Бута́н (, ; самоназва — Друк Юл, або Друк Ценден, «Країна дракона-громовержця») — королівство в південно-східній Азії.
Бутан розташований між Китаєм (на півночі) та Індією (на заході, сході й півдні).
Загальний огляд Бутан — одна з найменш вивчених та важкодосяжних країн у світі, оскільки уряд обмежує туризм та будь-який вплив інших країн із метою захисту традиційної культури.
Рельєф: країна розташована на південних схилах Гімалаїв, розділена долинами приток Брахмапутри, на півдні густі ліси. Голова держави — король Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук (з 2008 року). Голова уряду — Джігме Тінлей (з 2008 року). Політична система — конституційна монархія. Офіційна релігія — буддизм.
Експортуються: деревина, тальк, фрукти та овочі, цемент, дистильований спирт, карбід кальцію.
Населення станом на 2005 рік — 634 982 осіб, за оцінкою на 2010 рік — 696 183 осіб, із них 75 % — нгалоп і шарчоп, 25 % — непальці. Державна мова — дзонг-ке; також присутні мови: шарчоп, бумтанг, непальська, англійська та інші.
Природа
Бутан розташований в Східних Гімалаях і не має виходу до моря, місцевість країни гірська й лісиста. Протяжність кордону з Китаєм на півночі та північному заході становить 470 км; протяжність кордону з Індією: зі штатом Сіккім на заході, Західною Бенгалією на південному заході, Ассамом на півдні та південному сході, і Аруначал-Прадеш (раніше Північно-східне прикордонне агентство) на сході становить 605 км. Індійський штат Сіккім (територія шириною 88 км) відокремлює Бутан від Непалу, а індійський штат Західна Бенгалія — від Республіки Бангладеш (причому відстань від Бутану до Бангладешу всього 60 км). Відстань між східним і західним кордоном Бутану — 300 км, між північним і південним — 170 км. Площа держави — 46 500 км² (одна третина площі Непалу).
Рельєф
У середині 1980-х років приблизно 70 % території було покрито лісами, 10 % — цілорічним снігом і льодовиками, майже 6 % — постійно культивувалися або займалися населеними пунктами, 3 % — тимчасово культивувалися і 5 % — займалися луками та пасовищами. Решта території — скеляста місцевість, на якій неможливо культивування сільськогосподарських рослин. Перші британці, які побували в Бутані, розповідали: «Темні та вузькі полонини, вершини гір, загублені в хмарах, створюють пейзаж виняткової розкоші та величності». Територія країни — одна з найбільш важкопрохідних гірських місцевостей світу, висота якої змінюється від 160 до 7000 м над рівнем моря. Найвища точка Бутану — гора Кула Кангрі (Kula Kangri) висотою 7538 м (розташована на півночі країни на кордоні з Китаєм). Друга найвища точка — Джомолхарі (Jomolhari) висотою 7314 м (розташована біля долини Чумбі (Chumbi)). У країні налічується 19 гірських піків із висотою понад 7000 м. На півночі бутансько-китайського кордону підносяться засніжені гімалайські піки заввишки понад 7500 м, на вершинах яких панує арктичний клімат.
Вода гірських річок, що утворилися в результаті танення льодовиків, та долини в цьому регіоні створюють ідеальні умови для розведення великої рогатої худоби. Чорні гори в центральній частині Бутану утворюють природний вододіл між двома головними річковими системами країни — Мо (Mo Chhu) і Дрангме (або Манас) (Drangme Chhu). Висота гірських вершин Чорних гір — 1500—2700 м над рівнем моря, а бурхливі гірські річки утворюють гірські ущелини.
Ліс у центральній частині Бутану — величезна цінність країни. Східний Бутан розділений південними вершинами гірської системи Донг. У західній частині Бутану знаходяться родючі культивовані долини та водосховища країни. Гірське пасмо Шивалік, Ю чи Чорні гори, передгір'я Гімалаїв, покрите лісами, алювіальними річковими долинами та горами висотою до 1500 м над рівнем моря. Височина спускається в субтропічні рівнини «дуари». Більша частина цієї рівнини лежить в Індії, але вона проникає всередину Бутану на 15 км. Рівнини «дуари» в Бутані складаються з двох частин. Північна частина — перетята місцевість з сухою пористою землею і рясною рослинністю. Південна частина — родючі землі, порослі високими травами та розлогими джунглями. На рівнині вирощується рис та інші зернові культури. Найважливіші комерційні центри країни — Пхунчолінг (Phuntsholing), Гелепху (Gelephu) і Самдруп-Джонкхар (Samdrup Jongkhar) — розташовані саме на рівнинах «дуар». Тут мешкають тигри, леопарди, слони та інші тварини.
