloesem.
У листопаді 2010 року ухвалила рішення про стягнення коштів, отриманих злочинним шляхом, з шахрайських агентств, а не з батьків, які вважали що діяли в рамках закону. Міністр соціальних справ Хенк Камп написав до Палати, що це неможливо з юридичної точки зору, і що батьки, які опинились у такій ситуації, повинні вжити судових заходів проти своїх агентств з догляду за дітьми. Клієнти De Appelbloesem оскаржили рішення Податкової та митної адміністрації, але після кількох судових процесів Державна рада підтвердила, що закон вимагає від них повернути допомогу по догляду за дитиною, яку вони отримали.
Шахрайство болгарських мігрантів
У 2013 році RTL Nieuws повідомило, що болгарські мігранти експлуатували голландську систему соціального забезпечення. Банда заохотила певну кількість болгарських громадян ненадовго зареєструватися за адресою в Нідерландах та подати заявку на отримання допомоги на охорону здоров'я та житло в розмірі 6000–8000 євро. Тоді податківці негайно виплачували допомогу і лише потім перевіряли відповідність запиту, втім аферисти залишали країну задовго до початку перевірки.
У період від 2007 до 2013 року понад вісімсот болгар отримали за допомогою цього методу загалом близько чотирьох мільйонів євро. За словами Державного секретаря з питань фінансів Франса Веекерса, багато з цих випадків були не навмисним шахрайством, а скоріше недбалістю. На фоні скандалу, Веекерсу, завдяки підтримці з боку коаліційних партій (VVD та PvdA) та двох невеликих опозиційних партій (CU та SGP), вдалось уникнути вотуму недовіри.
Відповідь на шахрайство мігрантів У відповідь на широкомасштабне шахрайство з болгарськими мігрантами Палата представників наполягала на посиленні заходів із запобігання шахрайству. Коаліційна угода першого кабінету міністрів Рютте також включала положення щодо посилення протидії шахрайству. Як наслідок, 28 травня 2013 року уряд створив Групу з питань шахрайства, до складу якої входили найвищі посадові особи з Податкової та митної адміністрації та Міністерства фінансів.
Пізніше того ж року Група з питань шахрайства створила Спільні сили проти сприяння (, CAF). Тут «сприяння» стосується осіб чи установ, які дозволяють або заохочують людей до шахрайства. У контексті шахрайства з виплатою допомоги по догляду за дітьми це означало, що CAF активно шукав центри по догляду за дітьми та агентства з догляду за дітьми, які подавали підозрілі заявки на допомогу по догляду за дітьми.
У червні 2013 року прем'єр-міністр Марк Рютте також створив міністерський комітет «Боротьба з шахрайством», який існував до 2015 року. Цей комітет розробив ширшу урядову стратегію боротьби з шахрайством, однак він не фокусував увагу на підходах та методах саме Податкової та митної адміністрації щодо шахрайства у сфері соціального забезпечення. Наприкінці 2013 року комітет підготував лист до Палати представників, в якому проговорювався суворий підхід до шахрайства, але в підсумку наголошувалося на необхідності діяти пропорційно та дотримуватись презумпції невинуватості.
Справи
CAF 11 Hawaii Першою справою, яка продемонструвала громадськості суворість державної політики боротьби з шахрайством, стала одинадцята справа CAF на прізвисько «CAF 11 Hawaii». У цій справі CAF розслідували діяльність агентства з догляду за дітьми Dadim в Ейндговені, після того, як у 2011 році до місцевого уряду надійшли сигнали про те, що Dadim сприяє шахрайству з державною допомогою по догляду за дитиною. У 2012 році суддя постановив, що шахрайства виявлено не було, але в жовтні 2013 року Податкова та митна адміністрація все-таки оголосила агентству підозру в шахрайстві. У листопаді 2013 року правоохоронці відвідали до шістнадцяти афілійованих вихователів, але доказів шахрайства так і не знайшли. Однак, у квітні 2014 року 317 клієнтів Dadim, майже всі з яких мали подвійне громадянство, класифіковано як шахраїв.
