Статева сегрегація

Сегрегація статей, розділення статей, гендерна сегрегація або статева сегрегація — це фізичний, юридичний або культурний поділ людей відповідно до їх біологічної статі. Сегрегація статей може стосуватися фізичного та просторового поділу за статтю без будь-якої конотації незаконної дискримінації. За інших обставин поділ статей може бути спірним. Залежно від обставин сегрегація статей може бути порушенням можливостей та прав людини і може спричинити економічну неефективність; з іншого боку, деякі прихильники стверджують, що такий поділ є центральним у певних релігіях, соціальних та культурних історіях та традиціях.The World Bank. 2012. «Gender Equality and Development: World Development Report 2012.» Washington, D.C: The World Bank.Nussbaum, Martha C. 2003. «Women's Education: A Global Challenge.» «Signs: Journal of Women in Culture and Society» 29(2): 325—355

Визначення

Термін «стать» у «статевій сегрегації» відноситься до очевидних біологічних відмінностей між чоловіками та жінками, що використовується на відміну від «гендеру».Cohen, David S. 2010. «The Stubborn Persistence of Sex Segregation.» Columbia Journal of Gender and Law forthcoming 2010 Термін «сегрегація» відноситься до поділу статей, який може бути застосований правилами, законами та політикою, або бути фактичним результатом, за якого люди розділені за статтю. Як фактичний результат, сегрегація статей у цілому може бути викликана суспільним тиском, історичною практикою та соціалізованими уподобаннями. Цей термін також використовується для виключення однієї статі від участі у професії, установі чи групі. Статева сегрегація може бути повною або частковою, коли члени однієї статі переважають всередині, але не є суто групою чи організацією.

У Сполучених Штатах деякі вчені використовують термін «розділення статей», а не «сегрегація статей»".Robert B. Barnet (1970) The Constitutionality of Sex Separation in School Desegregation Plans , volume 37, Chicago L Review, p. 296

Термін гендерний апартеїд також застосовувався до сегрегації людей за статтю маючи на увазі, що це статева дискримінація. Якщо сегрегація за статтю є формою дискримінації, це може мати важливі наслідки для гендерної рівності та рівності загалом.

Типи Дослідник з правових та гендерних питань Девід С. Коен пропонує наступну систематику класифікації статевої сегрегації як обов'язкової, адміністративної, дозволеної чи добровільної. Обов'язкова та адміністративна сегрегація статей вимагається та застосовується урядами у громадських умовах, тоді як дозволена та добровільна сегрегація статей — це позиції, які обирають державні чи приватні установи, але відповідно до закону.

Обов'язковий Обов'язкова сегрегація статей є законодавчо необхідною і передбачає розділення за статтю. Приклади включають розділення чоловіків і жінок у в'язницях, правоохоронних органах, військовій службі, громадських туалетах та житлі. Обов'язкова сегрегація статей також включає менш очевидні випадки поділу, коли чоловіки та жінки вимагають одностатевих працівників правоохоронних органів для обшуку тіла. Обов'язкова сегрегація статей може, таким чином, диктувати параметри для працевлаштування у стаціонарно відокремлених просторах, включаючи контекст медичної та доглядової роботи, а також може бути формою професійної сегрегації. Наприклад, уряд може доручити, щоб клініки наймали медсестер для догляду за пацієнтами.

Адміністративний

Прикладом адміністративної сегрегації статей маже бути сегрегація статей у спонсорованих урядом медичних дослідженнях, спортивних змаганнях, державних лікарнях зі спільними кімнатами, реабілітаційних програмах та деяких державних навчальних закладах. Адміністративна сегрегація статей може відбуватися в цих середовищах просто через надання громадських туалетів з роздільною статтю, попри чіткі законодавчі вимоги щодо цього.