Клімат Клімат Бутану варіюється залежно від висоти місцевості та, як і на більшій частині Азії, перебуває під впливом мусонів. У західній частині країни через мусонні вітри випадає 60-80 % всіх опадів країни. Клімат вологий і субтропічний на південних рівнинах і передгір'ях, в гімалайських долинах південного та центрального районів клімат помірний, на півночі країни — холодний з цілорічним снігом на гімалайських вершинах.
Температура залежить від висоти. Так, в Тхімпху, що знаходиться на висоті 2200 м над рівнем моря в західній частині країни, в червні-вересні температура 15-26 °C, але в січні знижується до −4 °C, а іноді й до −16 °C. Центральна частина країни — зона прохолодного помірного клімату. На півдні країни, через жаркий, вологий клімат цілорічна температура становить +15-30 °C, при цьому температура влітку в долинах досягає іноді +40 °C.
Річний рівень опадів залежить від району. Так, в північній частині Бутану в рік випадає тільки 40 мм опадів — в основному у вигляді снігу. У центральному районі з помірним кліматом річний рівень опадів становить близько 1000 мм. На півдні (в зоні субтропіків) випадає до 7800 мм на рік. З грудня по лютий — сухий зимовий період, що триває до березня, коли випадає 20 мм опадів на місяць. У серпні рівень опадів досягає 650 мм. Весна в Бутані триває з березня до середини квітня. Літні дні починаються в середині квітня, коли рідко трапляються дощі. Сезон мусонних дощів з південного заходу — липень—вересень. Високий рівень опадів на півдні країни пояснюється тим, що мусони затримуються Гімалаями. Осінь триває з кінця вересня по кінець жовтня—листопада. З листопада по березень триває морозна і сніжна зима (на висоті від 3000 м).
Річкові системи
У Бутані чотири головні річкові системи: Манас (або Дрангме), Санкош (або Пуна-Цанг), Ванг Чу (або Чінчу) і Торса. Всі вони беруть свій початок у Гімалаях, а потім, протікаючи в південному напрямі через долини «дуари», впадають у річку Брахмапутра, яка, своєю чергою, впадає в Ганг. Найдовша річкова система в Бутані — Дрангме, яка тече в індійський штат Аруначал-Прадеш і має три притоки: Дрангме, Мангде і Бумтанг. У районі долин «дуар», де сходяться всі 8 приток цієї річки, Дрангме має назву Манас. 320-кілометрова річка Пуна-Цанг (або Санкош) часто виходить зі своїх берегів, як і річки Мо і Пхо, що їх утворюють. У них тече вода, що утворилася з гімалайського снігу. Вони течуть у південному напрямку до міста Пунакха, де з'єднуються, утворюючи річку Пуна-Цанг, яка, своєю чергою, тече на південь в індійський штат Західна Бенгалія. Численні притоки річки Ванг Чу довжиною 370 км беруть початок у Тибеті. Сама річка Ванг Чу тече на південний схід через західну частину Бутану і надалі проходить через «дуари». Тут вона тече в індійський штат Західна Бенгалія. Найменша річкова система країни — Торса, відома в північній частині як Амо, також бере початок у Тибеті й тече в Індію.
Льодовики Льодовики в північному Бутані, які займають 10 % усієї території країни, є важливим джерелом води в річках Бутану. Ці льодовики містять в собі мільйони тонн прісної води, і під час літнього танення часто стають лихом для населення.
Рослинний і тваринний світ
У Бутані в дикій природі зустрічаються понад 770 видів птахів і 5400 видів рослин, серед яких багато рідкісних видів, таких як золотий лангур.
