Монго́лія (, старомонгольське письмо: ) — країна на сході Центральної Азії, що межує на півночі з Росією та з Китаєм на півдні. Монголія не має виходу до моря та займає площу 1,564,116 км2 з населенням 3,5 мільйони осіб, що робить її найменш густонаселеною країною у світі. У столиці та найбільшому місті країни, Улан-Баторі, проживає приблизно половина населення держави. Більшу частину території Монголії займає трав'янистий степ із горами на півночі та заході та пустелею Гобі на півдні.The World Factbook: Mongolia // CIA
Географія
Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км². На заході і у середній частині країни — гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході — головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі.
Середня температура січня у північних районах досягає −35 °C, у південних районах −10 °C.
Основні річки — Селенга і Керулен, озера — Убсу-Нур, Хубсугул.
Рослинність, головним чином, степова та напівпустельна, в гірських районах лісостеповий терен. Приблизно 9 відсотків Монголії займають ліси.
Корисні копалини: нафта, вугілля, мідь, молібден, вольфрам, фосфати, олово, нікель, цинк, золото, срібло, залізо.
Історія Монголії
Монголія сьогодні
У січні 1992 прийнята нова Конституція Монголії, назва «Народна Республіка» була відкинута, Монголія стала державою з парламентським керівництвом та президентом, що обирається на всенародних виборах. У лютому того року створена нова програма Монгольської Народно-революційної партії. У червні 1992 року виборах у Великому Державному Хуралі МНРП отримала 70 місць, «Демократичний Альянс» — тільки 4 місця, Монгольська Соціал-демократична партія — 1 місце і 1 мандат був наданий безпартійному самовисуванцю. МНРП почало швидко здійснювати ринкові реформи, зокрема приватизацію — в 1993 році ВВП приватного сектора склало 60 %. Поголів'я худоби зросло з 25,8 млн голів у 1990 році до 28,5 млн голів в 1995 році. Однак переробна промисловість потерпала від кризи. Невдовзі економічне становище різко погіршало й на початку 1993 року в Улан-Баторі було введено карткову систему: столичний мешканець на місяць отримував 2,3 кг борошна 1-го ґатунку, 1,7 кг борошна 2-го ґатунку і 2 кг м'яса. Інфляція за 1993 рік становила 352 %. З 1990 року, понад 1,500 іноземних компаній вклали понад 300 мільйонів доларів США в монгольську економіку. У 1997 році Монголія увійшла до Світової Торговельної Організації.
У 2000—2002 суворі погодні умови спричинили значне вимирання худоби, що мало негативні економічні наслідки у сільськогосподарському секторі.
25 березня 2002 Монголія та Російська Федерація підписали угоду про перетворення $11,5 мільярдного боргу Монголії в акції приватизованих монгольських підприємств. Таким чином, Російська Федерація отримує від Монголії частину її доходів.
За офіційними джерелами відсоток безробіття на 2003 рік — 6,7 %. Відсоток інфляції на 2004 рік становив близько 11 %.
Країна купує нафтову продукцію та електроенергію у Російській Федерації, таким чином монгольська економіка залежить від своїх сусідів. Основним партнером в експорті залишається Китай. Обіг грошей на так званому чорному ринку, за підрахунками міжнародних фінансових організацій, приблизно дорівнює або й перебільшує обіг на офіційних ринках. Справжню грошову суму операцій чорного ринку дізнатися важко, оскільки гроші не проходять через державні або банківські структури.
10 липня 2017 посаду президента обійняв Халтмаагійн Баттулга від Демократичної партії. Він став п'ятим президентом Монголії.
