Бо́снія і Герцегови́на (, ) — держава у північно-західній частині Балканського півострова, що межує на півночі і заході з Хорватією, на сході з Сербією, на півдні і сході з Чорногорією; площа 51 197 км²; столиця Сараєво; рельєф: гірська країна, частина Динарських Альп, вапнякові ущелини. Населення становить 3 879 296 осіб (2012 р.), з них 48 % мусульман-боснійців (суніти), 37 % сербів, 14 % хорватів. Переважна більшість населення сповідує іслам.
Голова держави — президент, посада переходить до одного з членів Президії за принципом ротації на строк 8 місяців (Президія має повноваження терміном 4 роки). У Боснії і Герцеговині є двопалатний законодавчий орган і тричленне Президентство, до складу якого входять члени кожної основної етнічної групи. Однак повноваження центрального уряду вкрай обмежені, оскільки країна переважно децентралізована і складається з двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської, з третім підрозділом — округом Брчко, яким керує місцеве самоврядування. Федерація Боснії і Герцеговини складається з 10 кантонів. Виробництво: цитрусові, овочі; залізо, вироби зі шкіри, текстиль. Тут чинні три державні мови.
У 2010 році Боснія і Герцеговина одержала план дій для вступу в НАТО.
15 лютого 2016 року Боснія і Герцеговина подала заявку на вступ до Європейського СоюзуБоснія і Герцеговина подала заявку на членство в ЄС Європейська правда, 15 лютого 2016.
16 грудня 2022 року Боснія і Герцеговина стала країною-кандидатом на вступ до Європейського Союзу.
Етимологія
Назва країни походить від двох нібито регіонів Боснії та Герцеговини, кордон яких так і не був визначений. Історично склалося так, що офіційна назва Боснії ніколи не включала жодного з її багатьох регіонів до австро-угорської окупації.
Природа
Боснія і Герцеговина розташована в Південно-Східній Європі на Балканському півострові. Її територія займає приблизно 51200 км² і межує на півночі, заході та півдні з Хорватією, на сході з Сербією та на південному сході з Чорногорією. Коротка ділянка узбережжя Адріатичного моря (близько 20 км у районі Неуму) надає країні вихід до моря, проте її оточують значно більш великі сусідні території.
Через таке розташування країна лежить у перехідній зоні між середземноморським і континентальним кліматами, що створює значну різноманітність природних умов на невеликій площі.
Геологія
Геологія Боснії і Герцеговини є класичним прикладом Динарського карсту. Майже 70 % території країни складено з карбонатних порід (вапняків та доломітів) мезозойського віку, які досягають товщини в кілька кілометрів. Протягом мільйонів років вода розчиняла ці породи, створивши унікальні ландшафтні «поля» (величезні карстові плато, як-от Ліваньське поле) та тисячі печер (Ветрениця).
Центральна частина країни, так звана «Зона палеозойських сланців та мезозойських вапняків», містить багаті поклади залізних руд (Любія) та бокситів. На півночі, ближче до долини річки Сава, переважають неогенові відклади колишнього Паннонського моря. Тектонічна активність тут залишається високою, про що свідчать термальні джерела (Ілиджа) та періодичні землетруси, спричинені тиском Адріатичної мікроплити на Динарський блок.
Гірські породи Динарського ланцюга гір у Боснії представлені переважно вапняком (включаючи мезозойський вапняк), в деяких районах, особливо в центральній і північній Боснії, наявні поклади заліза, вугілля, цинку, марганцю, бокситів, свинцю та солі.
Рельєф
Понад 2/3 території Боснії і Герцеговини займають гірські хребти; найважливіші з них — Боснійські Рудні гори (найвища точка гора Враниця 2107 м) та Динарське нагір'я. Гірський масив Маглич (серб. Маглић) і однойменна вершина на кордоні Боснії і Герцеговини і Чорногорії, складова внутрішньої частини Динарського нагір'я. Найвищий пік масиву — Великі Вітао (серб. Велики Витао; 2396 м) знаходиться в Чорногорії, тоді як вершина Маглич (серб. Маглић; 2386 м) — найвища вершина Республіки Сербської (Боснія і Герцеговина). Власне вершина Маглич має два піки, вищий (2388 м) знаходиться в Чорногорії. Північно-східні частини Дінарського нагір'я досягають Паннонської западини, а на півдні межують з Адріатикою. Дінарське нагір'я простягається в напрямку південний схід-північний захід і підвищуються на південь. Інші великі гори включають Волуяк, Зеленгора, Лелія, Лебршнік, Ор'єн, Козара, Грмеч, Чврсніца, Прень, Вран, Враніца, Вележ, Влашич, Цинкар, Романія, Яхорина, Бєлашніца, Трескавіца і Требевич.
