Z3 «Макс Шульц» () — військовий корабель, ескадрений міноносець типу 1934 Кріґсмаріне за часів Другої світової війни.

Есмінець Z3 «Макс Шульц» був закладений 2 січня 1935 року на верфі Deutsche Werke у Кілі, 30 листопада 1935 року спущений на воду, а 8 квітня 1937 року введений до складу військово-морських сил Третього Рейху.

22 лютого 1940 року німецькі есмінці типу 1934 Z-1 «Леберехт Маасс» та Z-3 «Макс Шульц» у ході операції «Вікінгер» помилково атаковані і пошкоджені німецьким бомбардувальником He-111 зі складу 4./KG 26. При ухиленні від атаки з повітря кораблі підірвалися на мінах і затонули на північний захід від острова Боркум. Z3 «Макс Шульц» утратив 308 людей, весь екіпаж; жодна людина не вціліла

Історія служби У квітні 1938 року Z3 «Макс Шульц» здійснив візит до норвезького порту Ульвік разом з однотипними есмінцями Z-2 «Георг Тіле» та Z4 «Ріхард Бітцен». 26 жовтня корабель увійшов до 1-ї флотилії есмінців (), а в грудні Z3 «Макс Шульц» разом з Z-1 «Леберехт Маасс», Z-2 «Георг Тіле» і Z4 «Ріхард Бітцен» відплили до району біля узбережжя Ісландії, щоб оцінити їхню плавучість після модернізації в умовах північноатлантичної зими. З 23 по 24 березня 1939 року корабель був одним із есмінців, які супроводжували Адольфа Гітлера на борту «кишенькового» лінкора «Дойчланд» в ході окупації Мемеля. У квітні та травні 1939 року есмінець брав участь у навчаннях флоту в західному Середземномор'ї та кілька разів відвідував порти Іспанії та Марокко.

За кілька днів до початку Другої світової війни, рано вранці 27 серпня 1939 року Z3 «Макс Шульц» випадково зіткнувся з міноносцем «Тигр» поблизу Борнгольма. На борту міноносця загинули двоє людей та шестеро дістали поранень, а на борту Z3 «Макс Шульц» ніхто не постраждав. Ніс есмінця був серйозно пошкоджений, і його довелося буксирувати Z-2 «Георг Тіле». Z3 «Макс Шульц» знаходився на ремонті до кінця вересня і участі в Польській кампанії не брав.

9-10 лютого 1940 року Z3 «Макс Шультц», Z4 «Ріхард Бітцен» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» встановили 110 магнітних мін у районі біля міста Гарідж, де затонуло шість суден (28 496 GRT) та ще одне дістало пошкоджень.

22 лютого есмінці Z3 «Макс Шультц», Z4 «Ріхард Бітцен», Z-1 «Леберехт Маасс», Z6 «Теодор Рідель», Z13 «Еріх Келлнер» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» вирушили до Доггер-банки для перехоплення британських риболовецьких суден в операції «Вікінгер». По дорозі флотилія була помилково атакована бомбардувальником Heinkel He 111 з 26-ї бомбардувальної ескадри. Z-1 «Леберехт Маасс» був уражений принаймні однією бомбою, втратив рульове управління і переламався навпіл, потонувши, втративши 280 людей екіпажу. Під час рятувальних зусиль Z3 «Макс Шультц» натрапив на міну і затонув з втратою всього свого екіпажу у 308 людей. Гітлер наказав провести розслідування причин катастрофи, комісія дійшла висновку, що обидва кораблі були затоплені бомбами He 111. Командування Крігсмаріне не попередило свої есмінці про те, що Люфтваффе в той час проводить протикорабельне патрулювання, а також не проінформувало керівництво Люфтваффе про те, що їхні есмінці перебуватимуть у морі в цьому районі. Післявоєнні дослідження довели, що один або обидва німецькі есмінці підірвалися на британських мінах, встановлених есмінцями «Айвенго» та «Інтрепід».

Див. також HNLMS Van Galen (1928) HNoMS Æger (1936) Бдительний (есмінець, 1937) Bourrasque (есмінець) USS George E. Badger (DD-196) HMS Matabele (F26)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Z3 Max Schulz Z3 Max Schultz

Література Erich Gröner, Dieter Jung [Bearb.]: Die Schiffe der deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939—1945 und ihr Verbleib. Bernard & Graefe, Bonn 2000 (9., neu bearb. und erw. Aufl.), ISBN 978-3-7637-6215-6. Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter (2003). German Destroyers of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-307-1. Wolfgang Harnack: Zerstörer unter deutscher Flagge: 1934 bis 1945. Koehler, Hamburg, 1997 (3., überarb. Aufl.), ISBN 3-7822-0698-3. Ulrich Elfrath: Deutsche Zerstörer, 1934—1945. Podzun-Pallas, 1990, ISBN 3-7909-0161-X. Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.