Гуго Роберт Вернер Науманн (; 16 червня 1909, Гурау — 25 жовтня 1982, Люденшайд) — німецький державний діяч, журналіст, бригадефюрер СС.
Біографія У 1928 році вступив в НСДАП. Освіту здобув в університетах Бреслау і Єни; доктор природничих наук (1934). Обіймав високі пости в системі СА, але одночасно підтримував близькі стосунки з Генріхом Гіммлером, що врятувало його під час «Ночі довгих ножів». З 1937 року керівник імперського управління пропаганди в Бреслау. У 1938 році перейшов в Імперське міністерство пропаганди і народної освіти, очолив Берлінське бюро; незабаром був поставлений на чолі відділу кадрів міністерства. Член «Гуртка друзів рейхсфюрера СС». У 1940-41 роках брав участь у військових діях, в складі військ СС воював на Східному фронті. Після важкого поранення повернувся в Берлін. З жовтня 1941 року керував справами міністерства, «права рука» Йозефа Геббельса. Крім того, що Науманн володів величезною енергією, він і ззовні був зразковим нацистом. З квітня 1944 року — статс-секретар міністерства. Користувався повагою Адольфа Гітлера, який розглядав Науманна як найбільш гідного наступника Геббельса. При сформуванні 1-3 травня 1945 року Флесбурзького уряду отримав пост імперського міністра народної освіти і пропаганди. 23 травня 1945 року заарештований разом з іншими членами уряду. У 1950 році звільнений. Працював в імпортно-експортній фірмі в Дюссельдорфі, брав участь в діяльності правої Німецької імперської партії. 15 січня 1953 року заарештований західнонімецькою поліцією, його судили, і 3 грудня 1954 року звинувачення з нього були зняті. 22 вересня 1955 року успішно пройшов процес денацифікації.
Звання
Єфрейтор резерву і кандидат в офіцери резерву зенітної артилерії люфтваффе (20 жовтня 1937) Оберфюрер СС (30 січня 1938) Унтерофіцер резерву зенітної артилерії люфтваффе (10 вересня 1939) Лейтенант резерву зенітної артилерії люфтваффе (1 травня 1940) Унтерштурмфюрер резерву військ СС (3 червня 1940) Оберштурмфюрер резерву військ СС (14 травня 1941) Гауптштурмфюрер резерву військ СС (21 червня 1942) Бригадефюрер СС (20 квітня 1943) Штурмбаннфюрер резерву військ СС (9 листопада 1944)
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (21 листопада 1938) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (1941) Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» (1942) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Бібліографія
Nau-Nau gefährdet das Empire?, Göttingen 1953
Література
Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 372. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
Friedrich Grimm: Unrecht im Rechtsstaat – Tatsachen und Dokumente zur politischen Justiz dargestellt am Fall Naumann, Tübingen 1957 Günter J. Trittel: „Man kann ein Ideal nicht verraten ...“ – Werner Naumann – NS-Ideologie und politische Praxis in der frühen Bundesrepublik, Wallstein (2013), ISBN 978-3835313002 Adolf von Thadden: Die verfemte Rechte. Deutschland-, Europa- und Weltpolitik in Vergangenheit, Gegenwart und Zukunft aus der Sicht von rechts, Verlag K. W. Schütz KG, Preußisch Oldendorf 1984, ISBN 3-87725-111/0, S. 73–96 Dienstalterliste der Schutzstaffel der NSDAP (SS-Oberst-Gruppenführer - SS-Standartenführer) 30. Januar 1944. p.19.
Примітки