Карл Рудо́льф Герд фон Ру́ндштедт (; 12 грудня 1875, Ашерслебен — 24 лютого 1953, Ганновер) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1940) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1945). Командував оперативно-стратегічними об'єднаннями у Європейських кампаніях. На початковій фазі операції «Барбаросса» командував групою армій «Південь». З 1942 з перервами керував військами Вермахту на Західному театрі воєнних дій.

Біографія

Ранні роки Карл Рудольф Герд фон Рундштедт народився 12 грудня 1875 року в місті Ашерслебені в провінції Саксонія в аристократичній прусській сім'ї, в родині генерал-майора. За своїм походженням сім'я належала до однієї з найдавніших дворянських родів Німеччини (Мекленбург), що вела свій родовід з початку XII століття.

У 12-річному віці Герд фон Рундштедт був відданий у кадетський корпус. 22 березня 1892 року він почав військову службу в чині фанен-юнкера (кандидат в офіцери) 83-го піхотного полку в Касселі. У червні 1893 році проведений в офіцери. Службу проходив на посадах батальйонного і полкового ад'ютанта. Незабаром командування відмітило старання перспективного молодого офіцера й у 1902 році він поступив на навчання до Академії Генерального штабу. 1907 року закінчив Військову академію та отримав призначення до Генерального штабу. З 1907 до 1910 року служив у Генеральному штабі, надалі у 1910—1912 роках офіцер штабу 11-го армійського корпусу, з 1912 року командир роти 171-го піхотного полку.

Перша світова війна З початком Першої світової війни Герд фон Рундштедт у званні гауптмана призначений офіцером Генерального штабу при 22-й резервній піхотній дивізії (Західний фронт). Брав участь у битві на Марні, потім служив у військовій адміністрації окупованого Антверпена, майор (1914). Навесні 1915 року його дивізія була перекинута на Східний фронт, брав участь у боях на території Польщі на р. Нарві, а з кінця 1915 року служив у військовій адміністрації Польщі.

У 1916 році призначений начальником штабу корпусу на Румунському фронті. З осені 1917 року начальник штабу 53-го армійського корпусу на Східному фронті. 1918 року знову на Західному фронті, начальник штабу 15-го армійського корпусу. За бойові заслуги на фронтах Першої світової війни неодноразово нагороджений, в тому числі Залізним хрестом 2-го та 1-го ступенів. Рундштедт був двічі представлений до «Блакитного Макса». У кайзерівської армії навіть один такий орден багато казав про виняткову хоробрість нагородженого.

Інтербеллум Після розпуску кайзерівської армії у 1919 році залишений служити в рейхсвері, але кар'єрний зріст фон Рундштедта йшов доволі активно на відміну від більшості німецьких офіцерів того часу. У 1920—1923 роках Рундштедт у званні оберст-лейтенанта начальник штабу 3-ї кавалерійської дивізії. 1923 року підвищений в оберсти та призначений начальником штабу 2-го військового округу (Штеттін). У 1925—1926 роках командував 18-м піхотним полком, на чолі якого брав участь у придушенні революційних виступів у Тюрінгії. З 1926 року начальник штабу 2-ї армійської групи (Кассель), генерал-майор (1927). 1928 року призначений командиром 2-ї кавалерійської дивізії (Бреслау), якою командував до 1932 року, генерал-лейтенант (1929). 1932 року призначений командувачем 3-м військовим округом (Берлін), а в жовтні того ж року — командувачем 1-ї армійської групи (Берлін), до складу якої входили 1-й, 2-й, 3-й, 4-й військові округи, а також 3-тя кавалерійська дивізія, генерал від інфантерії (1932).

