Аль-Сальт бін Малік (; д/н — 885) — 7-й імам Другого імамату Оману в 851—885 роках.
Життєпис Походив з племенної підгрупи Атік племені Азд (нащадків набатеїв або сабеїв). Син шейха Маліка Насра аль-Мінгала. Відомостей про нього бракує. 851 року обирається новим імамом в день смерті свого попередника Аль-Муганну бін Джайфара з клану Яхмед (підгрупи Атік).
Продовжив політику з централізації управління та перетворення імамату з фактичного союзу кланів Атік в повноцінну державу. Перетворив свою резиденцію Нізва в фортецю. Під час свого правління він відправив армаду з понад 100 суден нібито на прохання поетеси Фатіми аль-Сукутрійя, щоб відвоювати острів Сокотра, захоплений ефіопами. Йому приписується військовий закон, що детально описує військову владу ібадитських улемів та поводження з мусульманами й немусульманами.
Зрештою посилення влади імама призвело до повстання у 885 році під проводом Муси ібн муси, який у битві біля аль-Равда (неподалік Нізви) завдав рішучої поразки Аль-Сальту, що загинув разом зі своїми синами аль-Мінгалом і гасаном. Наслідком цього стала війна між кланами, до якої долучилися сусідніми племена. З цього скористався Мухаммад ібн Наср, валі (намісник) аль-Бахрейну (провінції, що включало арабське узбережжя Перської затоки), який завдав поразки наступному імаму Рашиду бін Аль-Надхару 886 року. Зрештою інший імам Аззан бін Тамім визнав зверхність Аббасидського халіфату.
Джерела Al-Salmi, Abdulrahman (2001) The Omani siyar as a literary genre and its role in the political evolution and doctrinal development of Eastern Ibadism, with special reference to the epistles of Khwarizm, Khurasan and Mansura, Durham theses, Durham University Gaiser, Adam (2010). «The Ibāḍī „stages of religion“ re-examined: Tracing the history of the Masālik al-Dīn». Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London. 73 (2): 216