Джеймс Бонд - вигаданий персонаж, створений британським журналістом і прозаїком Яном Флемінгом у 1952 році. Літературний герой з'явився у серії з дванадцяти романів та двох збірок оповідань, написаних Флемінгом, а також в ряді романів та спін-оффів після смерті Флемінга у 1964 році. Всього було двадцять сім фільмів, які зняли і які вийшли в період з 1962 по 2021 рік.

Флемінг зобразив Бонда як високого, спортивного, красивого секретного агента років тридцяти або сорока; у нього є кілька вад, серед яких алкоголь, куріння, азартні ігри, автомобілі та бабійство. Він - винятковий стрілець, володіє навичками рукопашного бою, катання на лижах, плавання та гольфу. Хоча Бонд вбиває без вагань і жалю, зазвичай він вбиває тільки при виконанні наказів, під час самозахисту, а іноді як помста.

Всього сім акторів зіграли Бонда у фільмі: Шон Коннері, Девід Нівен, Джордж Лейзенбі, Роджер Мур, Тімоті Далтон, Пірс Броснан і Деніел Крейг. Ці екранізації зберегли багато рис із зображення Флемінга, хоча деякі менш політично коректні риси Бонда були відкинуті, наприклад, його ставлення до жінок та куріння. Вперше ці зміни відбулися в "Золотому оці" 1995 року. Додавання Джуді Денч в ролі начальника Бонда "М", що займає професійне становище, і те, що Бонд більше не курить, показало, що погляди "Eoн Продакшнс" змінюються в ногу з часом. Незважаючи на те, що вони зображували одного і того ж персонажа, між ними були помітні відмінності. Деніел Крейг був чинним Бондом в серії "Еон" найдовше, хоча і не в найбільшій кількості фільмів. Він зіграв цю роль в п'ятий раз у фільмі "007: Не час помирати", який вийшов на екрани у вересні 2021 року.

Літературна характеристика Флемінга Джеймс Бонд, агент Секретної служби, був створений на основі кількох коммандос, яких автор Ян Флемінг знав під час служби в розвідувальному відділі ВМС під час Другої світової війни, і до яких він додав свій власний стиль і ряд власних смаків. Ім'я свого героя Флемінг взяв у однойменного американського орнітолога. Кодовий номер Бонда 007 походить від одного з ключових досягнень британської військово-морської розвідки в Першій світовій війні: злому німецького дипломатичного коду. Одним з німецьких документів, зламаних і прочитаних британцями, була телеграма Ціммермана, що мала код 0075, яка стала одним з факторів, що призвели до вступу США у війну як союзник проти Центральних держав. Згодом, якщо матеріал мав код 00, це означало, що він був суворо засекречений. Пізніше Флемінг сказав журналісту: "Коли я працював в Адміралтействі... всі надсекретні сигнали мали подвійний префікс "0"... і я вирішив запозичити його для Бонда".

Хоча Джеймсу Бонду близько сорока років, в оповіданнях Флемінга він не старіє. Біограф Флемінга Ендрю Лайсетт зазначив, що "вже на перших декількох сторінках роману "Казино Рояль" Ян представив більшість фірмових знаків Бонда", які включають його зовнішність, його Бентлі і його звички курити і пити: схильність Бонда до алкоголю простежується протягом усієї серії книг, і він викурює до 70 сигарет в день.

Флемінг вирішив недооцінити характер Бонда, зауваживши: "Екзотичні речі будуть відбуватися з ним і навколо нього, але він буде нейтральною фігурою". Іншого разу він підкреслив свою думку: "Коли я писав першу книгу в 1953 році, я хотів, щоб Бонд був надзвичайно нудною, нецікавою людиною, з якою відбуваються події; я хотів, щоб він був тупим інструментом"

Шон Коннері: 1962–1967, 1971 та 1983 роки Шон Коннері був першим актором, який зіграв Бонда у фільмі "Доктор Ноу" (1962). Шотландський бодібілдер-аматор, він привернув увагу продюсерів фільму Бонда після кількох виступів у британських фільмах кінця 1950-х років. М'язистий метр вісімдесят два, Коннері спочатку викликав несхвалення Флемінга, який вважав його каскадером-переростком, якому бракувало витонченості та елегантності для ролі Джеймса Бонда; він припускав, що цю роль зіграє ввічливий актор, такий як Девід Нівен. Продюсер Альберт Р. Брокколі - відомий всім як Каббі - не погодився з думкою Флемінга. Вибір "Eoн" на користь Коннері був також оснований на його зовнішності і сексуальній привабливості. Після того як Коннері був обраний, режисер Теренс Янг відвів актора до кравця і перукаря, познайомив його зі світським життям, ресторанами, казино і жінками Лондона.

