Слабке фокусування — принцип побудови фокусувальних полів у циклічних прискорювачах заряджених частинок, який характеризується слабкими градієнтами, малою частотою бетатронних коливань. Принцип слабкого фокусування заснований на тому, щоб забезпечити в будь-якій точці прискорювача уздовж його орбіти одночасне фокусування за двома поперечними координатами. Ця умова нав'язує обмеження на так званий показник спаду магнітного поля (тут — радіус кривини, — магнітна жорсткість, — градієнт магнітного поля): , що, в свою чергу, накладає обмеження на частоти бетатронних коливань .
Всі перші циклічні прискорювачі були слабкофокусувальними. Але для таких машин поперечний розмір пучка зростає з енергією, а отже зростає розмір вакуумної камери і магнітних елементів. Останній слабкофокусувальний прискорювач у фізиці високих енергій, протонний синхрофазотрон у Дубні на енергію 10 ГеВ, мав вакуумну камеру, в якій могла прорачкувати людина, а маса магніту ведучого поля становила понад .
1952 року , , Г. Снайдер опублікували роботу, що пропонує новий принцип жорсткого або сильного фокусування, який дозволив обійти обмеження слабкофокусувальних машин.
Див. також Сильне фокусування Бетатронні коливання
Посилання The Strong-Focusing Synchrotron — A New High-Energy Accelerator, E. D. Courant, M. S. Livingston, H. S. Snyder, Phys. Rev. 88, 1190—1196 (1952).