Карой Пап (6 квітня 1872, Ракошино — 18 грудня 1954, Дебрецен) — угорський історик літератури та університетський професор.
Діяльність Середню освіту здобув у Лютеранській реформатській середній школі в Надькереш, а вищу — в Університеті Клуж-Напоки, де у 1894 році став доктором гуманітарних наук. Двічі вигравав університетську нагороду за свою літературну дисертацію. У 1894—1895 роках був заступником викладача в Торговій академії в Клуж-Напоці; наступного року, як викладач-практик, викладав у гімназії Будапештського учительського інституту, виступаючи надзвичайним студентом для лекцій з естетики, літератури та історії мистецтва в університеті. Потім він поїхав за державну стипендію на два роки навчатися за кордон до Італії та Німеччини, куди згодом потрапив кілька разів.
З 1909 року викладав в Академії мистецтв у Дебрецені. У 1914—1942 роках — професор історії літератури в Дебреценському університеті, у 1916—1917 роках — декан факультету мистецтв, а у 1924—1925 роках — ректор університету. Також очолював Національний інститут підготовки вчителів середньої школи та гурток Csokonai в Дебрецені.
Написав важливу главу в історії народної акторської майстерності, опублікувавши книгу про життя та творчість Еде Тота. Редагував рукописні роботи Яноша Арані та Іштвана Горвата, які залишились у рукописі. У своїх ретельно написаних дослідженнях він виявляється інтелектуальним спадкоємцем Жолта Беоті.
Творчість Tóth Ede élete és művei (Kolozsvár, 1894) Irodalomtörténeti vonatkozások Kölcsey leveleiben (Debrecen, 1911) Arany János magyar irodalomtörténete (Budapest, 1911) Arany János-emlékkönyv szerk. (Budapest, 1932-34) Horvát István magyar irodalomtörténete (Budapest, 1934).
Примітки
Джерела
Pintér Jenő: A magyar irodalom története: tudományos rendszerezés Budapest, 1930–1941; 8. kötet. A közérdekű irodalom / Az irodalomtörténet és kritika c. alfejezet. (CD-ROM: Arcanum Kiadó)