Прихід на початку 1933 року до влади в Німеччині нацистів зустрів з байдужістю, тому що вважав, що армія повинна стояти поза політикою. У перші роки нацистського режиму користувався великим впливом, вважався негласним старійшиною офіцерського корпусу німецької армії й першим за старшинством серед її генералів. Використовуючи свій авторитет, двічі (1934 і 1938) заблокував призначення генерала В. фон Райхенау на пост головнокомандувача німецькою армією, попри підтримки цієї кандидатури особисто А. Гітлером. Причина таких різких демаршів Рундштедта полягала в тому, що Райхенау, на його думку, був занадто політизованим прихильником нацистів, а А.Гітлер намагався порушити армійську субординацію, висуваючи свого протеже на вищий в німецькій військовій ієрархії пост в обхід старших і досвідченіших генералів. Військова кар'єра 22 березня 1892 — фанен-юнкер 17 червня 1893 — лейтенант 12 вересня 1902 — оберлейтенант 24 березня 1909 — гауптман 28 листопада 1914 — майор 1 жовтня 1920 — оберстлейтенант 1 лютого 1923 — оберст 1 листопада 1927 — генерал-майор 1 березня 1929 — генерал-лейтенант 1 жовтня 1932 — генерал від інфантерії 1 березня 1938 — генерал-полковник 19 липня 1940 — генерал-фельдмаршал

Генерал Рундштедт негативно ставився до Гітлера й не приховував своїх почуттів до нового рейхсканцлера. Разом з тим, Рундштедт цілком підтримував мілітаристські та експансіоністські плани Гітлера, зробив великий внесок у створення Вермахту, активно виступав за створення військово-промислової бази Німеччині та моторизації армії. Фюрер відчував до Рундштедта подібні почуття, але генерал був йому потрібен, потрібен настільки, що той зумів пережити чистку генералітету, влаштовану нацистами під час реформування військового міністерства. Але поступово взаєморозуміння між Рундштедтом і Гітлером погіршилося, а потім настало взаємне охолодження. Причина полягала в незгоді Рундштедта з деякими діями й вчинками німецького диктатора. Так, Рундштедт виступив проти союзу А.Гітлера з Б.Муссоліні, вважаючи, що нічого доброго для Німеччини цей союз не обіцяє, й більш того він образив Гітлера, порадивши йому не зв'язуватися з «цією негритянської дупою» Муссоліні. Він також висловився проти окупації Судетської області, вважаючи, що німецька армія ще не готова до війни, пішов на вже згадуване вище зіткнення з фюрером через Райхенау, коли Гітлер змушений був відступити перед твердою позицією німецького генералітету, очолюваного Рундштедта, і нарешті, дозволив собі відкрито підтримати антинацистські налаштованих генералів В. фон Фріча (головнокомандувач сухопутними силами) і Л. Бека (начальник Генерального штабу). Проте, перед відставкою Рундштедт встиг покомандувати 2-ю польовою армією, яка окупувала Судети. Тільки після цього в грудні 1938 року Герд фон Рундштедт, отримавши чин генерал-полковника, був з пошаною відправлений на пенсію (формально за віком). Це стало першою з його чотирьох відставок.

Але у відставці Рундштедт був недовго. Наближалася війна, і Гітлеру були потрібні досвідчені генерали.

У травні 1939 року він знову запросив Рундштедта на дійсну військову службу і призначив його своїм головним військовим радником. На цій посаді Рундштедт очолив розробку плану війни проти Польщі, доручивши йому очолити групу офіцерів Генштабу, які планували напад на Польщу. Генерал-полковник, що мав великий досвід штабної роботи, доклав усіх зусиль, щоб якнайкраще розробити кампанію, яка стала бойовим хрещенням вермахту. За планом «Вайс» німецькі війська, залишивши на заході лише слабке прикриття, силами 60 дивізій завдавали швидкого і рішучого удару по Польщі, знищуючи її армію раніше, ніж Франція встигне відмобілізувати свої війська і почати які-небудь дії.

Влітку 1939 року перед початком Польської кампанії 1939 року, Герд фон Рундштедт був призначений командувачем групи армій «Південь» (8-ма А, 10-та А і 14-та А) якої належало зіграти головну роль у майбутній кампанії. Протягом трьох тижнів війська Рундштедта розгромили чотири армії противника, перш ніж зустрілися з передовими частинами РСЧА, які наступали зі сходу.