У тропічних низинах країни й листяних лісах півдня водяться бенгальські тигри, індійські носороги, димчасті пантери, ассамські кролі та губачі. У помірному поясі серед змішаних хвойних, широколистих і соснових лісів розповсюджені сірий лангур, тигр, пардус, горал та козоріг. Бамбукові та фруктові ліси забезпечують середовище проживання для гімалайських ведмедів, малої панди, білок, замбарів, диких свиней та мунтжаків. На півдні Бутану в невеликій чисельності зустрічаються дикі буйволи, які знаходяться під загрозою зникнення.
В останні роки до списку загрожених птахів була внесена білоголова качка.
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Бутан належить до Гімалайської області Тибетсько-Гімалайської гірської фізико-географічної країни.
Історія
Хоча за археологічними даними Бутан був населений ще в II тисячолітті до нашої ери, письмових свідоцтв про давні часи майже немає. Історія країни відома переважно епізодами через те, що в 1827 році згоріла найбільша бібліотека в тодішній столиці Бутану Пунакха. Буддизм проникнув у Бутан ще у II столітті н. е. Король Тибету Сронцангамбо (627 — 649), за легендами, побудував на території Бутану два монастирі (Кійчу-лакханг в Паро й Джамбо-лакханг в Бумтангу), які збереглися досі та є найважливішими місцями паломництва.
Хроніки детально описують кілька візитів легендарного буддійського йогина Падмасамбхави в Бутан у VIII столітті.
Монастир Такцанг-лакханг («гніздо тигриці»), у якому розташовані основні печери медитації Падмасамбхави, знаходиться біля Паро.
Пізніше в Тибеті став правити цар Тибету Ландарма (836 — 842), який заборонив буддизм і жорстоко переслідував буддійських ченців. Рятуючись від переслідувань, багато ченців і науковців знайшли притулок у Бутані.
Бутанський буддизм Друкпа Каг'ю бере початок від лами цангпо Г'яре Єше Дорджі, який заснував на Тибеті монастир у місті Ралунг. Ця школа зміцнилася на околицях Тибету, в Ладакху і в Бутані. Велику роль у розвитку бутанського буддизму відіграв також Пема Лінгпа, який представляв школу Ньїнгма.
Тибетський чернець і художник Шабдрунг Нгаванг Намґ'ял (1594 — 1651) став королем у 1616 році, він зміг об'єднати Бутан, і організував повсюдно будівництво укріплених фортець (дзонгів), що поступаються хіба що палацу Потала в Лхасі. Після смерті Шабдрунга Бутан занурився в громадянську війну, що не припинялася майже двісті років.
У процесі експансії Бутан зайняв підходи до річки Брахмапутра в Ассамі і Бенгалії (Дуари або «двері»)Dr. Sailen Debnath, Essays on Cultural History of North Bengal, ISBN 978-81-86860-42-7 & Dr. Sailen Debnath, The Dooars in Historical Transition, ISBN 978-81-86860-44-1.
У внутрішньобутанські конфлікти активно втручалися англійці. Відносини Бутану з Англією були складними. Були періоди союзів і конфліктів. Внаслідок цього Бутан втратив Дуари та значну територію на півдні (так званий Британський Бутан у штаті Ассам у сучасній Індії зі столицею Калімпонг).
Знову об'єднати та зміцнити Бутан зміг король Уг'єн Вангчук, який заснував у 1907 році нову династію, яка править досі. У минулому Уг'єн Вангчук брав участь у спільних з англійцями операціях, а в 1910 році перший король нової династії уклав з Англією мир, визнавши сюзеренні відносини в обмін на повну автономію і невтручання Великої Британії у внутрішні справи Бутану. З цього часу почався період ізоляції Бутану, протягом якого Бутану вдалося уникнути участі у двох світових війнах.
Після оголошення незалежності Індії в 1949 році Бутан також став незалежним. Однак через ізоляцію Бутан не був представлений в ООН і міжнародних організаціях і помилково розглядався світовою спільнотою як індійський домініон. Пізніше Бутану довелося боротися за вступ до ООН і доводити свою юридичну незалежність.
Третій король нової династії Джігме Дорджі Вангчук, який вступив на трон в 1952 році, почав політику поступової модернізації. Китайське вторгнення в Тибет змусило Бутан укласти пакт з Індією щодо захисту Бутану від китайського вторгнення, і досі безпека Бутану гарантується індійськими військами. Джігме Дорджі ввів торгівлю й активізував грошовий обіг у країні. Тільки в 1971 році Бутан вступив в ООН.