Адміністративний поділ
Монголія ділиться на 21 аймак, які в свою чергу мають у своєму складі 329 сомонів.Montsame News Agency. Mongolia . 2006, інформаційне агентство «Монцаме»; ISBN 99929-0-627-8, стор. 46 Столиця Улан-Батор є самостійною адміністративною одиницею. № Українськаназва Адміністративний центр Площа,км² Густота,ос./км² 1Улан-Батор 4 704 245,38 2АрхангайЦецерлег 55 314 1,52 3Баян-УлгийУлгий (Өлгий) 45 705 1,86 4БаянхонгорБаянхонгор 115 978 0,65 5Булган (аймак)Булган 48 733 1,09 6Гобі-АлтайАлтай 141 448 0,38 7Гобі-СумберЧойр 5 542 2,36 8Дархан-УулДархан 3 275 27,68 9ДорноговьСайншанд 109 472 0,53 10ДорнодЧойбалсан 123 597 0,56 11ДундговьМандалговь 74 690 0,52 12ЗавханУліастай 82 457 0,79 13ХовдКобдо 76 061 1,00 14ОрхонЕрденет 844 103,22 15СеленгеСухе-Батор 41 153 2,33 16Сухе-БаторБаруун-Урт 82 286 0,62 17УвсУлаангом 69 585 1,05 18УверхангайАрвайхер 62 895 1,60 19ХувсгелМурен 100 629 1,14 20ХентійУндерхаан 80 325 0,81 21ТувеЗуунмод 74 042 1,13 22УмнегобіДаландзадгад 165 381 0,37 Всього 1 564 1161,69+
Найбільші міста
Економіка Монголії
Монголія — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: промисловість конструкційних матеріалів, гірнича, харчова промисловість, переробка продуктів тваринництва. Транспорт г. ч. автомобільний та залізничний, який пов'язаний із залізницями РФ та Китаю. Наприкінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з усіма містами країни.
За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $1 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5 %. ВВП на душу населення — $408. Прямі іноземні інвестиції — $10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) — $362 млн (г.ч. Росія — 46,0 %; Китай — 17,0 %; Японія — 12,5 %; Півд. Корея та США — по 6,8 %). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) — $291,7 млн (г.ч. Китай — 58,0 %; США — 13,0 %; Росія — 12,1 %).
Монголія має великі мінеральні родовища. Тривалий час економіка Монголії ґрунтувалась на сільському господарстві, проте зростання видобутку покладів мінералів, як-от мідь, вугілля, молібден, олово, вольфрам та золото, стало потужним рушієм промислового виробництва. До розпаду Радянського Союзу Монголія отримувала допомогу від СРСР, що інколи становила аж третину монгольського ВВП, з 1990 року допомога не надається. Після цього Монголія пережила помітний економічний спад, але реформи економіки й широка приватизація дали позитивні наслідки.
У 2000, 2001 і 2002 роках через суворі погодні умови сталося значне вимирання худоби, що мало негативні економічні наслідки.
Країна купує нафтову продукцію та електроенергію у Російської Федерації, тож монгольська економіка залежить від своїх сусідів. Основним партнером в експорті залишається Китай. Обіг грошей на так званому чорному ринку, за підрахунками міжнародних фінансових організацій, приблизно дорівнює або й перебільшує обіг на офіційних ринках. Справжню грошову суму операцій чорного ринку дізнатися важко, оскільки гроші не проходять через державні або банківські структури.
Монголія увійшла до Світової Торговельної Організації в 1997 році.
25 березня 2002 року Монголія та Російська Федерація підписали угоду про перетворення $11,5 мільярдного боргу Монголії в акції приватизованих монгольських підприємств. Таким чином, Російська Федерація отримує від Монголії частину її доходів. З 1990 року, понад 1,500 іноземних компаній вклали більш ніж 300 мільйонів доларів США в монгольську економіку.
За офіційними джерелами відсоток безробіття на 2003 рік — 6,7 %. Відсоток інфляції на 2004 рік становив близько 11 %.