Друга світова війна 1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна і фон Рундштедт на чолі групи армій «Південь» продемонстрував неабиякі здібності воєначальника в ході успішного захоплення Польщі. 28 вересня 1939 року його війська опанували Варшаву, завершивши розгром польської армії. 30 вересня 1939 року за бойові заслуги в ході військової кампанії Рундштедт був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. Він також був нагороджений застібками до Залізних хрестів (повторне нагородження).

Після падіння Польщі генерал-полковник був призначений головнокомандувачем військами Вермахту на Сході. Але вже 20 жовтня 1939 року фон Рундштедт повернувся до Німеччини, де очолив групу армій «A» (4-та А, 12-та А, 16-та А і танкова група «Клейст») та почав готуватися до війни на Заході. Фон Рундштедт був активним прибічником нового плану війни проти Франції («план Манштейна») й всіляко підтримував Манштейна з його ідеєю завдання удару «броньованим кулаком» в ході вторгнення у Францію.

Під час Французької кампанії 1940 року війська Рундштедта (7 танкових дивізій, 3 моторизованих дивізії та 35 піхотних дивізій), як і в Польщі, завдали головний удар. Здійснивши прорив через Арденни до Ла-Маншу, вони визначили переможний для Німеччини кінець війни. Особливо успішно діяли танкові війська. вони вийшли на підступи до Дюнкерка. До 14 травня 1940 року броньовані дивізії Гайнца Гудеріана, стрімко розвиваючи досягнутий успіх, перетнули Маас і зробили величезний пролом у фронті союзників.

Але, генерал фон Рундштедт сумнівався в життєздатності цих військ без підтримки піхоти, і попросив затримати наступ. Союзні британо-французькі війська були притиснуті до моря і знаходилися на межі знищення. Але завершальний удар по них нанесений так і не був. 24 травня 1940 року за порадою Рундштедта Гітлер віддав німецьким танковим військам знаменитий «стоп-наказ». Ця затримка дозволила британцям відвести війська до Дюнкерка. Потім Рундштедт заборонив нападати на плацдарм Дюнкерка і таким чином дозволив британцям евакуювати його. Такий поворот подій здивував всіх. Фон Рундштедт та інші згодом стверджували, що рішення належало Гітлеру і було засноване на переконанні, що Велика Британія легко прийме мирний договір, якщо він великодушно пощадить те, що залишилося від її експедиційного корпусу. Зараз неможливо дізнатися, що було на думці у Гітлера і хоча готовність до нерішучих поступок ставить в безвихідь, остаточне рішення належало Рундштедту, оскільки Гітлер поставив його на чолі операції, переважно через нелояльність Франца Гальдера. Успішно діяли війська Рундштедта і на завершальному етапі цієї війни.

19 липня 1940 року Герд фон Рундштедт отримав найвище військове звання генерал-фельдмаршал.

Після розгрому Франції Гітлер призначив Рундштедта командувати військами на Заході (червень 1940 — березень 1941) з підпорядкуванням йому угруповання військ (6-та А, 9-та А і 16-та А) та доручив йому готувати напад на Велику Британію. Але Рундштедт із самого початку не вірив, що оперативний план «Морський лев» вдасться втілити в життя.

Вторгнення в СРСР

Початок операції «Барбаросса» У березні 1941 року генерал-фельдмаршал Герд фон Рундштедт отримав наказ відбути в Бреслау та очолити групу армій «Південь», яка повинна була узяти участь у війні з Радянським Союзом. Рундштедт скептично ставився до плану «Барбаросса» і вважав, що війна з Росією — безглузда витівка. І навіть якщо вона неминуча, то її не можна буде виграти в ході однієї літньої кампанії. Однак Гітлер не став слухати заперечення фельдмаршала, наказ був відданий.

Попри те, що Рундштедт із самого початку заперечував проти нападу на СРСР, він прийняв під своє командування групою армій «Південь» й негайно розпочав готувати війська до вторгнення.