Герб і прапор Трансильванії були надані Марією Терезією в 1765 році, коли вона заснувала Велике князівство в межах монархії Габсбургів. Хоча жоден символ не має офіційного статусу в сучасній Румунії, герб вживається в межах національного румунського герба; він також протягом десятиліть був складовою частиною угорського герба. У верхній половині він містить орла, який, можливо, був одним із найдавніших регіональних символів, або ж є локальною версією польського орла. Ранні версії трансильванських гербових фігур були вперше розроблені в Габсбурзькій Угорщині десь до 1550 року, і тому були символами претендентства.

Герб бува засвідчений лише тим, що використовувався Трансильванським князівством у 1580 році або після нього. Першим князем, який їх визнав і використав, був Сигізмунд Баторі, який також спростив зображення. Герб увійшов до геральдичної спадщини протягом наступних кількох десятиліть, і під час правління Акоса Барсая був кодифікований як символи трьох окремих юрисдикцій: орел означав власне Трансильванію, сонце і півмісяць — Секейську землю, сім веж промовистий герб по трансильванських саксів -населення міст. Їх також широко розуміють як етнічні символи трьох привілейованих націй (за винятком румунів), але це тлумачення критикується різними істориками як неточне.

До Марії Терезії правителі Трансильванії використовували різноманітні прапори, які частіше включали сімейні або фракційні символи, такі як «вовчі зуби» Баторіїв; Принц Сигізмунд також використовував прототип угорського триколору, але практика згасла задовго до завоювання Габсбургів. Триколор Габсбургів Трансильванії та прапор Румунії зовні нагадують один одного: Трансильванія має синьо-червоно-жовтий колір, який відображається горизонтально, тоді як Румунія синьо-жовто-червоний, вертикально. Трансильванські кольори були кодифіковані з геральдичних тинктурах, але румунські вчені, такі як Йосип Стелка-Сулутй приписували їм дацьке походження і посилалися на румунський етногенез. Вони стали популярними серед румунської громади Трансильванії на пізніх етапах революції 1848 р. Після заміни поєднань синього, червоного та білого.

На таких підставах трансильванські прапори часто використовувались в Австро-Угорщині для маскування святкувань румунського націоналізму, і як такі сприяли загостренню угорсько-румунського конфлікту до і під час Першої світової війни. У цьому контексті посилання на «трансильванський триколор» часто відноситься до синьо-жовто-червоної горизонтальної варіації. Саксонські організації традиційно зводили триколор до синьо-червоного або червоно-блакитної композиції, що також не подобалося угорській владі. Обидва набори прапорів вивішували громади, що підтримували союз 1918 року з Румунією; після цього угорські автономісти прийняли символи, похідні Трансильванії. У Землі Секії активісти, що підтримують автономію, використовують блакитно-золото-срібні прапори.

Історія

Рання геральдика

Регіон мав чітку юрисдикцію під проводом воєводи Трансильванії з ХІІ століття. Чи використовувався він на цьому етапі геральдичний символ, є предметом суперечок серед сучасних геральдистів. Дан Черноводяну відкидає це твердження, аргументуючи тим, що існувала загальна незацікавленість у регіональній геральдиці, що проявляється у всій середньовічній Угорщині;Cernovodeanu, p. 129 Подібним чином Каролі Кістелекі стверджує, що: «Трансильванія не мала самостійного герба в середньовічному угорському королівстві до 1526 року».Kisteleki, p. 1056 « Книга знань про всі королівства» стверджує, що «зелений прапор з червоним ятаганом» означає «Королівство Сілуана» або «Septem Castra».Byron McCandless, Gilbert Hovey Grosvenor, Flags of the World, pp. 370, 399. Washington, D. C.: National Geographic Society, 1917; Constantin Marinescu, «Le Danube et le littoral occidental et septentrional de la Mer Noire dans le Libro del Conosçimiento», in Revue Historique du Sud-Est Européen, Vol. III, Issues 1–3, January–March 1926, pp. 6–7 Останнє є посиланням на Трансильванію як країну «семи міст». На думку історика Юліана Мар'яна, це ім'я може передувати завоюванню Угорщини і простежується до Римської Дакії. Він стверджує, що сім веж, можливо, вже були трансильванським символом на цьому етапі, зазначаючи, що «дакійський» мегаполіс Сірміум був представлений вежею на червоному полі.Marțian, pp. 443—445

