Жінки у психологічній науці та практиці (англ. Women in psychology) брали активну участь від початку її зародження. Працюючи як психологині-дослідниці, психіатрині, психотерапевтки, теоретикині психології, викладачки та популяризаторки психологічного знання, жінки просунули наукову психологію від уявлень про «сказ матки» та «заздрість до пеніса» до феміністського психоаналізу та сучасних гендерних досліджень.

Історія У США жінки здобували докторські ступені з психології, однак їх заохочували спеціалізуватися на педагогічній психології та працювати в клінічних установах, таких як лікарні та соціальні установи. Американки утворили Національну раду психологинь, яка організовувала різні військові програми. Очолювала організацію . У 2001 році жінки складали 3/4 студентства психологічний факультетівHahm, J-o. Dane dotyczące kobiet w S&E. Z: Women, Minorities and Persons With Disabilities in Science and Engineering, NSF 2004 ..

1892: американська психолог Крістін Ладд-Франклін презентувала еволюційну теорію розвитку кольоровідчуття на Міжнародному конгресі з психології. ЇЇ теорія була першою, яка визначала кольоровідчуття еволюційною рисою. 2014: норвезька психолог та неврологиня Мей-Бритт Мозер отримала Нобелівську премію з фізіології або медицини, разом з Едвардом Мозером і Джоном О'Кіфом, «за їх відкриття клітин, які складають систему позиціонування мозку».

Жінки та психоаналіз Серед аналізанток, на чиєму матеріалі будувалось психоаналітичне бачення жіночої сексуальності та психіки: Анна О., Сабіна Шпільрейн, Марі Бонапарт, Дора Маар. Андроцентризм науки, сексуальна об'єктивація пацієнток, чоловічий погляд та табуювання жіночого в культурі призвели до конструювання жіночої психічної сфери в термінах ірраціональності та негативізму. Це мало наслідком психологічні концепції щодо жіночої неповноцінності, такі як заздрість до пеніса, Едипів комплекс, гіпердіагностику «істерії» на базі теорії про «сказ матки», а також психіатричні репресії лесбійок. З розвитком емансипації плеяда теоретикинь ревізувала класичний психоаналіз інструментами феміністичної психології, основи якої заклала Карен Горні.

Сабіна Шпільрейн, почавши з лікування у Юнга, стала теоретикинею психоаналізу. Анна Фройд розробила теорію психологічних захистів Его та працювала у сфері дитячого психоаналізу. здійснила комплексний аналіз існуючих класифікацій особистостісних типів і стадій раннього розвитку та синтезувала їх у систему у бестселлері «Психоаналітична діагностика: розуміння структури особистости в клінічному процесі» (1994).

Психологія статі та гендерна психологія Диференціальна психологія (психологія статі) історично ґрунтується на детермінізмі: шукає відмінності між психікою чоловіків і жінок.

Гендерна психологія досліджує те, як конструюються (див. Гендерна поляризація) суспільством гендерні норми, стереотипи, ролі та ідентичності жінок та чоловіків, та як гендер впливає на психіку. Основу гендерної теорії (теорія гендерних схем і перший опитувальник) заклала Сандра Бем.

Феміністична психологія Феміністична психологія (критика андроцентричних підходів мейнстрімної психології до ХХ століття) критикує те, що психологічні дослідження провадилися з чоловічої перспективи та з чоловічим як нормою. Зорієнтована на принципи та цінності фемінізму, вона досліджує соціальні структури та гендер, а також те, як на жінок впливають проблеми, з ним пов'язані.

Феміністський психоаналіз ревізує погляди переважно фрейдизму з тим, щоб нейтралізувати його андроцентричність та мізогінність (як-от ), а також пов'язати гендерну нерівність із досвідами раннього дитинства (через засвоєння норм «чоловічості» та «жіночості»). Обґрунтовано формування гендеру в ході психосексуального розвитку (а не залежно від статі), роздільність статевих і гендерних відмінностей. Карен Горні розкритикувала орієнтацію фрейдизму на сексуальність та інстинкт. У відповідь на концепт заздрості до пеніса заклала основи феміністичної психології та психоаналізу. З 1970-х французькі постлаканіанки Юлія Кристева, , Люс Ірігаре та Браха Еттінгер глибоко вплинули на розуміння предмета філософії та психоаналітичного дослідження як таких. Вагомий внесок у феміністський психоаналіз зробили Джессіка Бенджамін, Жаклін Роуз, Раньяна Ханна, .

Карен Горні: Психологія жінки (Feminine Psychology), 1922-37. Джуліет Мітчел: «Психоаналіз і фемінізм: Фройд, Рейх, Лейнг» (1974) Ненсі Чодороу: «Відтворення материнства: Психоаналіз та соціологія гендеру» (1978)

Феміністична педагогіка є прикладною до феміністської психології і рефлексує виховні практики в руслі міжпоколінної передачі нерівностей та розробляє несексистські виховні й освітні підходи.

Організації

Association for Women in Psychology (AWP)  — Асоціація жінок у психології Minnesota Women of Psychology  — «Жінки у психології. Міннесота» — організація для жінок у допомагаючих професіях (заснована у 1977). Women in Psychology (WiP)  — організація «Жінки у психології» в Гарвардському університеті Section Women and Psychology (SWAP)  — Секція «Жінки та психологія» Канадської психологічної асоціації

Видатні психологині Серед психологинь, психотерапевток та психіатринь або спеціалісток з інших областей, котрі зробили внесок у розвиток психології: