«Хлопець з тайги» — радянський художній фільм 1941 року про трудові подвиги золотошукачів, режисерів Ольги Преображенської і Івана Правова за п'єсою «Золото» Олександра Філімонова і Вадима Дістлера. Прем'єра відбулася 12 травня 1941 року.
Сюжет Одного разу старий золотошукач, колишній партизан Федір Потанін, посварився зі своїм сином Степаном. Степан вирішив піти з артілі, яку очолював його батько. Директор копальні «Тихий» Зимін запропонував Степану почати працювати в забої на найважчій ділянці під керівництвом начальника шахти інженера Галини Сергіївни Полєвої. Степана призначають бригадиром замість боягуза і пройдисвіта забійника Щербака. Через кілька днів в місцевих газетах з'являються повідомлення про рекорд забійника Потаніна. Копальня «Тихий» виходить на перше місце в краї. На копальню приходить з тайги наречена Степана Нюрка. Вона ревниво ставиться до нових друзів і до нової роботи Степана і хоче відвести його назад, в тайгу. Забійник Щербак, який затаїв образу і злість на Потаніна, пропонує Нюрці зганьбити Степана на зборах, де буде відзначено потанінський рекорд, і змусити його тим самим піти назад в тайгу. Нюрка просить Степана принести з собою на збори золото, передане йому батьком як зразок знову знайденого золотого родовища. Щербак «викриває» Степана, стверджуючи, що це золото вкрадено на копальні. Керівники копальні не вірять у винуватість Потаніна, але Степан, який обіцяв батькові зберегти до пори до часу в тайзі його відкриття, відмовляється пояснити, звідки у нього золото. Степан йде в тайгу. Але кустарна робота одинаків-старателів тепер вже не задовольняє Степана, а туга за Галиною Сергіївною, яку він щиро покохав, робить його життя в тайзі ще більш нестерпним. Він хоче великої справжньої роботи, хоче знову відчути себе гордим господарем землі. Інженери копальні разом з директором Зиміним, відправившись в тайгу на пошуки нових родовищ золота, знаходять артіль Потаніна. Старий Федір з гордістю передає державі велике родовище золота, і Зимін призначає Степана начальником нової копальні. Степан і Полєвая щасливі. Нюрка їде в місто вчитися, а старий Потанін знову відправляється в тайгу на пошуки нових родовищ.
У ролях
Іван Переверзєв — Степан Потанін, передовик золотодобування Володимир Гардін — Федір Кузьмич Потанін, старий партизан, старатель Алла Казанська —Галина Сергіївна Полєвая, гірський інженер 5 шахти Людмила Занковська — Нюрка Ростислав Плятт — кримінальник і ледар, забійник, Васька Щербак Михайло Державін — директор копальні «Тихий», Зимін Павло Герага — старий старатель Прохор Петро Рєпнін — колишній актор драматичних театрів Анатолій Георгійович Пасецький Микола Чиндорін — сторож Віктор Третьяков — інженер Митрофан Андрійович Кольцеватов А. Дулєтов — Колимчанін Михайло Воробйов — Соломатін Олександр Чебан — секретар райкому Панков Віктор Лазарев — забійник (немає в титрах) Володимир Уральський — Фрол (немає в титрах) Микола Хрящиков — інженер (немає в титрах) Михайло Сидоркин — ''диригент (немає в титрах)
Знімальна група
Автори сценарію: * Олександр Філімонов * Вадим Дістлер Режисери-постановники: * Ольга Преображенська * Іван Правов Оператор — Олексій Солодков Художник — Віктор Іванов Композитор — Олександр Варламов Звукооператор — Володимир Богданкевич Асистент режисера — Г. Намарадзе Асистент оператора — Л. Абрамян Художник-гример — С. Чевичелов Монтаж — Г. Славатинська Автор тексту пісень — Борис Ласкін Директор картини — І. Кузнецов
Посилання