Кемаль-реїс (, , біля 1451 Галліполі —1511 в морі біля Наксосу) — османський адмірал, що стояв у джерел закладення переможних традицій османського флоту наприкінці XV-на початку XVI століть. Започаткував використання на кораблях османського флоту гармат(en) Nejat Göyünç, "Kemāl Reʾīs", in P. Bearman, Th. Bianquis, CE Bosworth, E. van Donzel, WP Heinrichs (ed.), Encyclopaedia of Islam, Second Edition, vol. 4,1997, 1188 p.. Дядько по батьківській лінії знаменитого османського адмірала і картографа Пірі-реїса, який супроводжував Кемаля в більшості його військово-морських експедицій. В Європі, зокрема в Італії та Іспанії, він став знаний як Камалі та КамаліккіоBono, Salvatore: Corsari nel Mediterraneo (Corsairs in the Mediterranean), Oscar Storia Mondadori. Perugia, 1993..
Початок кар'єри Кемаль народився в Галліполі, біля проливу Дарданелли на узбережжі Мармурового моря, близько 1451 року. Його батько був турком на ім'я Алі з міста Караман в центральній Анатолії.
Військово-морська місія в Гранаді Кемаль-реїс почав свою кар'єру в якості керівника військово-морського флоту, що належав санджак-бею (провінційному губернатору) Евбеї, яка на той момент вже перебувала під контролем османів. 1487 року османський султан Баязид II доручив Кемалю надати допомогу правителю Гранади еміру Мухаммаду аль-Зугбі (Боабділу) у захисті останнього мусульманського анклаву на Піренейському півострові від нападу Фернандо II та Ізабелли I, католицьких королів Кастилії та Арагону. Кемаль-реїс відплив до Піренейського півострову і висадив експедиційні сили в Малазі, зайнявши прилеглі поселення та захопивши багато полонених. Проте, це не допомогло врятувати місто і в серпні 1487 року, після затяжної 6-місячної облоги Малага була захоплена християнським військом. Від узбережжя Піренейського півострова Кемаль відлив на Балеарські острови і Корсику, де здійснив набіги на прибережні поселення, після чого висадив десант поблизу Пізи в Італії. З Пізи він ще раз повернувся до Піренейського півострову і кілька разів між 1490 і 1492 роками перевозив мусульман і євреїв, які рятувались від іспанської окупації Гранади на узбережжя Північної Африки та в провінції Османської імперії, а також намагався зупинити іспанське просування, бомбардуючи порти Ельче, Альмерії і Малаги.
Адмірал османського військово-морського флоту
У 1495 році султан Баязид II надав Кемаль-реїсу посаду адмірала османського військово-морського флоту. Султан також замовив стамбульським кораблебудівникам побудувати два величезних корабля, один з яких отримав назву Гьоке ( - небо). Цей корабель став флагманом військово-морських сил османської імперії. Гьоке міг перевозити понад 700 осіб, крім того, на його борту були гармати, що було абсолютною новинкою в ту пору.
У жовтні 1496 року Кемаль-реїс відбув з Константинополя і вчинив напад на затоку Таранто в Апулії. У січні 1497 року він висадився в Метоні, а потім захопив кілька венеційських кораблів в Іонічному морі і привів їх разом з вантажем до Евбеї. У березні 1497 року султан Баязид II призначив Кемаль-реїса відповідальним за захист кораблів, які перевозили цінності, що належали релігійним громадам Мекки і Медини, від рейдів лицарів Святого Йоанна, головна база яких в той час ще знаходилася на острові Родос. Кемаль-реїс відпливли в бік Родосу з 5 кораблями і захопили барк госпітельєрів біля Монтестрато. Пізніше він висадився на Лемносі, а звідти відплив убік Тенедоса і повернувся в Константинополь. У червні 1497 року Кемаль-реїс отримав ще дві великих галери, а в липні 1497 року він зробив острів Хіос своєю базою для подальших операцій в Егейському морі проти венеційців і госпітальєрів.
