Повітряні сили армії Чеської Республіки ( ПС Чехії; ) — вид збройних сил, що входить до складу Збройних сил Чеської Республіки. Разом із Сухопутними військами вони є основною військовою силою країни. Спираючись на традиції військової авіації, що беруть початок у 1918 році, Повітряні сили Чехії разом із Повітряними силами Словаччини стали правонаступниками Повітряних сил Чехословаччини після розпаду держави у 1993 році. 1 липня 1997 року 3-й тактичний авіаційний корпус і 4-й корпус протиповітряної оборони Чеської армії були об'єднані, утворивши незалежне Командування Повітряних сил.

Повітряні сили відповідають за захист повітряного простору Чехії в рамках Інтегрованої системи протиповітряної оборони НАТО (NIADS), забезпечують безпосередню авіаційну підтримку Сухопутних військ, а також виконують транспортні завдання, включаючи урядові та державні рейси особливої важливості. У мирний час вони також беруть участь у виконанні завдань, передбачених законодавством Чехії та міжвідомчими угодами, зокрема забезпечують авіаційну медичну евакуацію та виконують пошуково-рятувальні операції.

Багатоцільові винищувачі JAS 39C/D Gripen чеських Повітряних сил насамперед виконують завдання з охорони повітряного простору Чеської Республіки та НАТО в межах системи NATINAMDS. У так званій національній системі підсилення для виконання цих завдань також можуть залучатися дозвукові реактивні літаки L-159 ALCA.

Радіолокаційний контроль повітряного простору Чехії здійснює 26-й полк командування, управління та спостереження, що базується у Стара-Болеславі. Загалом по всій території країни розгорнуто сім радіотехнічних рот, які забезпечують безперервний контроль повітряного простору Чехії.

Станом на 2026 рік ПС Чехії мають на озброєнні близько 28 бойових літаків та 4 ударних вертольота AH-1Z Viper.

Історія Перші роки

Після розподілу Чехословаччини відбулося значне скорочення кількості типів літальних апаратів, їх загальної чисельності та кількості авіабаз. У 1994 році було створено 3-й корпус тактичної авіації. Найновішим винищувачем, що перебував на озброєнні Повітряних сил Чехословаччини, був МіГ-29 (виріб 9.12). Оскільки єдиний комплект засобів для його капітального технічного обслуговування дістався новоствореній Словацькій Республіці, а все інше майно було поділено між Чехією та Словаччиною порівну, витрати на обслуговування чеських МіГ-29 виявилися б надто високими. Разом із невиправдано завищеною вартістю запасних частин, що імпортувалися з Росії через посередницькі компанії (наприклад, закупівля лопатей несного гвинта для Мі-24 здійснювалася за значно завищеними цінами), це призвело до обміну десяти винищувачів МіГ-29 з Польщею на рятувальні гелікоптери PZL W-3A Sokół, оснащені авіонікою та наземним обладнанням забезпечення. Таким чином, десять винищувачів завоювання переваги в повітрі були обміняні на одинадцять легких гелікоптерів, і ця угода стала предметом жвавих дискусій у середині 1990-х років. Після цього завдання з несення бойового чергування перейшли до винищувачів МіГ-23.

Сучасні Повітряні сили Армії Чеської Республіки були фактично сформовані 1 липня 1997 року, коли 3-й корпус тактичної авіації та 4-й корпус протиповітряної оборони були об'єднані в єдину структуру. Після вступу Чехії до НАТО 12 березня 1999 року особовий склад обох формувань почав брати участь в операціях Альянсу. Водночас Повітряні сили розпочали перегляд і модернізацію своїх доктрин та авіаційної техніки, а також розглядали можливість придбання нового винищувача західного виробництва. Винищувачі МіГ-23МФ були зняті з озброєння у 1994 році, МіГ-23МЛ — у 1998 році, а МіГ-21 знову були введені до складу бойової авіації як тимчасове рішення на період до закупівлі нового винищувача, яким зрештою було обрано шведський багатоцільовий JAS 39 Gripen. Однак через руйнівні повені, що охопили країну у 2002 році, реалізацію цієї угоди було відкладено.

