Ґюллюк (; колишня назва до 1933 року була Кюллюк, Ґюллюк kirdag.com.tr ) — поселення на березі , яке має статус району в муніципалітеті МіласПоштовий індекс Мілас 48200 milas.bel.tr провінції Мугла, в Егейському регіоні, що в південно-західній частині Туреччини. Хоча це околиця муніципалітету Мілас, воно має вигляд містечка. Це курортний регіон із спокійною атмосферою, який контрастує з галасливим Бодрумом.
17 грудня 1986 року село Ґюллюк отримало статус муніципалітету,Рішення №: 86/33085 про створення муніципалітету resmigazete.gov.tr 24.12.1986 а 12 листопада 2012 року стало районом в муніципалітеті Мілас провінції Мугла за законом No 6360, який був прийнятий Великими національними зборами Туреччини.Закон No 6360. Створення столичного муніципалітету та визначення його меж resmigazete.gov.tr 11.12.2012
Географія Ґюллюк розміщений на віддалі 12 км від розв'язки на автомобільній дорозі Мілас — Бодрум. Це прибережне поселення на березі однойменної затоки, (затоку Ґюллюк також називають затокою Мандалія).Затока Ґюллюк (Мандалія) coastguidetr.com
Берег затоки Мандалія помережений невеликими бухтами, що є характерним для Егейського регіону. Невисокі височини, що тягнуться перпендикулярно до моря, створюють приємні пейзажі покриті кущовою рослинністю. Однак є соснові гаї, де можна влаштувати пікнік. Води затоки омивають острови: Великий острів (Buyuk Adasi), острів Метелик (Metelik Adasi), острів Зірат (Ziraat Adasi), острів .
Морська вода не є такою солоною, як в Середземному морі, ані навіть такою солоною, як в Мармуровому або Чорному морях. Протягом купального сезону найтепліша вода буває саме в Ґюллюці.
Історія
Перші відомості про історію Ґюллюка (колишнього Кюллюку) отримані з візантійських джерел. Хоча невідомо, яким на той час було поселення, яке здебільшого називають рибальським селом, вважається, що це продовження сьогоднішнього Міласа.
Імпортно-експортний грецький порт Кюллюку складався зі складських будівель і кількох будинків, побудованих грецькими купцями. Сьогодні багато з цих складів використовуються як крамниці, кав'ярні та ресторани. Після війни за незалежність турецькі сім'ї з Криту, Косу та Пелопоннесу оселились у місті в результаті переїзду турків, що проживали в Греції, та грецьких громадян, які мешкали в Кюллюку. Крім того в наступні роки багато кочових сімей йеруків оселилися в цих місцях. 29 жовтня 1935 року в селі Ґюллюк було встановлено погруддя Ататюркові.
Легенда про Гермію
Гюллюк, про який розповідають унікальні кам'яні будиночки, кам'яні вулиці та різноманітна риба, став популярним у Туреччині після того, як місцеву легенду про хлопчика Гермію та дельфіна описав відомий письменник Чеват Чакір Кабачачлі. Хоча кажуть, що легенда відбувається в древньому місті Ясос, яке розміщене на протилежному березі затоки Ґюллюк. За даними багатьох письмових джерел, дуже ймовірно, що легенда про Гермію пов'язана з тим, що Ґюллюк мав розвиненіше поселення, ніж Ясос, і що географія місцевості, про яку розповідається в легенді, була подібна до Ґюллюка.
Чеват Чакір Кабачачлі, після зустрічей з видатними жителями регіону та досліджень, які він провів у Ґюллюці, зробив висновок, що події в легенді відбувалися саме тут, і оголосив про це своїм читачам у книзі «Анатолійські легенди» (1954).
Порт і кораблі
Ґюллюк — портове містечком. Порт Ґюллюка досить розвинений, тим більше, що він є пунктом, звідки з околиць вивозять запаси бокситів і польового шпату. Окрім порту, риболовля та туризм є важливими сферами діяльності та засобів для існування.
Поблизу поселення у морі та в неглибоких лагунах водиться велика кількість риб: дорада, морський окунь, саргоз, коралові поліпи, луфар, кефаль, камбала, ставрида, пеламіда, вугроподі́бні та багато інших видів. Крім того в більшості навколишніх бухт існують рибні ферми, де вирощують дорад та морських окунів.
З туристичної точки зору, Ґюллюк привертає увагу своїми туристичними об'єктами та віллами на пагорбах, що підіймаються відразу з узбережжя.
Спорудження унікальних для регіону вітрильників-гулетів вперше було зроблено в Ґюллюку Мехметом Уявом, сином капітана Намі. Саме він підготував перших майстрів, які виросли в Бодрумі та почали будувати дерев'яні човни. Він і тепер відомий як майстер майстрів. Його син Алі Уяв також продовжив цю професію. Померши у віці 47 років, він залишив цю професію своєму синові Мустафі Уяву. Пізніше прєднався його старший брат Мехмет Уява, і два брати будували човни безпрецедентних розмірів і краси, поки їхні шляхи не розійшлися. Їхні нащадки і тепер перебувають у перших рядах будівничих гулетів у поселеннях Ічмелері (İçmeler), Ґюмбеті (Gümbet), Ортакенті (Ortakent), Ялікаваку (Yalıkavak) та Тавшанбурну (Tavşanburnu) в межах району міста Бодрум.
Примітки
Фотогалерея
Посилання Сайт міста Турецька Рив'єра