Клімат
Боснія і Герцеговина — це країна кліматичних контрастів, зумовлених її складним рельєфом та розташуванням між м'яким Середземномор'ям і суворими Балканськими горами. Територію можна розділити на три основні кліматичні зони.
На півночі панує помірно-континентальний клімат. Тут літо тепле, а зими бувають досить суворими з частими снігопадами. Температури в липні в середньому становлять від +20 до 22° C, тоді як у січні опускаються нижче 0° C. Для центральної частини країни характерний гірський клімат. Завдяки високим Динарським Альпам літо тут коротке й прохолодне, а зима — тривала, з великою кількістю опадів. Саме ці умови зробили околиці Сараєво ідеальними для проведення зимової Олімпіади 1984 року. Південна частина (Герцеговина) знаходиться під впливом Адріатичного моря, що формує середземноморський клімат. Тут зими м'які й дощові, а літо — спекотне й сухе. У місті Мостар температура в липні нерідко сягає +40° С.
Рівень опадів розподіляється нерівномірно: від 600–800 мм на сході до 1500–2500 мм у високогір'ях та на південному заході. Такий градієнт вологості створює умови для неймовірного біорізноманіття — від альпійських лук до субтропічної рослинності.
Внутрішні і прибережні води
Внутрішні води Боснії і Герцеговини є її найбільшим природним скарбом. Країна буквально пронизана мережею швидких гірських річок, які належать до басейнів Чорного та Адріатичного морів. Головними річками є; Сава — найбільша судноплавна річка на півночі, що утворює природний кордон із Хорватією; Дрина, відома своїми глибокими каньйонами та смарагдовим кольором води; Неретва — найважливіша річка Адріатичного басейну, що вирізняється холодною водою та унікальною долинною екосистемою; Врбас та Босна — центральні річки, що дали назву регіонам і забезпечують країну гідроенергією.
Особливістю регіону є карстові явища. Завдяки розчиненню вапнякових порід тут утворилися численні підземні річки та джерела. Найвідомішим є Врело-Босне — джерело річки Босна біля підніжжя гори Іґман, яке вражає своєю чистотою та потужністю. Боснія і Герцеговина також багата на водоспади. Водоспад Кравиця на річці Требижат часто називають «міні-Ніагарою», а водоспад у центрі міста Яйце є унікальною пам'яткою світового значення.
Озера країни поділяються на природні (переважно льодовикового походження у високогір'ях, так звані «гірські очі») та штучні водосховища (Ябланицьке, Білецьке), які використовуються для генерації електроенергії.
На півдні Динарського нагір'я, в районі міста Неум, Боснія і Герцеговина має невеликий вихід до однієї із заток Адріатичного моря (проте прибережні води належать Хорватії). При тому в м. Неум немає порту, та й сполучення між цим містом та рештою території держави слабке через гірські хребти.
Попри багатство водних ресурсів, країна стикається з викликами щодо забруднення річок побутовими відходами та будівництва численних малих гідроелектростанцій, що загрожує річковим екосистемам.
Ґрунти
Ґрунтовий покрив Боснії і Герцеговини надзвичайно мозаїчний, що обумовлено складним геологічним фундаментом (переважно вапняки, доломіти та сланці). У долині річки Сава та її приток переважають родючі алювіальні ґрунти та чорноземоподібні лучні, які є основою сільського господарства країни. Гірські райони вкриті бурими лісовими ґрунтами та підзолистими типами, що сприяє розвитку густих букових, ялицевих та смерекових лісів.
