Вулиця Володимира Антоновича — вулиця в Центральному та Чечелівському адміністративних районах міста Дніпро.

Вулиця починається від вул. Херсонської біля спорткомплексу «Дніпро-Арена» і веде на захід до Аптекарської балки, вливаючись в вул. Львівську (колишня Керосинна). Олександрівська балка була далекою околицею Катеринослава. Тут, в яру на околиці, збирав лікувальні трави штабс-лікар Карл Роде, на честь якого пізніше балку перейменовано в Аптекарську.

Історія

Вулиця Скакова вела до місцевості, де в першій половині XIX століття на степовій території з проходили міські перегони: на південь від сучасного пр. Лесі Українки, паралельно йому, від пр. Олександра Поля до вул. Робочої.

"Вперше Товариство скакового і рисистого бігу було затверджено в Катеринославі в 1829 році. З того часу щороку на Петропавлівському ярмарку 29 червня тут влаштовувалися скачки з призами від державного кіннозаводства. Сюди прибувала вся знать і аристократія, причому не тільки місцева — були й іноземці, які приїздили до Катеринослава на вовняний ярмарок. На скачках було присутнє багато багатіїв-кіннозаводчіков, любителів і цінителів коней, найбільш відомі одержувачі численних призів — місцеві поміщики Євецький, Герсанов, Богданович і Нечаєв. На змагання в Катеринославі приводили своїх степових скакунів кримські татарські мірзи. Після закінчення перегонів пили шампанське в таких кількостях, що «якби вилити його на місце, де були скачки, то на увазі способу нахилення цієї місцевості до міста, залило б місто» — згадували очевидці. У 1860-і роки почалася забудова цієї частини міста (за матеріалами В. І. Лазебник).

У 1880-і роки у зв'язку з відходом того покоління, що організувало товариство і іподром на Скаковій, перегони припинилися і були відновлені тільки в 1911 році вже в іншому місці — на відстані одного кілометра від сучасної кінцевої зупинки трамвая № 4, на пр. Богдана Хмельницького, де і був обладнаний іподром. Тільки до 1880-х років місто наблизилося до східного краю Аптекарської балки. На плані Катеринослава 1885 року вулиця Скакова з'єднує Сінну площу (розташовувалася спочатку між Міським кладовищем і вулицями Базарній (Святослава Хороброго), Херсонській і Первозванівській (Короленка)) і Циганську площу (приблизно півтора кварталу між сучасними вулицями Володимира Антоновича, Робочої, Надії Алексєєнко і проспектом Лесі Українки) на східному схилі балки. Тут традиційно ставили табір цигани, що і дало назву пустиря, перейменованому в Олександро-Невську площу після будівництва в 1889 році дерев'яної Олександро-Невської церкви в ознаменування порятунку імператорської сім'ї під час аварії поїзда поблизу станції Борки. У 1896 році на місці дерев'яної споруджено кам'яну Благовіщенську церкву, в народі її довго (іноді і зараз) називали Олександро-Невською (церква внизу вул. Робочої).

У 1913 році вулицю Скакову перейменовують в Романівську на честь 300-річчя дому Романових. 14 серпня 1923 року президія губвиконкому затвердила перейменування вулиці Романівської у Свердловську. Яків Михайлович Свердлов був російським більшовиком, головою ВЦВК, одним з організаторів розгону Установчих зборів, розкозачення, Червоного терору.

26 листопада 2015 року в.о. міського голови Галина Булавка підписала розпорядження про перейменування топонімів міста Дніпропетровська. Вулицю Свердлова перейменовано на честь Володимира Боніфатійовіча Антоновича, українського історика, археолога, етнографа.

Перехресні вулиці

вулиця Львівська, вулиця Канатна, вулиця Робоча, вулиця Дмитра Скоробогатова, вулиця Надії Алексєєнко, вулиця Філософська, вулиця Степана Бандери, бульвар Батальйону «Дніпро», проспект Олександра Поля, вулиця Херсонська.

Будівлі Перші два квартали — найсучасніші в забудові вулиці — сформувалися в останній третині XX століття. На непарній стороні є добре озеленена і доглянута територія з чотирьохповерховою, облицьованою плиткою будівлею навчально-виховного комплексу «Планета Щастя» (НВК № 148). Протилежна парна сторона забудована великопанельними багатоповерховими будинками. Будівля готелю та житлового будинку готельного типу схожі зовні, біля готелю при будівництві розміщувався ресторан. Колишня назва готелю, який працює і сьогодні, була співзвучною вулиці, «Свердловськ», ресторан біля готелю називався «Урал». Зараз в цій одноповерховій будівлі працює фітнес-центр.

За перехрестям з проспектом Поля на непарній стороні — будівлі комплексу дитячої клінічної лікарні № 2 з поліклінікою. Меморіальна дошка на фасаді поліклініки повідомляє, що будівля побудована в 1972 році. На протилежній, парній стороні — на розі з проспектом розташований житловий будинок в стилістиці конструктивізму і класицизму, збудований в кінці 30-х років минулого століття залізницею. Трохи далі розташований 10-поверховий житловий будинок, побудований в 1998 році із силікатної цегли з офісними приміщеннями на 1-му і цокольному поверхах, і центром зайнятості Центрального району. По сусідству в кутовому будинку № 30-32 функціонує Управління праці та соцзахисту цього ж району.

№ 49 — триповерховий прибутковий будинок у стилі модерн, в якому розміщувалися Катеринославські технічні курси В. Х. Коробочкина. Курси були засновані в 1910 році, з них почалася історія Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. У 1912 році курси розширилися електромеханічним і будівельним відділенням. До 1915 року там навчалося 250 студентів з терміном навчання 3,5 року (7 семестрів).

№ 65 — міська станція швидкої допомоги. Комплекс, заснований на цьому місці, працює з 1958 року і складається з різноманітних споруд. Саме ж товариство швидкої медичної допомоги було створено в Катеринославі в 1904 році: 3 лікарі та 2 кінних вози (карети) надавали допомогу за невелику плату. Служба існувала за рахунок добровільних пожертвувань. Будівля станції швидкої допомоги була побудована на Катеринославському проспекті (на фасаді будинку № 53 досі зберігаються червоні хрести). У 1937 році була створена повноцінна «Швидка допомога»: 36 лікарів, середній і старший медперсонал, коні й машини для виїзду. У 1958 році служба переїхала на вулицю Володимира Антоновича. На території встановлено бюст М. І. Пирогова.

№ 70 — на розі з вулицею Дмитра Скоробогатова, гуртожиток проєкту 86-030 для 2-го залізничного училища.

№ 71 — нестандартна будівля прикрашає перехрестя вулиць Володимира Антоновича та Надії Алексєєнко: вона побудована незалежною церквою християн-баптистів «Відродження» на початку XXI століття.

№ 72 — будівля відділення Імператорського російського технічного товариства. У 1909 році губернським архітектором Федором Федоровичем Булацелем був розроблений ескізний проєкт на будівництво будинку для Катеринославського відділення Імператорського російського технічного товариства. У тому ж році проєкт будівлі виконав цивільний інженер Ф. Е. Вишинський. Будівництво здійснювалося в 1910—1911 роках, під кураторством Булацеля. Технічне товариство використовувало будівлю з моменту спорудження в 1911 році до 1922 року. З 1922 по 1948 р.р. в будівлі розміщувалася школа № 3 залізниці. У 1948 школа була перейменована в школу № 3 Сталінської залізниці й існувала до 1960 року. З 1960 року і по сьогодні в будівлі знаходиться загальноосвітня середня школа № 32.

Світлини

Примітки

Джерела https://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=1536