Угорські джерела, проаналізовані в ХІХ столітті Йозефом Бедеусом фон ШарбергомCernovodeanu, p. 131 та Ніколає ДенсуньянуMarțian, p. 442 припускають, що трансильванські війська воювали під орлиним прапором; точність такої звітності взагалі сумнівна.Tiron (2011), pp. 312—313 Кілька гербовників XV століття згадують «Duke of Weydn» або «Weiden», який може ставитися до Трансильванського воєводі або Dukes, використовуючи орла на срібному чи блакитному полі.Tiron (2011), pp. 312—313, 315—318, 336 Серед сучасних експертів Тудор-Раду Тірон аргументує існування трансильванського орлиного щита, беручи доказом рельєф Чорної Церкви та печатку графства Феєр. Обидва, стверджує він, можуть бути «геральдизацією» римської аквіли та як такі народні символи «Дакії».Tiron (2011), pp. 313—314, 335—337

На цьому найранішому етапі окремі воєводи також мали власні засвідчені герби. Томас Сечені, який правив у 1350-х роках, використовував лева в поєднанні з смугами Арпада.Tiron (2006), p. 218 Одна з теорій передбачає, що Варфоломій Драгффі, піднявшись на посаду в 1490-х роках, використовував голову тура, яка також була основним елементом молдавської геральдики.Cernovodeanu, p. 93 Право на використання індивідуального герба було суворо обмежене кодексами Іштвана Вербовція, введеним в 1514 році. Це фактично виключило багатьох волохів із числа угорської знаті.Tiron (2006), pp. 221—223

Деякі альтернативні геральдичні символи були введені двома різними етнічними спільнотами: трансильванськими саксами та секеями. Колишня група мала свою «єдину печатку» ще в 1224 році, хоча досі не зафіксовано, що це був за символ. За словами Мар'яна, його дизайн був таким самим, як печатка 1302 р., На якій зображено трьох чоловіків, що стоять на колінах, і стоячого, що тримає корону. У 1370 році він був замінений варіантом, що поєднує угорський і капетинський герб Людовіка I, поряд із композицією орла-троянди.Marțian, p. 443 Оригінальний символ секеїв мав руку, що тримала меч, часто пронизуючи крізь корону, відрубану голову ведмедя та серце, іноді поряд із зіркою та півмісяцем; поле, хоча його часто трактували як блакитне, було, швидше за все, червоним.Szekeres (2017), pp. 12–25. See also Borsos, p. 52; Marțian, p. 445; Pál-Antal, pp. 9–13 Загрожуючи повстанням селян 1437 р., Унія трьох націй встановила режим феодальних привілеїв, відомий як Unio Trium Nationum. Цей захід традиційно проводиться як джерело нового герба секеїв, на якому показано лише сонце та зростаючий місяць.Borsos, p. 52; Marțian, pp. 441, 445; Pál-Antal, pp. 9–13; Szekeres (2017), pp. 13–14, 16–17 Мар'ян зазначає, що ці два символи також використовувались у середньовічних герах як візуальне зображення Куманії та волохів.Marțian, pp. 445—446

Врешті-решт Османська імперія захопила центральну Угорщину в 1541 році, залишивши Трансильванію відновити себе як Угорське королівство. Протягом перших десятиліть реорганізації під керівництвом Яноша ІІ Жигимонта Заполья регіон фактично використовував герб Угорщини,Cernovodeanu, p. 129; Moisil, pp. 72–73 хоча одна популярна легенда приписує створення герба Трансильванії тому самому Запольї.Marțian, p. 441; Pál-Antal, pp. 13–15; Tiron (2011), p. 318 Військові розпорядження Заполья накладали правила набору на роботу в комітатах Трансильванії, вказуючи, що кожен округ матиме свій прапор.Ardelean, pp. 195, 197, 203 Тим часом суперницькі претензії до Трансильванії були подані Габсбурзькою Угорщиною, яка була частиною більшої Габсбурзької монархії і, таким чином, династично приєднана до Священної Римської імперії. Трансильванський символ, ймовірно, був розроблений при дворі Фердинанда I і базувався на саксонській геральдиці, показуючи схрещені мечі та трікветру. Цю версію опублікували Георг Райхерсторффер (1550) та Мартін Шрот (1581).Cernovodeanu, pp. 73, 130. See also Tiron (2011), pp. 312, 322—323

