Тургут-реїс (; 1485 — 23 червня 1565), в Європі знаний як Драгут () — османський адмірал і державний діяч. Мав турецьке або грецьке походження. Сприяв тому, що зона впливу морського флоту Османської імперії поширилася на всю Північну Африку. Відзначався сучасниками за свій військовий геній і вважався одним із «найнебезпечніших» берберських корсарів. Тургут-реїса називали «найвидатнішим піратом усіх часів» «безсумнівно, найздібнішим з усіх турецьких воєначальників» і «некоронованим королем Середземномор'я». Французький адмірал писав про Тургута, що він — «жива карта Середземномор'я, також достатньо успішний на суші, щоб його можна було порівняти з найкращими генералами того часу. Ніхто не був гідніший за нього, щоб носити ім'я короля».
На додаток до посади адмірала флоту Османській імперії, за часів Сулеймана Пишного Тургут-реїса було також призначено на адміністративні управлінські посади — беєм Алжиру і Джерби, бейлербеєм Середземного моря, а також беєм, а згодом пашею Триполі. На посаді паші Триполі Тургут-реїс здійснив у місті значні перебудови, зробивши його одним із найвизначніших міст на всьому узбережжі Північної Африки.
Походження та початок кар'єри в армії
Тургут-реїс народився в селищі Каратопрак () на західному узбережжі півострова Бодрум на Егейському узбережжі Малої Азії, яке сьогодні на його честь перейменоване на Тургутреїс (). Про віросповідання батьків і самого Тургута при народженні ведуться суперечки, хоча існує консенсус, що він був мусульманином протягом усього свого дорослого життя.
У 12 років за надзвичайний талант у використанні списів та стріл його помітив і рекрутував командувач османської армії. За його підтримки молодий Тургут став кваліфікованим моряком, видатним пушкарем і здобув навчання каноніра та майстра облогової артилерії, вміння, що зіграло важливу роль у подальшому успіху Тургута та його репутації чудового морського тактика. В 1517 році на посаді каноніра брав участь у османському завоюванні Єгипту. Ще більше вдосконалив свої навички в цій царині під час свого перебування в Каїрі.
Кар'єра на флоті Після смерті свого покровителя, Тургут перебрався до Александрії і після вступу до флоту Сінан-реїса розпочав кар'єру моряка. Одразу ж став одним із улюблених членів екіпажу знаменитого корсара завдяки своїм успіхам в веденні гарматного обстрілу ворожих суден. Незабаром Тургут опанував навички мореплавця і став капітаном бригантини, отримавши при цьому 1/4 її у власність. Згодом, після кількох успішних кампаній він викупив цю бригантину у свою повну власність. Пізніше став капітаном і власником галіота, і, озброївши його найсучаснішими гарматами того періоду, почав діяти у Східному Середземномор'ї, особливо приділяючи увагу судноплавним шляхам між Венецією та венеційськими Егейськими островами.
У 1520 році він приєднався до флоту Хайр ад-Діна Барбароси, який до кінця свого життя стане його покровителем і найкращим другом. Невдовзі Тургут отримав від Барбаросси звання головного лейтенанта і отримав під своє командування 12 морських суден типу галіот. У 1526 році Тургут-реїс захопив фортецю Капо-Пассеро на Сицилії. Між 1526 і 1533 роками він кілька разів нападав на портові міста Сицилійського та Неаполітанського королівств, та захопив багато кораблів, які плавали на маршрутах між Іспанією та Італією.
У травні 1533 року, керуючи чотирма фустами та 18 барками, Тургут-реїс захопив дві венеційські галери біля острова Егіна. У червні та липні 1538 року супроводжував Барбаросу під час переслідування Андреа Доріа в Адріатичному морі, захопивши при цьому кілька фортець на узбережжі Албанії, а також затоку Превеза та острів Лефкада. У серпні 1538 р. Тургут-реїс захопив Кандію на Криті, а також кілька інших венеційських володінь в Егейському морі .
Битва при Превезі
У вересні 1538 р. в битві при Превезі Тургут-реїс на чолі 20 галер і 10 галіотів командував центрально-тиловим крилом османського флоту, який переміг об'єднаний християнський флот Священної ліги, до складу якої входили Мальтійський орден, Папська держава, Венеційська республіка, Іспанія, Неаполітанське та Сицилійське королівства, під загальним командуванням адмірала Андреа Доріа .
