Трухме́ни (, інакше ставропольські туркмени, трухмяни, самоназва — туркмен) — етнографіча та субетнічна група у складі туркменів на Північному Кавказі.
Розселення
Трухмени проживаюють у північно-східній частині Ставропольського краю (Туркменський і північ Нефтекумського районів) Російської Федерації. Традиційно трухменів, як під час перепису населення Росії 2002 року, зараховують до туркменів. Згідно з його даними у Ставропольському краї проживало 13,9 тис. туркменів (трухменів).
Мова
Мова трухменів є діалектом туркменської мови, з помітним впливом мови ногайців, з кочів'ями яких межували трухменські.
Історія
Пращури трухменів були переселені калмиками на Північний Кавказ наприкінці XVII — на початку XVIII століть з півострову Мангишлак. У культурі і побуті трухменів попри туркменську основу багато від народів-сусідів Північного Кавказу. Поділяються на три племені (тайпи): союнаджі, ігдир, човдур .
У 1825 році утворене Туркменське приставство, у 1917 році — Туркменський повіт. У 1917 році трухмени увійшли до складу Союзу об'єднаних горців, який у 1918 році проголосив Горську республіку. Представляв їх у Союзі Ніязікеєв Ереджей Алі.
У перші роки радянської влади трухмени піддавалися грабункам сусідніх селян як «ворожа нація», через що народ був поставлений на межу виживання.
У 1925 році був створений Туркменський національний район Ставропілля. Статус національного був знятий у 1930-х роках, у 1956 році район було розформовано, у 1970 — відновлено. У 1927 році була здійснена спроба сконцентрувати туркменське населення навколо села Літня ставка, чого частина трухменів уникла, кочуючи у східному напрямку. У період коренізації почали діяти національні школи, у 1930-х районна газета виходила туркменською мовою. Викладання туркменської мови в школах остаточно припинилося у 1965 році.
З 1990-х років діє національна організація «Ватан» (Батьківщина), налагоджені зв'язки з Туркменістаном. У 2000-ні роки туркменська мова не викладалася, видань нею у районі не існувало, проте трухмени дивилися супутникові телепередачі з Туркменістану. Незважаючи на практично повну двомовність, туркменська мова зберігається у молоді. Діють традиційні ради старійшин, спостерігається міжплеменна боротьба за владу.
У наші дні серед трухменської молоді поширений виїзд на заробітки у нафтогазовидобувні регіони.
Демографія
Динаміка чисельності ставропольських трухменів за 1959—2010 рр. Рік переписуЧисельністьЧастка у населенні 19595 8560,4 % 19708 2400,4 % 19799 3450,4 % 198911 1330,5 % 200213 9370,5 % 201015 0480,5 %
Рідна мова туркменів Ставропольського краю за переписом 2010 р. Туркменська — 94,9 % Російська — 4,2 %
Населені пункти Ставропольського краю, де за переписом 2002 року трухмени становили більшість населення Населений пунктРайонНаселення, 2002 р.в тому числі туркменів аул Кок-БасНефтекумський район33599,1 % аул ШарахалсунТуркменський район155497,9 % аул ЕдельбайБлагодарненський район128795,2 % аул Махач-АулНефтекумський район31995,0 % аул Сабан-АнтустаТуркменський район87194,8 % аул Юсуп-КулацькийІпатовський район74092,2 % аул БашантаАрзгірський район41591,6 % аул Уллубі-ЮртНефтекумський район76489,5 % аул ЧурТуркменський район78189,4 % аул Маштак-КулакТуркменський район34684,7 % аул Нижній БарханчакІпатовський район33784,0 % с. Озек-СуатНефтекумський район226472,3 % аул Верхній БарханчакІпатовський район42754,6 % аул Абдул-ГазиНефтекумський район67052,5 %
Примітки
Джерела, посилання і література Фестиваль культури ставропольських туркменів (травень 2006 року): фоторепортаж (рос.) the Turkmens (Trukhmens) of Stavropol (англ.) Курбанов А. В. «Ставропольские туркмены. Историко-этнографические очерки.» СПб: Изд. отд. Языкового центра СПб ГУ, 1995. (рос.) Куренов С. Некоторые историко-лингвистические сведения о северо-кавказских (ставропольских) туркменах., Известия АН ТССР 4, 1958 (рос.) Куренов С. Особенности туркменского говора Северного Кавказа (Ставрополья). Автореферат, Ашхабад 1959 (рос.)