Тимотеуш Карпович ( 15 грудня 1921, Зелон поблизу Вільнюса — 29 червня 2005, Оук-Парк поблизу Чикаго) — польський поет і драматург
Біографія Тимотеуш Карпович народився в селі Зелона поблизу Вільнюса. Жив там до початку Другої світової війни в 1939 році. Карпович дебютував як журналіст у 1941 році під псевдонімом Тадеуш Лірмян для віленської газети « Правда Віленська». Під час нацистської окупації Вільнюса був учасником польського підпільного руху Опору. У 1945 році Карповича переселили до Щецина, де він працював на Польському радіо. Там Карпович опублікував перший прозовий твір під назвою «Поморські легенди». Карпович переїхав до Вроцлава, де вивчав польську філологію у Вроцлавському університеті, здобув ступінь магістра і доктора філософії. Став доцентом. Отримав літературну премію міста Вроцлава в 1958 році.
Життя після виїзду з Польщі У 1971 році Карпович отримав престижну стипендію «Foundation pour une Entraide Intellectuelle Europeenne» у Парижі. Через два роки, в 1973 році, його запросили долучитися до Міжнародної робочої програми в Університеті Айови. У 1974 році призначили запрошеним доцентом польської літератури в Університеті Іллінойсу в Чикаго Був удостоєний престижної премії імені Альфреда Юржиковського в Нью-Йорку і двічі був лауреатом щорічної премії Ради мистецтв Іллінойсу.
Наступні два роки він провів у Західній Німеччині (1976–78) в університетах Бонна, Західного Берліна, Мюнхена та Регенсбурга. У 1978 році він повернувся до Іллінойського університету на факультет слов'янських мов та літератур в Чикаго як професор.
Після того, як Литва оголосила про свою незалежність у 1990 році, Карпович написав кілька статей у польській пресі, закликаючи Польщу визнати Литву. Карпович пішов у відставку з відділу слов'янських та балтійських літератур в Університеті Іллінойсу в Чикаго в 1993 році.
Помер Карпович 26 червня 2005 року в Оук-Парку, штат Іллінойс. Похований 3 серпня 2005 року поруч із дружиною Марією на кладовищі Особовице у Вроцлаві.
Пам'ять Сучасний польсько-італійський скульптор Кшиштоф Міхал Беднарський присвятив Карповичу художню виставку «Гравітація» у 2016 році.
У 2019 році було оголошено, що вілла Карповича у Вроцлаві стане майбутнім будинком фонду Нобелівської лауреатки Ольги Токарчук. Окрім Токарчука, до Ради директорів фонду до неї приєднаються Агнешка Холланд та Іренеуш Грін. Письменниця виділить 350 000 злотих, які вона отримала після отримання Нобелівської премії.
Вибрані твори
Легенди Поморське, 1948 рік Weywe wymiary, 1948 Gorzkie źródła, 1957 Каменна музика, 1958 рік Znaki równania, 1960 W imię znaczenia, 1962 Трудний лас, 1964 Opowiadania turystyczne, 1966 Wiersze wybrane, 1969 Odwrócone światło Poezja niemożliwa. Модель Leśmianowskiej wyobraźni, 1975 Rozwiązywanie przestrzeni: вірш поліморфічний (фрагменти) Słoje zadrzewne, 1999 Małe cienie wielkich czarnoksiężników. Zarejestrowane w paśmie cyfr od 797 до 7777, 2007 Zielone rękawice, 1960 Człowiek z absolutnym węchem, 1964 Dziwny pasażer, 1964 Kiedy ktoś zapuka, 1967 Харон від світу до свиту
Примітки
Бібліографія
Кристина Латавець, «Dramat poetycki po 1956 roku: Ярослав М. Римкевич, Станіслав Гроховяк, Тимотеуш Карпович», Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, Краків 2007