Попри те, що флот Священної ліги в складі 302 кораблів і 60 000 солдат значно перевищував османський флот, що складався із 112 кораблів і 12 000 солдат, османи завдали християнам нищівної поразки. Під час битви Тургут-реїс із двома своїми галіотами захопив папську галеру під командуванням Джамбаттісти Довіці, лицаря, який також був абатом Бібб'єни, захопивши його та екіпаж папської галери у полон.
У 1539 р., керуючи 36 галерами та галіотами, Тургут-реїс відбив у іспанців Кастельнуово, яке було нещодавно ними захоплене у османів. Під час бою він потопив дві венеційські галери та захопив ще три. В тому ж в 1539 році під час висадки на Корфу, він зіткнувся з 12 венеційськими галерами під командуванням Франческо Паскуаліго і захопив галеру Антоніо да Канала. Згодом висадився на Криті і бився проти венеційської кавалерії під командуванням Антоніо Кальбо.
Губернатор Джерби
В 1539 році, коли губернатор Джерби Сінан-паша був призначений султаном Сулейманом I новим головнокомандувачем Османського флоту Червоного моря, що розміщувався в Суеці, Тургут-реїс був призначений його наступником і став губернатором Джерби.
На початку 1540 р. Тургут-реїс захопив кілька генуезьких кораблів біля узбережжя Санта-Маргарита-Лігуре. У квітні 1540 р., керуючи двома галерами та 13 галіотами, він висадився на Гоцо і розграбував острів. Пізніше висадився у Пантеллерії і на чолі флотилії з 25 кораблів здійснив набіги на узбережжя Сицилії та Іспанії, завдавши стільки збитків, що Карл V наказав Андреа Дорії переслідувати його з великим флотом в складі 81 галери. Звідти Тургут-реїс перемістився до Тірренського моря і обстріляв південні порти Корсики, особливо Паласку. Згодом захопив і розграбував сусідній острів Капрая.
Полон і звільнення Пізніше в 1540 році Тургут-реїс відплив назад до Корсики і зупинився для ремонту своїх кораблів в затоці Джіролата на західному узбережжі острова. Під час розподілу здобичі і ремонту кораблів Тургут-реїс та його люди були зненацька атаковані в Битві при Джиролаті об'єднаними силами Джаннеттіно Доріа (племінник Андреа Дорії), Джорджо Доріа та Джентіле Вірджиніо Орсіні. Тургут-реїса було захоплено в полон і він майже чотири роки був змушений працювати рабом на галері Джаннеттіно Доріа, перш ніж потрапити до в'язниці в Генуї. Барбаросса запропонував заплатити викуп за його звільнення, але цю пропозицію відхилили.
У 1544 році, коли Барбаросса повертався з зимівлі в Тулоні з 210 кораблями, посланими султаном Сулейманом на допомогу королю Франциску I у франко-османському союзі проти Іспанії, він з'явився перед Генуєю, взяв місто в облогу і змусив генуезців вести переговори про звільнення Тургут-реїса. Андреа Доріа запросив Барбароссу обговорити проблему у своєму особистому палаці в Фассоло, де обидва адмірали досягли домовленості про звільнення Тургут-реїса в обмін на 3500 золотих дукатів.
Барбаросса дав Тургуту запасний флагман і командування кількома іншими суднами, і в тому ж році Тургут-реїс висадився в Боніфачо на Корсиці і захопив місто, завдавши особливої шкоди інтересам генуезців. Ще в тому ж 1544 році він здійснив напад на острів Гоцо і воював проти сил лицаря Джованні Хіменеса, захопивши кілька мальтійських кораблів, які доставляли дорогоцінний вантаж із Сицилії. У червні 1545 р. здійснив набіг на узбережжя Сицилії і обстріляв кілька портів на узбережжі Тірренського моря. У липні спустошив острів Капрая і висадився біля узбережжя Лігурії та Італійської Рив'єри з силою 15 галеотів і фуст. Він пограбував Монтероссо-аль-Маре та Корнілью, а згодом висадився в Манаролі та Ріомаджоре. У наступні дні висадився в затоці Ла Спеція і захопив Рапалло, Пеглі та Леванто.
