Ефіопія

Ефіо́пія (або, за правописом 2019 року «Етіо́пія»; ), офіційно — Федерати́вна Демократи́чна Респу́бліка Ефіо́пія () — держава на сході Африки. Площа країни становить 1 133 882 км² (26-те місце у світі). Населення: 112 269 301 особа (на 2020 рік)Ethiopia Population — https://countrymeters.info/en/Ethiopia . Столиця: місто Аддис-Абеба. Межує на північному сході із Джибуті, на півночі й північному сході — з Еритреєю, на сході й південному сході — із Сомалі, на півдні — з Кенією, на заході — з Південним Суданом і на північному заході — із Суданом. Офіційна мова — амхарська. Наступниця Ефіопської імперії, Дергу та Народно-Демократичної Республіки Ефіопія. З 1991 по 2018 роки перебувала в перманентному конфлікті з Еритреєю. Серед всіх африканських країн лише Ефіопія ніколи не перебувала під чиїмось пануванням, не рахуючи короткого періоду анексії Ефіопії Італією протягом 1936—1941 років.

Етимологія Українська назва «Ефіопія» походить від давньогрецького «Айтіопія» / «Ефіопія» (Αἰθιοπία), іменника, утвореного від прикметника «Айтіопс» / «Ефіопс» (Αἰθίοψ) — «смагляволи́ций»Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon (s. v.); Αιθιοπηες Іліада 1.423, properly, Burnt-face, i.e. Ethiopian, negro. Назва «Ефіопія» двічі зустрічається в «Іліаді» та тричі в «Одісеї»«Іліада» ІІ:29, ІІ:146, ; «Одісея» І:22-23, III:17, IV:84. Геродот вживав цю назву для позначення земель на південь від Єгипту — сучасної Ефіопії та Судану«Історія», II:29-30; III:114; IV:197. Пліній Старший вважав, що «Ефіопія» походить від імені Ефіопа, сина бога-коваля Гефеста«Природнича історія» VI:184-187.

У деяких аксумських написах IV століття вже вживається термін «Ефіопія».

Середньовічна латинська назва Ефіопії — «Абіссинія» (Abyssinia). Вона походить від арабського слова «Хабеш» (Habesh), що, своєю чергою, бере початок від ефіосемітського «Хабашат» (геез: Ḥabaśāt, ḤBŚT) — назви не-аксумських підданих аксумского короля. Як синонім назви країни (у вигляді перекладу цього терміна на мову геез) вперше було вжито в одному з надписів аксумського царя Езани (IV століття)Африка. Енциклопедичний довідник. Том 1-2. Москва, 1986.. Араби позначали словом «Хабеш» Ефіопську імперію (сучасні Ефіопія та Еритрея), її семітське населення, еліту країни. З арабської ця назва перейшла в інші мови, зокрема в османську (Хабеш), іврит (Хабаш), а у європейських мовах трансформувалася в «Абіссинію». Після 1945 року термін «Абіссинія» перестав використовуватися на Заході, проте форма «Хабеш» досі використовується в турецькій (Habeşistan, Хабешістан) і арабській мовах (, Al-Ḥabashah, Аль-Хабашах).

Природа

Держава розташована в Східній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1290 км, а із заходу на схід — на 1670 км. На півночі межує з Еритреєю (спільний кордон — 912 км); на північному сході — із Джибуті (337 км); на сході — із Сомалі (1627 км); на півдні — з Кенією (820 км); на південному заході — з Південним Суданом (883 км); на заході — з Суданом (769 км). Виходу до моря країна не має. До відділення Еритреї (де-факто в 1991 році, де-юре — у 1993-му) Ефіопія мала вихід до Червоного моря Індійського океану).

Геологія

Ефіопія розташована в зоні взаємодії Африканської та Аравійської літосферних плит, у межах Східноафриканського рифту — одного з найактивніших розломів земної кори. Саме тут відбувається активне тектонічне розтягування, формуються нові океанічні басейни та виникають процеси, які можна розглядати як модель розколу континентів. Геологічна структура включає докембрійські кристалічні породи, осадові формації та потужні покриви базальтів, утворених під час вулканічної активності в неогені та четвертинному періоді.

