Люксембу́рг ( ; ; ), офіційна назва — Вели́ке Ге́рцогство Люксембу́рзьке ( ; ; ) — держава у Західній Європі без виходу до моря. На півночі і заході межує з Бельгією, на сході — з Німеччиною, на півдні — із Францією. Її столиця, Люксембург — одна зі столиць Європейського Союзу (разом із Брюселем, Франкфуртом-на-Майні та Страсбургом), що приймає Суд Європейського Союзу, найвищий судовий орган у ЄС. Її культура, населення та мови сильно переплітаються з сусідами, що робить країну по суті сумішшю французької та німецької культур, що зображено на її офіційних мовах: французької, німецької та національної мови, люксембурзької. Неодноразові вторгнення Німеччини, особливо у Другій світовій війні, призвели до стійкого бажання країни бути посередником між Францією та Німеччиною і, серед іншого, до заснування Європейського Союзу.
Вважається, що історія Люксембургу починається в 963 році, коли граф Зигфрід придбав скелястий мис і його укріплення римської епохи, відомі як Lucilinburhuc («маленький замок»), і прилеглу до нього територію в Імператорського абатства св. Максиміна в сусідньому Трірі. Нащадки Зигфріда збільшували свою територію завдяки шлюбам, війнам та васальству. В кінці XIII століття Люксембурзьке графство панувало над значною територію. У 1308 році граф Генріх VII став римським королем, а згодом Імператором Священної Римської імперії. У часи високого середньовіччя з дому Люксембургів походило чотири імператори. У 1354 році Карл IV підняв статус графства до герцогства. Герцогство з часом стало частиною Бургундського кола, а потім однієї із сімнадцяти провінцій Габсбурзьких Нідерландів. Протягом століть місто та фортеця Люксембургу, що мали велике стратегічне значення, знаходячись між Французьким королівством та територіями Габсбургів, поступово стало одними з найвідоміших укріплень в Європі. Після того, як графством володіли Людовик XIV та Марія-Терезія, Люксембург увійшов до складу Першої французької республіки та імперії при Наполеоні.
З площею км² це одна з найменших суверенних держав Європи. Станом на 2019 рік, у Люксембурзі проживало 626 108 осіб, що робить його однією з найменш населених країн Європи, однак країна має найвищі темпи приросту населення на континенті. Іноземці становлять майже половину населення Люксембургу. Як представницьку демократію з конституційним монархом, її очолює великий герцог Анрі, що робить країну єдиним у світі суверенним великим герцогством. Люксембург — розвинена країна з розвиненою економікою та одним із найвищих у світі ВВП на душу населення. Місто Люксембург зі своїми старими кварталами та укріпленнями було оголошено об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО у 1994 році завдяки винятковому збереженню величезних укріплень та старого міста.
Люксембург у його сучасній формі вперше виник на Віденському конгресі 1815 року. Велике герцогство з його потужною фортецею стало незалежною державою під особистим володінням Віллема I з прусським гарнізоном для охорони міста проти чергового вторгнення Франції. У 1839 році, після потрясінь внаслідок Бельгійської революції повністю франкомовна частина Люксембургу була передана Бельгії, а частина люксембурзькомовної частини (окрім Арелерленда, району навколо Арлона) стала тим, що нині є Люксембургом.
Люксембург є членом-засновником Європейського Союзу, ОЕСР, ООН, НАТО та Бенілюксу. Місто Люксембург, яке є столицею та найбільшим містом країни, є резиденцією декількох установ та агентств Європейського Союзу. Люксембург був членом Ради Безпеки ООН у 2013 та 2014 роках, що було уперше в історії країни. Станом на 2020 рік громадяни Люксембургу мали безвізовий або візовий по прибуттю доступ до 187 країн та територій, що ставить Люксембурзький паспорт на п'яте місце в у світі, поряд із Данією та Іспанією.
Природа
Країна розташована в Західній Європі, межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до Бенілюксу. На сході країна обмежується річкою Мозель. Рельєф — переважно горбиста піднесена рівнина, на півночі якої підносяться відроги Арденн (найвища точка — пагорб Кнайфф, 560 метрів). Загальна площа країни — близько 2586 км².
Геологія
Геологічно Люксембург розташований у перехідній зоні між древніми формаціями Арденн і молодшими осадовими утвореннями центральної частини Європи. Північ країни складається переважно зі старих сланців і пісковиків девонського віку, тоді як південь має юрські й тріасові пісковики, що формують значну частину ґрунтового покриву країни.
Попри крихітну площу країни, її територія чітко розділена на дві контрастні геологічні райони, що повністю визначають сучасний ландшафт. Північна третина країни (Еслінг) є частиною Арденнського високогір'я. Становлення цієї території відбулося понад 300 млн років тому під час Герцинського орогенезу. Тут панують метаморфічні та осадові породи раннього девону — глинисті сланці, кварцити та пісковики. Протягом епох вода прорізала в цих твердих породах глибокі, звивисті долини, створивши суворий, але мальовничий рельєф з бідними на поживні речовини ґрунтами.
Центральна та південна частини країни (Гутланд) кардинально відмінні. У мезозойську еру (тріас та юра) ця територія була дном мілководного моря. Тут накопичувалися шари вапняку, мергелю та пісковику. Головною геологічною перлиною Гутланду є Люксембурзький пісковик. Він сформував знаменитий регіон Мюллерталь (Мала Люксембурзька Швейцарія). Через ерозію та рух тектонічних плит м'яка порода вимивалася, залишаючи химерні скельні каньйони, лабіринти, вежі та глибокі ущелини. На крайньому півдні Гутланду залягають залізорудні формації, які у XX столітті забезпечили економічний прорив країни.