Дозволена сегрегація статей Дозволена сегрегація статей — це сегрегація, яка чітко дозволена законом, тобто стверджується, але не обов'язково законодавчо вимагається або заохочується. Дозволена сегрегація статей звільняє певні речі від законів проти дискримінації за статтю, часто дозволяючи, серед іншого, відокремлення релігійних та військових шкіл, які традиційно приймали за ознаками статі, клубів здоров'я, спортивних команд, соціальних братств та жіночих товариств та ін.

Добровільний Статева сегрегація, яка не передбачена законом, не прийнята в адміністративній якості або прямо не дозволена законом, визнається добровільною сегрегацією статей. Добровільна сегрегація статей означає відсутність чітких правових приписів; це не обов'язково вказує на вільний вибір і може бути нав'язана соціальними та культурними нормами.

Теоретичні пояснення У рамках теорії фемінізму та феміністської теорії права існує шість основних теоретичних підходів, які можна розглядати та використовувати для аналізу причин та наслідків сегрегації статей. Вони включають лібертаріанство, рівне ставлення, фемінізм відмінності, антисубординацію, фемінізм критичної раси та антиесенціалізм.

Лібертаріанство Індивідуалістський (лібертаріанський) фемінізм випливає з ідей, подібних до лібертаріанської політичної теорії, що правові та державні установи не повинні регулювати вибір і повинні дозволяти вільній людині визначати її життєві траєкторії.Barnett, Randy E. 1998. «The Structure of Liberty: Justice and the Rule of Law». Лібертаріанство використовує принцип вільного ринку до підходу сегрегації статей, кажучи, що жінки мають природне право і поінформовані, щоб приймати рішення самостійно, але відкидають спеціальний захист для жінок.Posner, Richard. 1989. «Conservative Feminism». University of Chicago Legal F. Автономія займає центральне місце у лібертаріанстві, тому теоретики вважають, що уряд не повинен втручатися у прийняття рішень або бути зацікавленим у обґрунтуванні таких рішень, оскільки чоловіки та жінки в культурному та природному відношенні часто розходяться у виборі. Політика та закони, що застосовуються урядом, не повинні впливати на зміну будь-яких властивих відмінностей між статями.Epstein, Richard A. 1999. «Liberty, Patriarchy, and Feminism.» University of Chicago Legal F (89). Лібертаріанство добре відноситься до добровільної сегрегації статей, оскільки воно стверджує, що уряд не повинен регулювати сегрегацію приватних установ чи організацій за статтю і не повинен регулювати те, як особи приватно групуються. Лібертаріанський фемініст Девід Берштейн стверджує, що хоча сегрегація статей може завдати шкоди, охорона свободи вибору чоловіків і жінок важливіша за запобігання такій статевій сегрегації, оскільки методи профілактики часто можуть завдати більше шкоди, ніж користі для обох статей. Жіночі клуби здоров'я є прикладом того, як сегрегація статей приносить користь жінкам, оскільки десегрегація заважатиме жінкам виконувати вправи.Bernstein, David E. 1999. «Sex Discrimination Laws Versus Civil Liberties» University of Chicago Legal F (133). Лібертаріанські феміністки визнають, що законодавство має пріоритет для законів про сегрегацію статей, але виступають за такі параметри, щоб забезпечити однакове ставлення до чоловіків та жінок, які перебувають у однаковому становищі. Таким чином, лібертаріанство може дозволити або відкинути конкретні форми статевої сегрегації, створені для врахування природних чи біологічних відмінностей між статями.Warnick, Ashlie. 2003. «Women: Freedom and Feminism in the Twenty-First Century.» edited by Wendy McElroy.