На півдні, у карстових районах Герцеговини, домінує специфічний тип — червоноземи. Ці ґрунти багаті на оксиди заліза, мають характерний червоний колір і ідеально підходять для вирощування винограду, тютюну та інжиру. Проте значна частина гірських плато страждає від ерозії та деградації, де через вимивання ґрунту залишаються лише голі скелі («голий карст»).
Рослинний світ
Флора
Боснія і Герцеговина характеризується надзвичайно високим рівнем флористичного багатства. Через те, що територія країни під час останнього зледеніння слугувала притулком (рефугіумом) для багатьох видів, тут зберігся високий відсоток ендеміків та реліктів (близько 450 видів, поширених переважно в Динарських Альпах).
Флора Боснії і Герцеговини налічує понад 5 тис видів та підвидів судинних рослин (Tracheophyta). Мохоподібні (Bryophyta) представлені близько 600 видами, лишайники (Lichenes) — близько 300 видами, гриби (Fungi) — понад 3 тис видів (хоча вивченість останньої групи залишається неповною).
Серед найбільш знакових представників флори варто виділити: деревні породи: у лісах панують бук лісовий (Fagus sylvatica), ялиця біла (Abies alba), у південних регіонах — дуб пухнастий (Quercus pubescens); трав'янисті рослини: високогір'я прикрашають тирлич динарський (Gentiana dinarica) та едрайант чебрецелистий (Edraianthus serpyllifolius); ендеміки: найвідомішим є ялина сербська (Picea omorika) — «жива викопна рослина» третинного періоду, що збереглася в каньйоні річки Дрина; унікальними є також сибірея хорватська (Sibiraea croatica) та дзвоники герцеговинські (Campanula hercegovina).
Рослинність
Рослинний покрив Боснії і Герцеговини чітко зонований залежно від висоти над рівнем моря та близькості до моря. Середземноморська та субсередземноморська рослинність. Охоплює південну частину (Герцеговину). Тут переважають вічнозелені чагарники (маквіс) та фригана. Характерними видами є дуб кам'яний (Quercus ilex) та гранат звичайний (Punica granatum). Гірські букові та мішані ліси (займають більше половини території країни). Найбільш поширений тип рослинності, що займає середній пояс гір. Це легені країни, де бук співіснує з ялицею та смерекою (Picea abies). Унікальним об'єктом є праліс Перучиця в національному парку Сутьєска — один з останніх незайманих лісів Європи. Високогірна (альпійська) рослинність. Вище 1600—1800 м ліси поступаються місцем криволіссю з сосни гірської (Pinus mugo) та альпійським лукам («планінам»), які відзначаються вибухом цвітіння навесні. Азональна рослинність. Представлена в основному рослинністю карстових полів, де через специфічний гідрологічний режим формуються унікальні водно-болотні угруповання.
Тваринний світ
Фауна Боснії і Герцеговини вирізняється своєю первозданністю. Велика кількість лісів та важкодоступних гірських районів дозволила зберегти популяції великих ссавців, які зникли в Західній Європі.
Загальна кількість видів тварин оцінюється в 14—16 тис. Основними групами є: ссавці (Mammalia) — близько 85 видів; птахи (Aves) — близько 320 видів (включаючи мігруючих); плазуни (Reptilia) — близько 38 видів; земноводні (Amphibia) — близько 20 видів; риби (Pisces) — близько 120 видів (висока частка ендеміків у карстових річках); безхребетні — понад 10 тис видів, серед яких величезна кількість троглобіонтів (мешканців печер).
Боснія і Герцеговина є одним із європейських притулків для «великої трійки» хижаків: бурого ведмідя (Ursus arctos; символ гірських лісів); вовка (Canis lupus; поширений майже по всій гірській території); рисі євразійської (Lynx lynx; рідкісний вид, що перебуває під охороною). Також поширені серна (Rupicapra rupicapra; мешканець викогір'я) та кабан дикий (Sus scrofa).
Ключовими видами орнітофауни є беркут (Aquila chrysaetos) та сип білоголовий (Gyps fulvus), який гніздиться на скелях над річками Благай та Дрина.
Боснія і Герцеговина має одну з найбагатших у світі підземних фаун. Найвідомішим представником є протей європейський (Proteus anguinus) — ендемічна амфібія, що мешкає в підземних водах карстових печер (наприклад, у печері Ветрениця).