2000-ні роки

Було оголошено новий міжнародний тендер на тимчасове рішення щодо оновлення винищувальної авіації. Gripen знову став переможцем серед шести претендентів після того, як Чехія погодилася на міжурядову угоду зі Швецією про десятирічну оренду літаків, яка не передбачала участі компанії BAE Systems. Попри повідомлення в засобах масової інформації про нібито виплату BAE Systems хабарів особам, які ухвалювали рішення під час початкової кампанії з продажу літаків, судові розслідування не підтвердили цих звинувачень.

У 2006 році Катержина Главсова стала першою жінкою-пілотом реактивної бойової авіації в новітній історії Чехії. Станом на 2025 рік Главсова має військове звання майора Повітряних сил Чехії.

У грудні 2008 року Повітряні сили Чехії потребували підготовки пілотів гелікоптерів до польотів у пустельних умовах у межах майбутньої місії в Афганістані. Ізраїль став єдиною державою, яка погодилася надати таку допомогу, розглядаючи це як можливість віддячити Чехії за підготовку ізраїльських пілотів та підтримку Ізраїлю в період становлення держави.

Самостійне існування Повітряних сил Чехії завершилося 1 грудня 2003 року, коли вони були включені до складу новостворених Об'єднаних сил Армії Чеської Республіки зі штабом в Оломоуці. У межах нової організаційної структури головнокомандувач Повітряних сил був призначений заступником командувача Об'єднаних сил.

2010-ті роки Повітряні сили діяли в цій структурі до 30 червня 2013 року. У межах реорганізації Збройних сил 1 липня 2013 року було створено незалежне Командування Повітряних сил Чехії () зі штабом у Празі. Новим командувачем ПС став бригадний генерал Лібор Штефанік. До 30 червня 2013 року були розформовані штаби колишнього Командування об'єднаних сил та Командування сил підтримки.

Оскільки термін дії договору оренди винищувачів Gripen мав завершитися у 2015 році, почалися активні дискусії щодо його продовження або вибору нового типу бойових літаків. Уряд Чехії планував провести тендер на придбання 18 надзвукових винищувачів після 2015 року. Завдяки вже створеній інфраструктурі, наявності підготовленого персоналу та позитивному досвіду експлуатації JAS 39 Gripen загалом вважався найефективнішим варіантом. Однак обставини укладення попереднього контракту, зокрема широко обговорювані звинувачення в корупції, не дозволили політикам швидко ухвалити рішення про продовження оренди. Натомість вони віддали перевагу проведенню відкритого тендера, у якому могли взяти участь виробники таких літаків, як F-16, F/A-18, F-15SE та F-35A.

Водночас розглядалася й можливість відмови від надзвукової бойової авіації. Такий варіант обґрунтовувався високою вартістю утримання надзвукових літаків та їхньою, на думку деяких експертів, обмеженою практичною цінністю для країни, яка з усіх боків оточена союзними державами (усі сусідні країни є членами Європейського Союзу та НАТО, за винятком Австрії). У такому разі основою військової авіації мали стати дозвукові літаки L-159. Проте в «Білій книзі» Міністерства оборони Чехії 2011 року чітко зазначалося, що надзвукова авіація має бути збережена для захисту повітряного простору країни та виконання зобов'язань у межах Інтегрованої системи протиповітряної та протиракетної оборони НАТО (NATINAMDS). Вважалося, що 12 одномісних і 2 двомісні винищувачі є достатніми для патрулювання повітряного простору Чехії, тоді як флот із 18 літаків давав би можливість також виконувати місії з охорони повітряного простору інших держав НАТО. Попередній запит на надання інформації передбачав саме закупівлю 18 літаків. Водночас «Біла книга» закріпила варіант 12+2, зазначивши, що стратегічні вимоги до надзвукової авіації мають бути остаточно визначені до листопада 2011 року.