Рівне ставлення Теорія рівного ставлення або формальна справедливість часто працює в парі з лібертаріанством, оскільки теоретики рівного ставлення вважають, що уряди повинні ставитися до чоловіків і жінок однаково, коли їхні ситуації схожі.MacKinnon, Catharine A. 2007. «Sex Equality.» 5.Halley, Janet. 2007. «Split Decisions: How and Why to Take a Break From Feminism.» 79. У країнах, уряди яких ухвалили законодавство, що усуває сегрегацію статей, теорія рівного ставлення найчастіше використовується як підтримка таких правил та норм.Chamallas, Martha. 2003. «Introduction to Feminist Legal Theory.» 35. Наприклад, теорія рівного ставлення була прийнята багатьма феміністками під час феміністичного руху Сполучених Штатів у 1970 -х роках. Хоча теорія рівного ставлення забезпечує надійну основу для забезпечення рівності, застосування її є досить складним, оскільки багато критиків ставлять під сумнів стандарти, згідно з якими чоловіки та жінки повинні ставитися до них однаково чи по-різному. Таким чином, лібертаріанство та теорія рівного ставлення дають хороші підстави для їхніх планів щодо статевої сегрегації, але концептуально не перешкоджають цьому, залишаючи місце для обов'язкової та адміністративної сегрегації статей, доки розділення ґрунтується на відомих відмінностях між чоловіками та жінками. Деякі форми обов'язкової та адміністративної сегрегації можуть увічнювати статеву сегрегацію, відображуючи різницю між працівниками чоловічої та жіночої статі там, де такої різниці немає.McSally, Martha. 2007. «Women in Combat: Is the Current Policy Obsolete?» Duke Judicial Gender Law and Policy 1011:14

Фемінізм відмінностей Фемінізм відмінностей випливає з лібертаріанства та теорій рівного ставлення, сприйнятих неспроможністю створити системну рівність для жінок. Фемінізм відмінностей відзначає біологічні, психологічні, моральні відмінності між чоловіками і жінками, звинувачуючи закони сегрегації статей у розрідженні цих важливих відмінностей.Levit, Nancy and Robert R. M. Verchick. 2006. «Feminist Legal Theory: A Primer.» 8. Фемінізм відмінностей вважає, що такі закони не тільки ігнорують ці важливі відмінності, але й можуть призвести до виключення участі жінок у світі. Мета фемінізму відмінностей полягає у тому, щоб почати переоцінювати жіночі атрибути у більш шанобливій, трепетній манері. Фемінізм відмінностей та теорія рівного ставлення є досить контрастними феміністичними теоріями сегрегації статей. Фемінізм відмінностей часто виправдовує статеву сегрегацію через жіночі та чоловічі відмінності, тоді як теорія рівного ставлення не підтримує розділення через відмінності у статі. Фемінізм відмінностей, однак, заперечує проти сегрегації, що випливає із суспільних та «старомодних» відмінностей між чоловіками та жінками, але вважає, що сегрегація, яка враховує жіночі відмінності та сприяє рівності, є прийнятною, навіть заходячи настільки, що деякі форми статевої сегрегації необхідні для забезпечення рівності.

Антисубординація Феміністична теорія проти підпорядкування вивчає розподіл статей за владою. Теорія зосереджена на чоловічому домінуванні та жіночому підпорядкуванні та сприяє руйнуванню ієрархії, заснованої на статі, у правових та соціальних інститутах та запобіганню виникненню майбутньої ієрархії.MacKinnon, Catharine. 1987. «Feminism Unmodified: Discourses on Life and Law.» 40. Антисубординація також підтримує закони, які сприяють підвищенню статусу жінок, навіть якщо вони, як наслідок, знижують статус чоловіків.Colker. 1986. «Anti-Subordination Above All: Sex, Race, and Equal Protection.» NYU Law Review. 61(1003).

Фемінізм критичної раси Фемінізм критичної раси розвивався через відсутність расової включеності феміністичних теорій та відсутність гендерної інклюзивності расових теорій.Wing, Adrien Katherine. 2003. Introduction to «Critical Race Feminism: A Reader» ed. Adrien Katherine Wing. Ця теорія є більш глобальною, ніж інші, та намагається врахувати інтерсекційність (перехрещення) статі та раси.

Антиесенціалізм