Примітно, що саме геологічна межа між Еслінгом та Гутландом визначає не лише рельєф, а й типи лісів, характер сільського господарства та навіть густоту заселення Люксембургу.
Рельєф. Природні регіони
Хоча площа Люксембургу невелика, рельєф тут досить різноманітний. Загалом країну поділяють на два великих природних регіона.
Ойслінг. Північна третина країни — це частина південних відрозків Арденнських гір — стародавнього плато з розлогою горбистою поверхнею. У регіоні добре розвинені гірські та платоподібні форми, зі схилами, пересіченими глибокими долинами річок. Тут переважають глинисті та сланцеві породи, на яких розвинуті здебільшого кислі ґрунти. Місцевість сильно порізана водотоками, з численними ущелинами й круглими пагорбами, вкритими лісами. Ойслінг характеризується меншою густотою населення, щільністю лісового покриву та відносно крутим рельєфом. Саме тут знаходяться старовинні замки, що органічно поєднують природні й культурні ландшафти.
Бон Пеї. Південні дві третини Люксембургу називають «Бон Пеї» — «Добра земля». Цей регіон відрізняється більш м'якими формами рельєфу: низькими пагорбами, широкими долинами, рівнинами і плато. Тут середня висота над рівнем моря становить близько 245 м, тоді як у північному Ойслінгу середня висота сягає приблизно 450 м. У Бон Пеї знаходяться столиця країни та інші великі міста — важливі центри економічного й культурного життя. Долини річок, зокрема Альзет, стали осередками комунікацій та поселень. Цей регіон більш родючий: ґрунти тут глибші й сприятливі для сільського господарства. Саме тут розташовані численні виноградники в долині річки Мозель, де вирощують виноград для вина, а схили сонячних долин навіть називають «Малою Ривьєрою».
Клімат
У Люксембурзі переважає помірний тип клімату, перехідний від морського до континентального. Найспекотнішим місяцем є липень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22—24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12—14 градусів. Зима тут м'яка, найхолодніший місяць — січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі — від −3 до −1 градуса.
За рік на півдні країни випадає 760 мм опадів, а найбільша кількість опадів випадає на півночі країни — до 900 мм, взимку тут часті снігопади. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні.
Внутрішні води
Люксембург має мережу невеликих, але активних річок, які відіграють важливу роль у формуванні ландшафтів. Однією з головних річок є Сюре, що протікає через північну частину краю й утворює значну долину. Вона врешті вливається в річку Мозель на східному кордоні країни з Німеччиною. Альзет — річка, навколо долини якої сформувалися основні міські осередки, включно зі столицею. Мозель — велика річка, що створює природний кордон на сході Люксембургу. В її долині розташовані знамениті виноградники. Мережа річок забезпечує водними ресурсами населення, сільське господарство і рекреацію, формуючи мальовничі долини та водно-болотні екосистеми.
Великим водним об'єктом є штучне озеро Верхня Сюр — найбільше озеро Люксембургу, яке утворилося внаслідок спорудження греблі в 1950-х роках. Воно не лише забезпечує питною водою значну частину країни, але й стало важливим природним резервуаром для багатьох видів флори та фауни.
Ґрунти. Рослинність
Ґрунти країни — це переважно каштанові, бурі лісові ґрунти, з окремими смугами більш родючих лучно-чорноземних ґрунтів долин.
Лісові масиви займають значну частину території Люксембургу. Серед найвідоміших — Грюневальд, найбільший суцільний ліс країни, що простягається на понад 3700 га поблизу столиці. У цьому лісі переважають листяні породи, зокрема бук і дуб, а також окремі ділянки хвойних дерев. У лісах є багатий підлісок: м'які килими папоротей, анемони, проліски, конвалія та безліч інших трав'янистих рослин, особливо помітних навесні та на початку літа. Такі ліси є важливим середовищем для численних видів комах і грибів. Окрім лісів, в країні поширені луки, болота, узлісся, чагарники і галявини, які також відіграють важливу роль у підтримці біорізноманіття.
Тваринний світ
Тваринний світ Люксембургу відзначається різноманіттям, зумовленим помірним кліматом, значною лісистістю та густою річковою мережею. Близько третини території країни вкрито лісами, насамперед у північній частині — Люксембурзьких Арденнах (Еслінгу). Тут мешкають олень благородний, сарна, кабан, лисиця, борсук, куниця та кіт лісовий. Серед дрібних ссавців поширені їжак, вивірка та різні види кажанів. Орнітофауна налічує понад 300 видів птахів, включно з лелекою чорним, канюком, пугачем і рибалочкою. Річки Мозель, Зауер і Урб слугують середовищем існування для видри, форелі струмкової, щуки та численних безхребетних. Значна увага приділяється охороні біорізноманіття через мережу природоохоронних територій і програми Natura 2000.
Охорона довкілля
Згідно з індексом екологічної ефективності 2012 року, Люксембург є однією із найкращих країн у світі у галузі охорони навколишнього середовища, посівши 4 місце зі 132 оцінених країн. А у 2020 — посів 2 місце серед 180 країн. Позиція країни щодо екології направлена на скорочення викидів парникових газів на 55 % за 10 років і досягти нульових викидів до 2050 року, а також на збільшення власного органічного землеробства в 5 разів.
Також Люксембург посідає 6 місце серед десятки найкращих міст для життя у світі за версією Mercer.
Незважаючи на невелику площу, близько 29 % території Люксембургу охороняється в рамках природоохоронних програм, у тому числі Natura 2000. Країна має десятки національних природних резерватів, природних парків та біотопів, де зосереджені унікальні види та особливо цінні природні комплекси.
Історія