Партнери в імпорті: Російська Федерація 33,3 %, Китай 23,6 %, Японія 7,4 %, Південна Корея 6 %, США 4,6 % (2004)
Партнери в експорті: Китай 47,8 %, США 17,9 %, Велика Британія 15,7 % (2004)
Державний устрій
Монголія — парламентська республіка. Тут діє Конституція Монголії від 13 січня 1992 року. 21 листопада 1991 року Великий народний хурал ухвалив рішення змінити назву країни і МНР стала називатися «Монголія».
Глава держави — президент, що обирається на альтернативній основі шляхом загального прямого і таємного голосування терміном на 4 роки. Президент може переобиратися ще на один термін. За відсутності президента функції глави держави виконує голова Великого державного хуралу. Президент є також головнокомандувачем збройних сил країни.
Законодавчу владу здійснює парламент — Великий державний хурал (76 членів), що обираються всенародно шляхом таємного голосування строком на 4 роки. Очолюють хурал голова, заступник голови та генсекретар, які обираються таємним голосуванням з його складу.
Виконавчу владу здійснює уряд, склад якого пропонує (на запит президента) прем'єр-міністр, а відтак ухвалює президент. Кандидатуру глави Кабінету міністрів подає на розгляд парламенту президент. Уряд підзвітний парламенту.
Культура
Монголія — серце Центральної Азії. Ця країна перебувала на перетині важливих торговельних шляхів, що пов'язують між собою країни Азії: Індію, Китай і Тибет. Мистецтво Монголії розвивалося у взаємодії і під впливом мистецтва і культури цих країн. Водночас у культурі монголів, як і в інших народів Азії, очевидний вплив буддійської культури. У XVI ст. в Монголії широке поширення набуває одна з гілок буддійської релігії — ламаїзм. Це впливає на всі сфери життя монголів, і отже, на монгольську культуру і мистецтво. Однак, ламаїзм не в силах був змінити сутність народного мистецтва Монголії. Художники, створюючи ритуальні посудини або інші культові прикраси та начиння, змушені були творити в рамках ламаїстських канонів. Але навіть предмети релігійного культу мають певні національні риси. Вони лишаються глибоко самобутніми й відбивають художні смаки та естетичні погляди народу.
Національна своєрідність монгольського мистецтва простежується в усіх його основних видах. Йому властиві певна специфіка і оригінальність. Характерні риси монгольського мистецтва — виразність форми, насиченість орнаментом, підкреслена динаміка візерунків. Багато в чому на формування культури та мистецтва Монголії вплинув кочовий спосіб життя — він, наприклад, сприяв виникненню своєрідною архітектури. Так, на відміну від монастирських будівель тибетського чи китайського стилю форми монгольської архітектури нагадують звичайну житлову юрту, а краса монгольського житла нерідко виявлялася настільки цікавою, що проста юрта скотаря перетворювалася на витвір мистецтва.
Сьогодні, повсюдно на території Монголії можна зустріти пам'ятки культури та історії чи не кожної епохи. Основні риси мистецтва монголів, як і інших степових народів, визначалися потребами кочового побуту, що, як було сказано, визначав і тип житла, і його оздоблення, і форму одягу, а головне — формував особливі уявлення степовиків про красу, про життя і їх художній смак. Найкращі традиції народної творчості багато в чому визначили характер та шляхи розвитку та сучасного мистецтва Монголії. Багатовікові традиції народного мистецтва, лягли, наприклад, в основу національного живопису монголів, відомої під назвою монгол зураг.
З народного мистецтва перейшла в сучасний національний живопис і колірна символіка. Наприклад, монголи особливо люблять синій колір (символ сталості, неба), зелений (символ вічного життя), білий (символ шляхетності думок і почуттів, чистоти), червоний (радість) і жовтий (любов). Часто світлова символіка диктується і буддистськими канонами. Постійна взаємодія різних елементів культури відбивається на всіх видах мистецтва Монголії. В образотворчому мистецтві, наприклад, найтіснішим чином можуть переплітатися національний орнамент з буддистською символікою. А архітектуру і скульптуру Монголії не сплутаєш ні з якими іншими країнами.