Рельєф

Ефіопія — найбільш високогірна країна Африканського материка. Високе плато з центральними горами розділяється рифтовою долиною, на сході — рівнина. Більшу частину країни займає Ефіопське нагір'я, яке іноді розглядається як північно-східна частина Східноафриканського плоскогір'я. Найвища точка нагір'я й країни — вулкан Рас-Дашен, 4623 м. Глибокий ґрабен на південному сході від нагір'я відділяє від нього Ефіопсько-Сомалійське плато (висота до 1500 м). На північному сході країни розташована западина Афар (з озером Ассаль, що на 116 м нижче за рівень моря) з невеликими вулканами по краях.

Західна частина Ефіопського нагір'я має пологіший рельєф і опускається до суданського кордону невеликими сходами. Рівнини також займають значну частину території Ефіопії. Найбільша знаходиться на сході країни. Місцями вона переходить у плато заввишки понад 1000 м. Це одна з найбільш посушливих частин Ефіопії. Також невеликі рівнини, затиснуті між гірськими хребтами, розташовані на півночі і заході країни.

Клімат В Ефіопії переважає субекваторіальний тип клімату. Відмінності в температурах протягом року не перевищують 6 °C, а добова амплітуда температур досягає 15 °C. У гористих районах Ефіопії, які займають велику частину території країни, клімат залежить від висоти місцевості. Найвищі температури відзначаються в період з березня по травень. У ці місяці на висотах від 1500 до 2500 м у денні години повітря прогрівається до +25…+30 °C, а в нічні охолоджується до +12…+17 °C. На висотах понад 2500 м у період з березня по травень денні температури не підіймаються вище +25 °C, а нічні температури не перевищують +10 °C. На Ефіопське нагір'я найнижчі середньодобові температури відзначаються в липні-вересні, у цей час на висотах 1500—2500 м денні температури повітря коливаються від +20 до +25 °C, а нічні — від +10 до +15 °C. На висотах понад 2500 м у липні-вересні денні температури повітря не перевищують +20 °C, а нічні становлять близько 6…8 °C тепла. Варто зауважити, що нічні температури, які фіксуються в цей період, на відміну від денних температур, не є найнижчими в році. Найнижчі нічні температури відзначаються в період з листопада по лютий. У цей час по ночах на висотах від 1500 до 2500 м відзначається близько +6…+11 °C, а на висотах понад 2500 м нерідко температура повітря опускається нижче 0 °C.

Клімат на північному сході тропічний, на інший території субекваторіальний. Той факт, що більша частина країни розташована на Ефіопському нагір'ї, пояснює більш м'який і вологий клімат Ефіопії. Температура тут цілий рік +25…+30 °C і випадає достатня кількість опадів.

Повну протилежність представляють східні регіони Ефіопії — тут жаркий і сухий пустельний клімат.

Взагалі, для Ефіопії не характерні перепади температур протягом року. Єдиною відмінністю є нічні та денні температури: тут різниця становить близько 15 °C.

Внутрішні води Велика частина річок заходу Ефіопії належить до басейну Нілу. Найбільша серед них — Аббай, або Блакитний Ніл. Тут же розташоване найбільше озеро Ефіопії — Тана.

На сході річки менш повноводні, що пов'язано з більш посушливим кліматом. Найбільша річка — Джубба. Для Ефіопії характерна наявність невеликих озер у Великій рифтовій зоні.

Ґрунти Ґрунтовий покрив Ефіопії надзвичайно різноманітний, що обумовлено складною топографією, вулканізмом і кліматичною зональністю. Основні типи ґрунтів: 1 — червоно-коричневі ґрунти (панують у високогір'ях, родючі, використовуються для вирощування злакових культур); 2 — латеритні ґрунти (поширені в тропічних районах, характеризуються зниженою родючістю через вимивання); 3 — чорноземи та вулканічні ґрунти (високопродуктивні, особливо на вулканічних плато); 4 — сіроземи та пустельні ґрунти (поширені в низинах та посушливих зонах, зокрема в Афарській западині та Сомалійській низовині).

Рослинний світ На південному заході, у вологому і теплому кліматі, розташований найбільший масив вологих екваторіальних лісів Ефіопії з величезною різноманітністю тваринного і рослинного світу. На півдні і південному сході країни поширені савани.