Інтерпретація персонажа Коннері значно відрізнялася від трактування Флемінга, він був розбещенішим і холоднокровнішим, ніж в літературній версії. Академік Джеймс Чепмен зауважив, що для "Доктора Ноу" інтерпретація персонажа Коннері, хоч і не повна, показала, що акторові "слід віддати належне за створення нового стилю виконання: британського героя екрану на манер провідного американця". У своєму другому фільмі «З Росії з любов’ю» Коннері виглядав менш нервовим і дратівливим; він дав "розслаблений, дотепний виступ з тонким гумором і стилем". Раймонд Бенсон вважав, що Коннері "уособлює суворість і напружену присутність на екрані, яка перевершує всі упереджені уявлення про персонажа". Бенсон також зазначив, що Бонд був дотепним, але містив "впевнену міцність, що уособлює чоловічу натуру". Роджер Мур погодився з Бенсоном, коментуючи, що "Шон був Бондом. Він створив Бонда. Він втілював Бонда, і завдяки Шону Бонд став миттєво впізнаваним персонажем у всьому світі - він був грубим, жорстким, підлим і дотепним ... він був чудовим 007". Однак, незважаючи на свою чарівність і мужність, Коннері був характерно лаконічним у своїй промові. Крістофер Брей каже про нього, що "у його цілеспрямованому, лаконічному, глузливому, самодостатньому марнославстві Бонд Коннері був уособленням споживчої культури шістдесятих років".

Після перерви в зніманні одного фільму - «На секретній службі Її Величності», в якому Бонда грав Джордж Лейзенбі, - Коннері повернувся до ролі у фільмі «Діаманти залишаються назавжди». Коли йому запропонували повернутися до ролі Бонда, Коннері зажадав і отримав гонорар у розмірі 1,25 мільйона фунтів стерлінгів (27 мільйонів фунтів стерлінгів у 2019 році), 12,5% від валового прибутку і, як додаткова спокуса, "United Artists" запропонувала підтримати два фільми за його вибором. Його гра отримала змішані відгуки. Незважаючи на це, Бенсон вважає, що Коннері "як і раніше випромінює більше екранної присутності, ніж Роджер Мур або Джордж Лейзенбі ". З іншого боку, Полін Каель сказала, що "Джеймс Бонд Коннері менш розпусний, ніж раніше, і менш лукавий - і йому так краще"

На початку 1980-х років, після суперечок навколо роману "Кульова блискавка" 1961 року і подальшої тривалої судової тяганини, продюсер Джек Шварцман приступив до створення фільму про Бонда без "Еона"; результатом став фільм "Ніколи не кажи ніколи". Коннері знову прийняв пропозицію зіграти Бонда, попросивши (і отримавши) гонорар в розмірі 3 мільйонів доларів, відсоток від прибутку, а також затвердження кастингу, режисера та сценарію. У сценарії є кілька відсилань до літнього Бонда, обігруючи те, що Коннері на момент знімання було 52 роки. Девід Робінсон, оглядаючи фільм для The Times, висловив думку, що «Коннері ... повернувся, виглядаючи майже на день старшим чи товстішим, але як і раніше перевершує всіх інших виконавців ролі". У 2003 році Бонд зіграний Коннері був обраний Американським інститутом кіно як третій за величиною герой в історії кіно. +Шон Коннері як Джеймс Бонд у: Рік Фільм Зарплата $ (мільйони) 1962 рік Доктор Ноу 0,1 1963 рік З Росії з любов'ю 0,3 1964 рік Голдфінгер 0,5 1965 рік Кульова блискавка 0,8 1967 рік Живеш тільки двічі 0,8 1971 рік Діаманти залишаються назавжди 1,2 + 12,5% брутто 1983 рік Ніколи не кажи ніколи (Non-Eon) 3,0 + невідомий % від прибутку

Девід Нівен: 1967 рік

Коли в листопаді 1961 року Шон Коннері пройшов кастинг, Флемінгом був обраний Дейвід Нівен на роль; актор відобразив авторський образ персонажа. У 1965 році продюсер Чарльз Фельдман підписав контракт з Нівеном на роль сера Джеймса Бонда для «Казино Рояль», фільму, знятого не "Eoн Продакшнс". Коннері та Пітер Селлерс відмовилися від ролі. Нівену було 56 років, коли він зіграв Бонда і він був схожий на літню людину, що отримала Хрест Вікторії під час облоги Мафекінга, мала доньку від коханки, шпигунки Мата Гарі, грала на фортепіано Клода Дебюссі, їла маточне молочко і вирощувала чорні троянди.