16 травня 2014 року генеральний директор шведського агентства з питань оборонного експорту FXM та заступник міністра оборони Чехії з питань оборонних закупівель підписали додаткову угоду про продовження оренди літаків JAS 39 Gripen. Документ також передбачав безперервну модернізацію та підвищення бойових можливостей цих винищувачів. Завдяки цій угоді шведські надзвукові літаки залишилися на озброєнні Повітряних сил Чехії до 2027 року з можливістю продовження оренди ще на два роки.

Міністр оборони Чехії Мартін Стропніцький оголосив про плани поступової заміни військової техніки радянського виробництва сучасним озброєнням, а також про намір придбати для Повітряних сил нові вертольоти та радіолокаційні станції. Очікувалося, що відповідні тендери будуть оголошені у 2015 році.

У червні 2019 року Міністр оборони Чехії подав на розгляд уряду контракт на закупівлю двох військово-транспортних літаків C-295M, які мали замінити застарілі Як-40.

22 серпня 2019 року прем'єр-міністр Чехії Андрей Бабіш повідомив, що Повітряні сили обрали пропозицію компанії Bell Helicopter, яка передбачала закупівлю восьми багатоцільових вертольотів UH-1Y Venom та чотирьох ударних AH-1Z Viper. Контракт на постачання цих вертольотів було підписано 13 грудня 2019 року.

2020-ті роки

У вересні 2020 року на авіабазі Кбели були виведені з експлуатації обидва застарілі транспортні літаки Як-40 радянського виробництва. У вересні 2021 року завершив службу останній літак малої VIP-транспортної авіації CL-601 Challenger. У березні 2022 року його виключили з військового авіаційного реєстру, а згодом він став одним з експонатів Військово-історичного інституту Чехії. and it is now one of the components of Military History Institute.

У вересні 2021 року міністр оборони Чехії Любомір Метнар підписав з урядом Ізраїлю контракт на закупівлю зенітних ракетних комплексів SPYDER, які мають замінити застарілі радянські комплекси 2К12М2 «Куб».

У квітні 2022 року, після того як Чехія передала Україні частину своїх ударних вертольотів Мі-24 у межах військової допомоги, Міністерство оборони США ухвалило рішення безоплатно передати Чехії зі своїх резервів ще шість ударних вертольотів AH-1Z Viper та два багатоцільові UH-1Y Venom. Це мало компенсувати недостатню кількість уже замовлених машин. Після модернізації ці вертольоти мають бути поставлені у 2026 та 2027 роках. Перші два AH-1Z прибули до Чехії у липні 2023 року, а вперше широкому загалу AH-1Z Viper та UH-1Y Venom були представлені під час міжнародного авіаційного заходу NATO Days 2023 в Остраві. Усі 12 гелікоптерів, замовлених за початковим контрактом, планувалося поставити до кінця першого кварталу 2024 року.

У липні 2022 року уряд Чехії обрав F-35A Lightning II як новий багатоцільовий винищувач, який має надійти на озброєння після завершення терміну оренди JAS 39 Gripen у 2027 році. Для цього міністерку оборони Яну Чернохову було уповноважено розпочати переговори з урядом Сполучених Штатів Америки щодо закупівлі 24 винищувачів. 27 вересня уряд Чехії схвалив умови контракту на придбання 24 літаків F-35A, поставки яких заплановані на 2029–2033 роки.

Починаючи з 1 вересня 2022 року, Повітряні сили Чехії спільно з Повітряними силами Польщі забезпечують охорону повітряного простору Словаччини. Це стало необхідним після того, як Повітряні сили Словаччини припинили експлуатацію своїх застарілих винищувачів МіГ-29, а поставки нових F-16C були відкладені до 2024 року.

Структура Повітряні сили Чехії складаються з таких основних підрозділів:

Командування ПС (Прага) 21-ша база тактичної авіації (Часлав) 22-га база армійської авіації (Намешть-над-Ославою) 24-та база транспортної авіації (Прага-Кбели) 25-й зенітний ракетний полк (Стракониці) 26-й радіотехнічний полк (Стара-Болеслав) аеропорт Пардубиці

Оснащення Інформація про кількість техніки наведена згідно з Military Balance 2026 та World Air Forces 2026.

Літаки