У квітні 1498 року він відплив з Дарданелл на чолі флоту з 14 кораблів і попрямував на південь в сторону островів Егейського моря, які на той час перебували під контролем Венеційської республіки. У червні 1498 року з'явився на острові Парос, а потім відплив до Криту, де висадив десант і захопив місто Сітія разом з прилеглими поселеннями, а також відправив розвідника, щоб вивчити характеристики місцевого венеційського замку. У липні 1498 року він вирушив до Розетти в Єгипті на чолі ескадри з 5 галер, 6 фуст і 2 барків для перевезення 300 мусульманських прочан, що прямували до Мекки. На борту кораблів ескадри також знаходились 400 000 золотих дукатів, які були відправлені Баязидом II султану мамелюків. Поруч з портом Абу-Кебір в дельті Нілу він захопив 2 португальських кораблі (караку і барк) після запеклого бою, який тривав 2 дні. Звідти Кемаль-реїс відплив убік острова Санторіні і захопив в Егейському морі венеційський барк і ще один португальський корабель.
Початок другої османсько-венеційської війни
Після закінчення невдалої війни з мамелюками, в 1499 році Баязид II розпочав третю османсько-венеційську війну, метою якої було витіснення венеційців з Егейського та Іонічного морів та перенесення кордону між Османською імперією і Венецією в Адріатику.
У січні 1499 року Кемаль-реїс відбув з Константинополя на чолі флотилії з 10 галер та 4 допоміжних суден і в липні зустрівся з величезним османським флотом, який був надісланий йому Давуд-пашею для ведення великомасштабної війни проти Венеційської республіки. Об'єднаний османської флот налічував близько 300 кораблів і складався з 67 галер, 20 галіотів і близько 200 невеликих суден.
Увійшовши в серпні в Іонічне море, Кемаль-реїс зіткнувся з венеційським флотом в районі мису Дзонкйо. У венеційців під командуванням Антоніо Грімані було менше двох сотень кораблів - 47 галер, 17 галіотів і близько 100 невеликих суден, але італійські моряки мали більший досвід ведення морських боїв. Під час битви венеційцям вдалося взяти на абордаж близнюка Göke на чолі з Бурак-реїсом. Проте османи підпалити свій корабель, внаслідок чого згоріло не тільки османське судно, але і дві венеційських галери. В підсумку османський флот здобув важливу перемогу в битві при Дзонкйо, яка тривала декілька днів. Це був перший морський бій в історії з використанням корабельних гармат.
Султан Баязид II подарував 10 захоплених венеційських галер Кемаль-реїсу, який розмістив свій флот на острові Кефалонія. За поразку під Дзонкйо Грімані 29 вересня було заарештовано і згодом вислано з Венеції на острів Црес, проте згодом він зміг повернутись і навіть стати дожем Венеції в 1521 році,
У грудні 1499 року венеційці атакували Лепанто в надії повернути втрачені території в Іонічному морі. Кемаль-реїс, вийшовши з Кефалонії, захистив місто від венеційців. Він залишався в Лепанто в період з квітня по травень 1500 року, його кораблі ремонтувалися армією з 15000 османських майстрів, привезених в місто. Звідти Кемаль відбув, щоб обстрілювати венеційські порти на острові Корфу, а в серпні 1500 року він вчергове переміг венеційський флот в битві при Модоні, яка також знана як "Друга битва при Лепанто". Кемаль-реїс піддав фортецю Модон обстрілу з моря і в підсумку захопив місто.
Пізніше він бився з венеційським флотом біля берегів Корона і захопив місто разом з венеційської бригантиною. Звідти Кемаль відплив до острова Сапієнца і потопив венеційську галеру «Lezza». У жовтні 1500 року він з'явився на мисі Санта-Марія на острові Лефкас і повернувся в Стамбул в листопаді.
У січні 1501 року Кемаль-реїс вийшов з Константинополя на чолі флоту з 36 галер. У лютому 1501 року він здійснив напад на венеційське місто Наполі-ді-Романья (сучасний Нафпіліон), а після цього вирушив у березні у напрямку Корфу, а звідти в Тірренське море, де він захопив на острові Піаноза багато полонених. У квітні 1501 року з флотом з 60 суден знову атакував Нафпліон і Монемвасію. У травні 1501 року він у супроводі вантажних суден, що перевозили будівельні матеріали для зміцнення османських фортець на островах Хіос і Тінос захопив корабель Джироламо Пізані, венеційського командира і офіційний штандарт Сан-Марко (Святого Марка, покровителя Венеції). Далі Кемаль напав на венеційський порт Модон. Османські війська висадилися там і захопили венеційську фортецю і прилеглі населені пункти після облоги, яка тривала менше 10 годин. Кемаль-реїс також захопили 3 венеційських галери, каравелу і кілька інших дрібних суден. Пізніше він захопив у венеційців сусідні фотеці Корон і Наварин, додавши ще два важливих порта Османської імперії. Так османський флот і армія захопили Модон і Корон, «два ока Венеційської республіки» в Греції. У червні 1501 року Кемаль вийшов в Адріатичне море, щоб зміцнити оборону Вльори. Після цього османський флот на чолі з Кемаль-реїсом відлучився з театра османсько-венеційської війни і зробив великий рейд в Західне Середземномор'я (див. нижче).