Рукопис в Баварській державній бібліотеці (Cod. Icon. 391) зберігає, можливо, першу версію сучасного трансильванського герба — розробленого під впливом Габсбургів і, ймовірно, ще за часів правління Заполі.Tiron (2011), pp. 318—323 Він має голову коронованого орла у главі, і сім червоних веж , на семи зелених пагорбах, на срібному полі. Його конструкція може приєднатись до попереднього орлиного прапора з промовистим гербом для Siebenbürgen («Сім міст», німецька назва Трансильванії); схоже, кольорова гама цілеспрямовано базується на угорських кольорах.Tiron (2011), pp. 311, 319, 322—323. See also Cernovodeanu, p. 131; Iftimi, p. 192; Marțian, pp. 443—444 У 1560-х роках сім веж були зображені на монетах, виданих клієнтом Габсбурґів Деспотом Воде, який став господарем Молдавії. На цих артефактах також представлені молдавські зубри та волоський птах, що демонструє прагнення Геракліда об'єднати три царства під однією короною.Cătălin Pungă, «'Planul dacic' al lui Ioan Iacob Heraclid Despot (1561—1563)», in Ioan Neculce. Buletinul Muzeului de Istorie a Moldovei, Vol. XIX, 2013, pp. 94–95 1596 року Левінус Халзіус з Нюрнберга опублікував ще одну впізнавану версію герба Трансильванії, показуючи коронованого орла на семи пагорбах, з кожним пагорбом, увінчаним вежею; герб не можна реконструювати.Cernovodeanu, pp. 130—131; Tiron (2011), pp. 310, 337—338

Баторій і Михаїл Хоробрий Східне Королівство було знижено його османськими сюзеренами до Трансильванського князівства в 1570 році. Як і з іншими османськими клієнтами, блискуча Порта надавала новим князям прапори влади; вони проходили на церемоніях поряд з каптанами та скіпетрами.de Gérando, p. 235 Трансильванія також зберегла заполінську практику організації військових частин під окремими прапорами повітів.Ardelean, pp. 203—205 У геральдичній практиці це продовжило використання угорських королівських діадем. Їх наметом були срібні та або блакитні, які, ймовірно, були залишками хорватської та далматинської тинктури.Tiron (2006), pp. 220—221, 227, 230

Колишнє царство Запольї було зайняте Стефаном Баторієм в 1576 році. Хоча він був першим, хто наголосив на своєму княжому титулі, він не створив жодного геральдичного символу для регіону, а натомість представив герб сім'ї Баторії (три «вовчі зуби») як допоміжний елемент.Cernovodeanu, pp. 129, 130—131; Tiron (2011), p. 337 Служивши регентом у 1580 році, Криштоф Баторій, можливо, видав геральдичну медаль, де зображений орел і сім веж поряд із сонцем секеїв та зростаючим місяцем, але це може бути підробкою.Cernovodeanu, pp. 133—134; Tiron (2011), pp. 308—310, 337. See also Pál-Antal, p. 17; Szekeres (2017), p. 26 Син Стефана, Жигимонт Баторі, відкинув османське панування і приєднався до Габсбургів у Священній лізі, визнаний Рейхсфюрстом у 1595 році. Це дозволило йому об'єднати версії Баторіїв та Гульсія в єдиний герб, який також включав молдавського тура і волоського орла, що відображає претензії Баторія на сюзеренітет над обома країнами.Cernovodeanu, pp. 131—133; Moisil, pp. 76–77; Pál-Antal, p. 17; Szekeres (2017), pp. 26–27; Tiron (2011), pp. 310, 324—335