Інші випадки Встановлено, що CAF розслідував діяльність 630 агентств, можливо, з такою ж жорсткістю, як і у випадку CAF 11 Hawaii. За підрахунками, таким чином жертвами стали близько 2200 сімей. Лише 200 із тих, кого назвали шахраями, згодом прокуратура обвинуватила за використання підроблених документів. Це призвело до лише 15 засуджень та восьми ухвал.
У багатьох із цих випадків CAF застосовував колективне покарання, засноване на «принципі 80-20» (80 % шахраї, 20 % невинні; інверсія Принципу Парето). Доказів на користь саме цього підходу бракувало, і невинні батьки опинились у ситуації, в якій було практично неможливо скасувати рішення.
Іншу групу з приблизно 8000 батьків переслідували через сувору адміністративну політику, за якої незначна помилка (наприклад, відсутність підпису або незадекларована зміна доходу) може призвести до вимоги повного повернення допомоги по догляду за дитиною. Цей підхід було зазначено в законі і підтверджено рішенням Державної ради. У 2019 році Державна рада скасувала це рішення і вирішила повернути гроші батькам разом із компенсацією в кожному конкретному випадку.
Кваліфікація «умисел/груба недбалість»
Коли Податкова та митна адміністрація підозрювала когось у вчиненні серйозних злочинних дій, голландська бюрократія позначала причетних батьків ярликом «умисел/груба недбалість» (). Особи, які отримали цей ярлик, більше не мали права на стандартні механізми стягнення боргу. Відповідно до стандартного договору, боржники виплачують свій борг протягом дворічного періоду (сплачуючи скільки можуть, не опускаючись нижче рівня прожиткового мінімуму), і будь-який борг що залишився після цього періоду вважався списаним. Оскільки батьки не мали права на такий план виплат, багато хто з них опинилися в стані глибокої заборгованості. Пізніші розслідування показали, що у 96 % випадків класифікацію «умисел/груба недбалість» застосовано хибно.
У листопаді 2020 року Державна секретарка з питань фінансів Александра ван Хуффелен оприлюднила внутрішній меморандум від 2016 року, в якому рекомендується призначати кожному, в кого борг по допомозі з догляду за дитиною перевищує 3000 євро, автоматично надавати кваліфікацію «умисел/груба недбалість». За словами Ван Хуффелен, незрозуміло, чи цю рекомендацію виконано.
Расове профілювання Тоді як скандал переважно стосувався неправдивих тверджень про шахрайство з виплатою допомоги по догляду за дітьми, згодом виявилося, що влада також помилково підозрювала жителів у пред'явленні шахрайських вимог щодо пільг на охорону здоров'я, орендної плати та додаткової допомоги на дітей. У випадку з податком на прибуток виявлено, що Податкова та митна адміністрація — під кодовою назвою Проект 1043 — займалася расовим профілюванням для пошуку підозрілих декларацій з податку на прибуток. Згодом Податкова та митна адміністрація визнала, що понад 11 000 справ піддано спеціальному розгляду через етнічне походження підозрюваних або їх подвійне громадянство, що призвело до звинувачень служби в інституційному расизмі.
Розслідування Вже 9 серпня 2017 року Національний омбудсмен опублікував звіт під назвою «Ні грубій силі, так чесним правилам» про 232 батьків справи CAF 11 Hawaii. У звіті Омбудсмен рішуче критикував жорсткий підхід Податкової та митної адміністрації та рекомендував виплатити компенсацію цим батькам. Скандал щодо виплати допомоги по догляду за дітьми привернув увагу громадськості, коли у вересні 2018 року RTL Nieuws і Trouw повідомили про цей випадок. Соціалістична партія відкрила «гарячу лінію» для жертв та розробила «чорну книгу» (перелік скарг) на основі 280 отриманих скарг. Ці факти 28 серпня 2019 року передано державному секретарю з питань фінансів Менно Снелу.