Супермарін Сі Оттер («Морська видра», ) — британський одномоторний біплан-летючий човен, розроблений авіаконструктором Р. Мітчеллом для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1933 році. Це був останній летючий човен-біплан, розроблений Supermarine, що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил та Повітряних сил ВМФ Британії .
Історія «Сі Оттер» був розроблений як вдосконалена версія «Волреса», спроможна патрулювати та проводити операції на більшій дальності, здійснювати бомбардувань шляхом пікірування та діяти з більшого числа кораблів, ніж її попередник. Через існуючі зобов'язання «Супермарін» щодо програм «Волрес» та «Спітфайр» розробка літака затягнулася. Перший політ «Сі Оттер» відбувся 23 вересня 1938 року, а угода про виробництво була досягнута лишень у 1942 році, зважаючи на нагальні потреби військової авіації Другої світової війни. В січні 1942 року Міністерство авіації видало замовлення на виробництво 592 серійних «Сі Оттер». У січні 1943 року почалися поставки серійних машин. Загальний обсяг серійного виробництва, що здійснювалося підприємствами фірми «Саро» в Іст-Коувсі і Вебріджі і завершилося в травні 1945 році (за іншими даними — в липні 1946), склав 290 одиниць.
Після введення його до строю в останні роки війни, на «Сі Оттер» в першу чергу покладали завдання з патрулювання морських просторів та проведення пошуково-рятувальних операцій в інтересах Королівських флоту та Повітряних сил. Вже після завершення Другої світової війни численні інші оператори придбали цей тип рятувального літака для власних цілей; серед них були Королівські ПС Данії, Нідерландська морська авіаційна служба та Королівські ВМС Австралії. «Супермарін» також здійснив переробку надлишкових «Сі Оттерів» на цивільні, що призвело до їхнього використання і цивільними операторами.
Країни-експлуатанти
Повітряні сили флоту Великої Британії Королівські ПС Великої Британії
Королівські ВМС Австралії
Королівські ПС Данії
Королівські ПС Єгипту
Повітряні сили флоту Нідерландів
Авіація ВМС Франції Колоніальні війська Франції
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II
Технічні характеристики Екіпаж: 3-4 особи Довжина: 12,01 м Висота: 4,93 м Розмах крил: 14,02 м Площа крил: 56,67 м² Маса порожнього: 3087 кг Максимальна злітна маса: 4536 кг Двигун: Bristol Mercury XXX Потужність: 855 к. с. (638 кВт.)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 241 км/год (на висоті 1525 м.) Крейсерська швидкість: 161 км/год Практична стеля: 4875 м. Дальність польоту: 910 - 1165 км
Озброєння Стрілецьке: 1 × 7,7-мм кулемет в носі літака 0-2 × 7,7-мм кулемети на непостійних опорах в верхній позиції
Аналогічні літаки за епохою, призначенням та конфігурацією Blackburn Perth Blackburn Iris Dornier Do 12 De Havilland Canada DHC-2 Beaver Fairchild F-11 Husky Grumman G-21 Goose Grumman JF Duck CANT Z.501 Savoia-Marchetti S.56 Latécoère 380 SCAN 20 Бе-6 МБР-2 Ш-7 Aichi E10A Kawanishi E10K Mitsubishi F1M
Див. також Список літаків Другої світової війни Список літаків Імперського флоту Японії Henschel Hs 123
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
Supermarine Type 309 Sea Otter Supermarine Sea Otter Amphibious Maritime Patrol Floatplane Aircraft (1942) Sea Otter Sea Otter Многоцелевая летающая лодка
Література Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft Since 1914. London: Putnam, 1981. ISBN 0-370-10018-2. Halley, James J. The Squadrons of the Royal Air Force. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1980. ISBN 0-85130-083-9. Sturtivant, Ray and Theo Ballance. The Squadrons of the Fleet Air Arm. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1994. ISBN 0-85130-223-8.