Микола Анатолійович Ковалінас ( 30 червня 1964, смт Володимирець Рівненської області, Української РСР) — український композитор, музикознавець, педагог, кандидат мистецтвознавства (1995), доцент (1999), член Правління Національної спілки композиторів України (НСКУ) (1993)Національна спілка композиторів України (НСКУ).
Життєпис
Микола Ковалінас народився 1964 року на Рівненщині. У 1990 році він закінчив Київську державну консерваторію (клас Геннадія Ляшенка). Потім навчався в аспірантурі Київської консерваторії, яку закінчив у 1994 році. Того ж року розпочав свою трудову діяльність в альма-матер (нині — Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Також працював у Дитячій академії мистецтв.
У 2003 році обійняв посаду професора кафедри композиції, інструментування та музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України.
Наукова та творча діяльність Микола Ковалінас — автор симфонічної та камерно-інструментальної музики. Досліджує творчий процес композитора. Запропонував оригінальну методику вивчення нотних текстів, наближену до перебігу творчого процесу композитора.
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Сонорне формотворення: логос творчості»Ковалінас Микола Анатолійович // Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника
Наукові праці От диалектики творческого процесса к диалектике музыкального произведения // Музичний твір як творчий процес: Науковий вісник Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Київ, 2002. Вип. 21; Про новий принцип музично-теоретичної освіти композиторів // Проблематика музичної освіти. Київ, 2003; Логика как предмет музыки // Київське музикознавство. Київ, 2004. Вип. 16; Про інше у Веберна // УМ. 2006. Вип. 35; Композитор в системі діалектики музичної освіти // Музична педагогіка: Науковий вісник Національної музичної академії України. Київ, 2007. Вип. 54.
Музичні твори
для симф. оркестру — Концерт (1990), «Concertare-piccolo № 2» (1992); для фагота і 9-ти віолончелей — «Concertino–1991» (1991); для сопрано, квінтету інструменталістів та магнітної плівки — «Frutto di abbacare (canzoni dissonanti)» (1991); для 12-ти виконавців — «Rondo–111» (1994); «Електронний Sasha Lagosha» (2001); для альта і фортепіано — «Sasha Lagosha» (2002); для електроніки — «Canon perpetuus (enigmaticus)» (2002); для фортепіано у 6 рук — «Мудреці» (2003); для фортепіано — «Різдвяна зірка» (2006).
Посилання
Профайл Миколи Ковалінаса на сайті Національної спілки композиторів України
Примітки
Джерела Рикман К. Г. К проблеме ладоинтонационной ситуационности в «Рондо–111» Н. Ковалинаса // Теоретичні та практичні питання культурології. Мелітополь, 2002. Вип. 10; Кушнірук О. П. Апорія стильової множинності (до питання полістилістики в українській музиці) // Студії мистецтвознавчі. Київ, 2003. Число 4.