Сіллі-Сін (*д/н — після 1762 до н. е.) — останній лугаль міста-держави Ешнунна близько 1765—1762 років до н. е. Ім'я перекладається як «Тінь Сіна».
Життєпис Походження є дискусійним: за однією версією належав до Аморейської династії й був одним з синів лугаля Ібал-пі'ела II, за іншою — був представником військової знаті. Протягом 1765—1764 років до н. е. еламіти, що захопили Ешнунну і повалили Ібал-пі'ела II, вимушені були протистояти вавилонському цареві Хаммурапі й зрештою залишити Ешнунну. Цим скористався Сіллі-Сін, що захопив владу, чим перешкодив намірам Хаммурапі оголосити сеюе лугалем Ешнунни.
В подальшому Сіллі-Сін вимушен був протистояти тиску Хаммурапі, що домагався отримати значну частину держави Ешнунна, якою вже фактично володів. В свою чергу Сіллі-Сін намагвся укласти союзи з Зімрі-Лімом, царем Марі, Ішме-Даганом I, правителем Екаллатума, і Хаммурапі, царем Курди. Але зрештою цар Ешнунни поступився вавилонському правителю містами Упі з землями вниз течією річки Євфрат і Шахадуні. Місто Манкусім зумів повернути, але сплатив Хаммурапі Вавилонському грошову компенсацію. Також одружився з донькою царя Вавилону.
Але вже 1762 року до н. е. проти Ешнунни виступив вавилонський цар хаммурапі, який перед тим підкорив Ларсу, чим приєднав увесь Шумер. В результаті Сіллі-Сіна було повалено, а землі Ешнунни приєднано до Вавилонського царства. там поставлено царського намісника (енсі).
Джерела Douglas R. Frayne: The Royal Inscriptions of Mesopotamia, Early Periods 4: Old Babylonian Period (2003—1595 BC). Toronto, 1990. ISBN 0-8020-5873-6 Gwendolyn Leick, Who's Who in the Ancient Near East, London and New York 2002, s. 155. Van De Mieroop, Marc (2007). A History of the Ancient Near East (2 ed.). Blackwell Publishing Ltd.