Чепмен вважав концепцію літнього Бонда цікавою, при цьому називаючи Бонда Коннері "сексуальним акробатом, який залишає за собою шлейф красивих мертвих жінок, наче розсипані троянди". Відповідно до літературного Бонда, персонаж Нівена керує старовинним Бентлі, а не Астоном Мартіном, що Коннері вважав кращим. Барнс і Хірн описують це як "цілком справедливу інтерпретацію", враховуючи те, як Нівен підійшов до ролі. Джеремі Блек поставив під сумнів використання Нівена в цій ролі, зауваживши, що він не схожий на вбивцю, і не володіє «бентежною гостротою», яка була в Коннері. +Дейвід Нівен як Джеймс Бонд у: Рік Фільм Зарплата $ (мільйони) 1967 рік Казино Рояль Невідомий

Джордж Лейзенбі: 1969 рік

З відходом Коннері після фільму "Живеш тільки двічі" (1967), Брокколі та режисер Пітер Р. Хант обрали маловідомого австралійського актора Джорджа Лейзенбі, що став третім актором (після Шона Коннері та Девіда Нівена), який зіграв роль Бонда. Лейзенбі вжився в роль, одягнувши кілька стандартних елементів Бонда, таких як наручний годинник Rolex Submariner та костюм Savile Row (замовлений Коннері), і відвідавши перукаря Коннері в готелі "Дорчестер" у Лондоні. Лейзенбі закріпив свою спробу під час екранного тесту, коли він випадково вдарив кулаком професійного борця, який виконував обов’язки координатора трюків, вразивши Брокколі його здатністю проявляти агресію. Лейзенбі так і не підписав контракт, оскільки переговори затягувалися під час виробництва і згодом його, на жаль, переконав агент Ронан О'Рахіллі, що образ персонажа секретного агента буде архаїчним у звільнених 1970-х роках; в результаті він залишив роль агента 007 ще до виходу фільму "На секретній службі Її Величності" у 1969 р. За свою роль Лейзенбі був номінований на премію «Золотий глобус» на нову зірку року - актора на 27-й премії «Золотий глобус» у лютому 1970 року.

Думка критиків щодо Лейзенбі розділилася; його вважали найгіршим Бондом , і по-різному описували як "лаконічного і без гумору", "трохи жорсткого" і "дратівливого і самовдоволеного". Дерек Малкольм з "Ґардіан" зневажливо відгукнувся про гру Лейзенбі, заявивши, що він "не є хорошим актором, і хоча я ніколи не думав, що Шон Коннері був таким вже стильним, були моменти, коли хотілось трішки його елегантності". Критик "Нью-Йорк Таймс" А. Х. Вайлер також висловився проти Лейзенбі, заявивши, що "Лейзенбі, якщо і не підроблений Бонд, то лише випадкова, приємна, задовільна заміна". Полін Каель назвала Лейзенбі "досить нудним хлопцем" у своїй рецензії в журналі "Нью-Йоркер". Однак Пітер Р. Хант, режисер фільму "На секретній службі Її Величності", заявив, що Лейзенбі варто було знятися в більшій кількості фільмів у цій ролі, сказавши, що "він зробив би гідного Бонда і був би дуже хорошим".

+Джордж Лейзенбі як Джеймс Бонд у: Рік Фільм Зарплата $ (мільйони доларів) 1969 рік На секретні службі Її Величності 0,1

Роджер Мур: 1972–1985

Після фільму "Діаманти назавжди", Брокколі та Зальцман намагалися переконати Шона Коннері повернутися на роль Бонда, але він відмовився. Розглянувши кандидатури Джеремі Брета, Майкла Біллінгтона та Джуліана Гловера продюсери нарешті звернулися до Роджера Мура, якого вони раніше обговорювали для фільму “На секретній службі Її Величності”, та зрештою запросили зіграти Бонда у фільмі "Живи і дай померти". У той час Мур був телевізійним актором, відомим своїми виступами як Саймон Тамплієр у фільмі «Святий» і лорд Бретт Сінклер у фільмі «Переконання». Граючи Бонда, Мур намагався не наслідувати ні Коннері, ні своїм попереднім ролям, а сценарист Том Манкієвич змінив сценарій під особистість Мура, надавши Бонду більше комедійних сцен та легковажного ставлення, що дозволило Раймонду Бенсону описати Бонда Мура як "досить хитрого міжнародного плейбоя, який, здавалося, ніколи не постраждає".