Софі́я Фе́дорівна Колча́к (, до шлюбу Омі́рова; * 1876, Кам'янець-Подільський — † 1956, Франція) — дружина адмірала Олександра Колчака. На її честь в Північному Льодовитому океані названо острів Софії (Карське море, архіпелаг Норденшельда) Жіночі імена в російській топоніміці та мис Софії (Східно-Сибірське море, острів Беннетта) Жива географія .
Біографія
Софія Омірова народилася 1876 року в губернському місті Кам'янець-Подільський. Її батько — дійсний статський радник Федір Васильович Оміров — був начальником Подільської казенної палати Список чинам, состоящим на службе в Подольской губернии. Составлен на 1 июня 1872 года. — Каменец-Подольск, 1872. — С. 33.. Помер 1889 року Оміров Ф. В., очікуючи призначення на пост губернатора Подільської губернії, якою фактично керував в останні роки свого життя Колчак Р. А. Адмирал Колчак. Его род и семья (из семейной хроники) // Военно-исторический вестник. — Париж, 1960. — № 16..
Мати — Дарія Федорівна Каменська — була донькою генерал-майора Федора Каменського, директора Лісового інституту, та сестрою відомого російського скульптора Федора Федоровича Каменського.
Софія була одинадцятою дитиною в сім'ї (з 12).
Софія навчалася в Смольному інституті шляхетних панянок у Санкт-Петербурзі. Знала сім мов, причому французьку, англійську та німецьку чудово, італійську та польську — дещо гірше.
5 березня 1904 року в Іркутську Софія Омірова взяла шлюб із лейтенантом флоту Олександром Колчаком. Молода дружина зі свекром вирушила в Петербург, а її чоловік 11 березня — в Порт-Артур.
Софія мала від Колчака трьох дітей. Таня померла, коли їй було два тижні. Наймолодша Маргарита (1913—1915) померла дворічною. Вижив тільки середущий Ростислав (народився 9 березня 1910 року).
Жила в Гатчині, потім у Лібаві (нині Лієпая).
Після обстрілу Лібави німцями на початку війни (2 серпня 1914 року) втекла, кинувши все, крім кількох валіз. Державну квартиру Колчака було згодом розгромлено, а майно сім'ї загинуло. Дочка померла в Гатчині, де, очевидно, деякий час жила і Софія Федорівна. Переїхала услід за чоловіком у Гельсінгфорс (нині Гельсінкі), потім у Севастополь. При червоних, переправивши сина Ростислава в безпечніше місце (до польських подруг дитинства в Кам'янець-Подільський), залишилася в Севастополі, переховуючись під чужим іменем у сім'ях моряків.
У квітні 1919 року Софія Федорівна Колчак виїхала в Бухарест на англійському військовому кораблі. Далі, з'єднавшись із сином Ростиславом, переїхала у Францію, де прожила решту життя. Померла 1956 року в шпиталі Лонжюмо під Парижем. Похована на російському кладовищі в містечку Сен-Женевьєв-де-Буа під Парижем Сен-Женевьєв-де-Буа. Поруч поховані син Ростислав Олександрович Колчак, який помер 28 квітня 1965 року, та його дружина — Катерина Олександрівна Колчак (уроджена Развозова), яка померла 28 червня 1975 року.
Фільм «Адмірал»
У фільмі «Адмірал» (2008) роль Софії Колчак зіграла Анна Ковальчук. За словами акторки, спочатку їй хотілося зіграти Анну Тімірєву — коханку адмірала Олександра Колчака, але Софія як дружина та мати виявилася їй ближчою.
«Захотілося випробувати такі страждання, відповісти на запитання, як це — не піддаватися, не йти за своїми бажаннями, залишаючись щиро люблячою, чесною жінкою. Зйомки завершилися, а я досі іноді зупиняюся та запитую себе: „А як Софія діяла би в такій ситуації? Як навчитися себе стримувати?“» — зазначила Анна Ковальчук Справжня героїня фільму — це Софія Колчак.
Художня література
У романі Михайла Стельмаха «Хліб і сіль» (1959) згадується панночка Омірова, яка «змінила благословенний Кам'янець-Подільський на холодний Іркутськ» Стельмах Михайло. Хліб і сіль. — К.: Радянський письменник, 1959. — С. 291.Стельмах Михайло. Твори в семи томах. — Т. 1. — К.: Дніпро, 1982. — С. 298.. Примітки
Література
Колчак Р. А. Адмирал Колчак. Его род и семья (из семейной хроники) // Военно-исторический вестник. — Париж, 1960. — № 16. Плотников И. Ф. Александр Васильевич Колчак. Жизнь и деятельность. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. Черкашин Николай. Вдова Колчака // Российская газета. — 2003. — 10 января. Масленников Борис. Морская карта рассказывает. — Москва, 1986. — С. 201. Будзей Олег. Острів Софії: Невідомі кам'янчани // Подолянин. — 2008. — 31 жовтня. — С. 9.
Посилання
Фатех Вергасов Біографія Софії Колчак Шихатов Иван. «Правитель Омский», потомок янычара // Омск: Альманах. — Выпуск 7. Черкашин Н. «Имя Софьи» // Вокруг света. — 2002. — № 6.