У XVIII столітті близько половини території країни займали ліси. Зі збільшенням чисельності населення і розвитком господарської діяльності площа лісів значно скоротилася. Зі зменшенням площі лісів, зменшувалися і популяції тварин.

Микола Вавилов, що здійснив у грудні 1926 — квітні 1927 років подорож в Абіссинію та Еритрею, на підставі вивчення безліч зібраних зразків культурних видів місцевої флори виділив Ефіопію в окремий Абіссинський центр походження культурних рослин. У своїй книзі «П'ять континентів» Вавилов зазначає, що з цього центру походять теф (), нуг (ґвізотія) (), енсета (). Ним відзначена також виняткова своєрідність деяких видів пшениць Ефіопії, наприклад, пшениця з фіолетовими зернами, тверда пшениця безоста, своєрідність абіссинського ячменю, витривалого та стійкого до багатьох захворювань, типових для видів ЄвропиПять континентов / Н. И. Вавилов. Под тропиками Азии / А. Н. Краснов. — 2 изд. — М. : Мысль, 1987. — 348 с..

Тваринний світ Нині в Ефіопії ще можна натрапити на слонів, гепардів або левів. Також збереглися популяції лисиць, крокодилів, жирафів, бегемотів і мавп.

Ландшафти і фізико-географічне районування Ландшафти Єфіопії належать до саванного північноафриканського типу ландшафтів (підтипи: опустелені, типові, вологі). Найпоширенішими в країні є нагірні гірські ландшафти (лавові плато, скелі, глибокі ущелини та високогірні луки) з яскраво вираженою висотною поясністю. Для східної та південної частин країни характерні савани і напівпустелі. У межах рифтової долини поширені оазисно-озерні природні комплекси, у Данакільській низовині — пустельні ландшафти.

За фізико-географічним районуванням світу Ефіопія належить до Абессомалійської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Ефіопії можна поділити на 5 фізико-географічних областей: Ефіопська нагірна область — домінуючий природний регіон, що охоплює центральну та північну частини країни. Висоти тут сягають 3000—4000 м над рівнем моря, а окремі вершини перевищують навіть 4500 м. Цей регіон є ядром історичної Ефіопії, має достатньо вологий клімат і родючі ґрунти (вулканічного походження). Край поділено глибокою рифтовою долиною на 2 фізико-географічні райони: 1 — Західне Ефіопське нагір'я (високогірний район із родючими ґрунтами, багатою рослинністю і розвиненою висотною поясністю); 2 — Східне Ефіопське нагір'я (більш посушливий район з мозаїкою гір, плато, долин і розломів); Рифтова долинна область — зона глибокого розлому, яка простягається з південного заходу на північний схід. Тут активно проявляються тектонічні процеси, спостерігаються численні гейзери, термальні джерела та вулкани. Клімат тут значно посушливіший, а ґрунти менш родючі. У долині розташовано кілька великих озер (Аваса, Абая, Звай). Східна низовинна область — рівнинний, сухий і напівпустельний регіон на сході Ефіопії, біля кордону із Сомалі. Тут переважають аридні та напіваридні ландшафти з характерною саванною та степовою ксерофітною рослинністю. Західна низовинна область простяається вздовж кордону з Південним Суданом. Це території з вологим субекваторіальним кліматом та великою кількістю річок. Природні ландшафти представлені саванами і тропічними дощовими лісами. Тут переважають червоноземи, вкриті густою рослинністю із значним біорізноманіттям. Афарська улоговинна область (Афарська улоговина) — один із найнижчих та найспекотніших регіонів світу. Вона лежить нижче рівня моря і є частиною рифтової зони. Тут розташовані солончаки, активний вулкан Ерте-Але, сірчані поля й геотермальні утворення. Клімат надзвичайно посушливий, а природні умови екстремальні.

У межах гірських районів Ефіопії чітко простежується висотна поясність, зумовлена значними перепадами абсолютних висот — від рівня моря до понад 3500 м: нижній пояс (місцева назва «кола»; до 1500 м; пустельні, напівпустельні та саванні ландшафти); середній пояс («война-дега»; 1500—2500 м; переважають савани, чагарники та ліси); верхній пояс («дега»; 2500—3500 м; гірські ліси, чагарники, луки); високогірний пояс («вурч»; понад 3500 м; альпійські луки, скельні пустки).

Історія

Доісторичні часи