Софросіне ( — «розсудливість, поміркованість, здоровий глузд») — у роботах античних філософів, термін, часто використовуваний у сенсі «стримувального заходу» (в естетичному розумінні). Зміст «софросіне» можна передати як «розумова цнотливість» (єдність мудрості і моральної чистоти)Платон. Диалоги/ Пер. с древнегреч.; Сост., ред. и авт. вступит. статьи А. Ф. Лосев; Авт. примеч. А. А. Тахо-Годи. — М.: Мысль, 1986. — С. 28, 553.. Проте часто цей термін залишають без перекладу, щоб не спотворювати змісту (так, наприклад, у платонівському діалозі «Хармід», присвяченому софросіне, розглядаються такі його значення, як «наука про науки», «наука наук» і «наука про незнання»Платон. Диалоги/ Пер. с древнегреч.; Сост., ред. и авт. вступит. статьи А. Ф. Лосев; Авт. примеч. А. А. Тахо-Годи. — : Мысль, 1986. — С. 313, 318 (166е, 170с), що погано узгоджується з можливими сучасними контекстами вживання поняття «цнотливість»).
Цей термін також використовував Платон як один з епітетів найкращого державного ладу, поряд з мудрістю, мужністю і справедливістюПлатон, «Республіка».
Згідно з ученням Арістотеля, софросіне — безсумнівна чеснота, хоча Арістотель і відносив розсудливість до чеснот діаноетичних («мисленнєвих», — «розумова здатність мислення»), а розсудливість — до моральнихАрістотель. Нікомахова етика, I, 13.
На честь терміна названо астероїд (134) Софросина, відкритий 1873 року.
Див. також Здоровий глузд Помірність Цнотливість
Примітки