Рейд в Західне Середземномор'я та вихід в Атлантичний океан
Влітку 1501 року, ще під час третьої османсько-венеційської війни, флот Кемаль-реїса зробив також короткотривалий рейд в Західне Середземномор'я. У липні 1501 року Кемаль-реїс, в супроводі свого племінника Пірі-реїса, відплив з порту Модон на чолі флотилії з 19 кораблів і вирушив в Тірренське море, де скористався війною між Якопо д'Аппьяно, правителем Пйомбіно, і папськими силами під командуванням Чезаре Борджіа. Османські війська висадилися на острові Піаноза і швидко захопили його, взявши багато полонених. Звідти Кемаль приплив до каналу Пьомбіно і напав на прибережні поселення в цій області. У серпні 1501 він висадився на Сардинії і захопив кілька прибережних поселень, а також близько 1 050 полонених в ході боїв проти місцевих сил. Він також захопив кілька генуезьких військових кораблів біля берегів Сардинії.
У серпні 1501 року Кемаль-реїс прибув до Балеарських островів, і османи висадилися на Майорку, де мали місце запеклі бої проти місцевих іспанських сил. Звідти Кемаль відплив до Іспанії і захопив 7 іспанських кораблів біля берегів Валенсії. На борту цих суден він знайшов дивний головний убір з пір'я і незнайомий чорний камінь. Один з полонених сказав йому, що обидва предмети привезені з нововідкритих земель на заході, за межами Атлантичного океану. Бранець стверджував, що побував в цих землях три рази, під командою людини по імені «Коломбо» і що він мав у своєму розпорядженні карту, намальовану самим «Коломбо», на якій відзначені недавно відкриті землі. Ця карта, ймовірно, стала одним з головних джерел знаменитої карти Пірі-реїса 1513 року.
Після відходу з Валенсії, в серпні 1501 року, Кемаль попрямував на південь і обстріляв берегові фортеці Андалусії перед висадкою війська, які розгромили кілька портів і міст. Пізніше він відплив на захід, пройшов Гібралтарську протоку і увійшов в Атлантичний океан, де здійснив кілька нападів на атлантичне узбережжя Піренейського півострова. Звідти Кемаль-реїс відбув на південний захід і висадився на Канарських островах, де турки зіткнулися з помірною протидією з боку іспанських сил. Пірі-реїс скористався нагодою, як і в інших плаваннях зі своїм дядьком, щоб намалювати карту регіону. Звідти Кемаль повернувся на схід, пройшов уздовж атлантичного узбережжя Марокко і знову увійшов в Середземне море через Гібралтарську протоку. Звідти Кемаль рушив далі на схід і захопив кілька генуезьких кораблів біля берегів Триполі в Лівії. Крім того, він перехопив кілька венеційських галер в цьому районі перед відплиттям назад в Стамбул.
Завершення Другої османсько-венеційської війни
У травні 1502 року Кемаль-реїс відплив зі Стамбула з флотом з 50 суден і попрямував в сторону Евбеї. У червні 1502 року захопив острів Кос разом з замком Сан-П'єтро, який належав лицарям-госпітальєрам. Звідти він вирушив до Наполі (сучасний Нафпліон) і змусив венеційців і французів зняти облогу Мітилену. У липні він перебрався до Лесбоса і воював проти французької армії в Мітилені, яку османи раніше відібрали у генуезців в 1462 році. У серпні 1502 року Кемаль зробив острів Лефкада своєї нової базою для операцій в Іонічному та Адріатіческому морях, звідки здійснював набіги на прибережні поселення, що належали Венеції і Республіці Рагуза, захопивши деякі з них для Османської імперії.