У 1546 році він захопив Махдію, Сфакс, Сус і Монастір в Тунісі, а потім використав Махдію як базу для нападу на лицарів Святого Іоанна на Мальті. У квітні 1546 року здійснив набіг на узбережжя Лігурії. У травні, все ще перебуваючи в Лігурії, він на чолі загону з 1000 чоловік захопив Лаїгуелью в провінції Савона. Пізніше захопив Андору і полонив подесту цього міста. В Андорі він та його війська ненадовго перепочили, перш ніж відновити рейди на італійській Рив'єрі та висадитися у Сан-Лоренцо-аль-Маре. Ним також було зруйновано поселення Чивецца. Звідти він ще раз відплив на Мальту і взяв в облогу острів Гоцо.
У червні 1546 року імператор Карл V доручив Андреа Доріа відігнати Тургут-реїса подалі від Мальти і з цією метою Доріа розмістив свої сили на острові Фавіньяна. Однак два адмірали не зустрілися, оскільки Тургут-реїс в серпні 1546 року відплив до Тулона, пробувши там кілька місяців і давши своїм людям трохи відпочити в безпеці французького порту.
Верховний головнокомандувач османського флоту у Середземному морі
Після смерті Барбаросси в липні 1546 р. Тургут отримав посаду командувача османських морських сил у Середземномор'ї . У липні 1547 року, дізнавшись про те, що в Неаполітанському королівстві вибухнуло повстання проти віце-короля Педро Толедського, що зробило малоймовірним підтримку Мальти неаполітанським військово-морським флотом, він знову напав на Мальту на чолі 23 галер та галіотів. Тургут-реїс висадив свої війська у Марсашлокку на південному сході острова. Звідти османські війська швидко рушили до околиць церкви Санта-Катерина. Охоронці з церковної вежі втекли, тільки но побачивши сили Тургута, і не встигли запалити діжку з порохом — звичайний метод, що застосовувався тоді для попередження місцевих жителів від нападів.
Пограбувавши острів, Тургут-реїс направився до Капо Пассеро на Сицилії, де захопив галеру Джуліо Чікала, сина герцога Вінченцо Чикала. Згодом він відплив на Еолові (Ліпарські) острови, де на острові Саліна захопив мальтійське торгове судно з цінними вантажами. Звідти відплив до Апулії і наприкінці липня 1547 р. здійснив напад на місто Сальве. Пізніше відплив до Калабрії, змусивши місцеве населення шукати безпечного притулку в горах. Звідти вирушив до Корсики, де захопив низку кораблів.
Бейлербей Алжиру
У 1548 році Сулейман Пишний призначив Тургут-реїса на посаду бейлербея (головного губернатора) Алжиру. Того ж року Тургут наказав побудувати на морському арсеналі Джерби галеру з чотирма рядами весел (квадрірему), яку він почав використовувати в своїх операціях з наступного року. У серпні 1548 року він висадився в Кастеламаре-ді-Стабія у Неаполітанській затоці і захопив місто разом із сусіднім Поццуолі. Звідти він направився до Прочіди. Через кілька днів захопив іспанський галеот, завантажений військами і золотом в Капо Мізена біля острова Прочіда.
Незабаром там же була захоплена мальтійська галера «La Caterinetta». В 1546 році Жан Парізо де ла Валетт, майбутній Великий магістр ордену, став губернатором Триполі, яке Карл V передав лицарям-госпітальєрам. Бажаючи утримати місто під владою ордена, Ла Валетт спорядив орденську галеру, яка повинна була доставити в Триполі з метою зміцнення місцевих міських укріплень суму в 70 000 золотих дукатів, що були зібрані лицарями ордену Святого Іоанна з церков Франції . Однак судно було захоплене Тургут-реїсом, і до того ж ордену довелося ще й заплатити викуп за захоплених полонених. У 1549 році Ла Валетт був змушений повернутися на Мальту, так як не зміг повторно зібрати гроші для оновлення укріпленьJean Parisot de La Valette в The Catholic Encyclopedia на сайте New Advent.. У травні 1549 року Тургут відплив до Лігурії з 21 галерою, а в липні осадив і пограбував Рапалло, пізніше поповнивши свої кораблі водою та іншими запасами в Сан-Фруттуозо. Звідти він відплив до Портофіно і напав на цей порт, а згодом з'явився в Сан-Ремо, де захопив арагонську галеру з Барселони, яка прямувала до Неаполя. Звідти він спочатку відплив до Корсики, а пізніше до Калабрії, де здійснив напад на місто Пальмі.