Фаній Ереський (, також , ; 2-а половина IV століття до н. е., Ерес, о. Лесбос - початок III століття до н. е.) — давньогрецький філософ-перипатетик та історик. Учень Арістотеля і товариш Теофраста.
Плутарх у 13 розділі біографії Фемістокла, наводить від імені Фанія розповідь про жертвопринесення, яке відбувалося в грецькому таборі перед Саламінською битвою, одночасно автор характеризує Фанія, як письменника філософськи освіченого і знайомого з історією літератури.
Згідно з давніми джерелами, Фаній написав безліч філософських, історичних і природно-історичних творів. До нашого часу від них дійшли мізерні уривки, переважно нефілософського змісту. У Діогена Лаертського згадується твір «Про сократиків» (), у Афінея — .
З історичних праць Фанія Афіней називає такі: «Притани Ереса» (), «Тирани Сицилії» (), , ; із природно-історичних — . Власної школи Фаній не створив, але продовжував роботу свого вчителя у всіх областях перипатетичних досліджень і по своїй різнобічності і широті наукових інтересів стояв найближче до Теофраста.
Література
Voisin, «De Phania Eresio» Гент, (1824) Preller, стаття Phanias в Загальної енциклопедії науки і мистецтва.
Посилання
«Фаний» — стаття в Новій Філософській енциклопедії