Карма Тенкьон (; 1606–1642) — г'ялпо (володар) Тибету в 1620—1642 роках. Відомий також як Карма Тенкьон Ванпо або Тенкьонг Вангпо.
Життєпис Син г'ялпо Карма Пунцок Намг'ял. Народився 1606 року. Оголошений втіленням Чакна Дордже (бодхісаттви Ваджрапані). З дитинства вивчав релігійні тексти, здобував військову й цивільну освіту. 1620 року після смерті батька успадкував владу. Оскільки він був досить молодим, урядом керували нанглон Дроньєр Бонгон і хілон Ганзукпа.
1621 року об'єднане військо кукунорських монголів на чолі з Лхацуном і Бошоґту-хунтайджі, туметським ханом, увійшло до регіону регіон Уй на підтримку секти Гелуг. Війська Карми Тенкьона в битві під Г'ятханґанґом зазнали тяжкої поразки. Зрештою Карма Тенкьон, його опікуни та рештки військ опинилися в облозі в фортеці Чакпорі біля Лхаси. Лише за посередництва Панчен-лами IV монголи зняли облогу. Натомість було знято обмеження для Гелуг та повернути секті колишні монастирі. Карма Тенкьон наказав відремонтувати храми у Лхасі без огляду на приналежність, де через спустошення монголів релігійна служба припинилася на 2 роки.
Ймовірно 1623 року перебрав повноту влади. Крім того, г'ялпо видав новий кодекс законів. У 1628 році в резиденції Шигацзе прийняв португальських єзуїтів Естебана Качеллу і Жоао Кабрала, який надали першу європейську оповідь для управління та побут тибетських володарів.
1631 року виступив проти Далай-лами V, якого змусив залишити Недонг, резиденцію роду Пагмодрупа. Водночас уклав союз із чахарським ханом Лігденом, прихильником молодшої лінії Карма Каг'ю — шамарпа (червонокапелюшників). Останній 1633 року завдав поразки монголам біля Кукунору. Смерть того в 1634 році не погіршило ситуацію, оскільки йому на зміну прийшов Цогту-тайджі, прихильник Карма Каг'ю (чорнокапелюшників). За домовленістю з Карма Тенкьоном той відправив військо на чолі з сином Арсаланом, щоб в Уї остаточно знищити секту Гелуг. Проте на шляху його перестрів хошутський нойон Тюрю-Баірлху, що відмовив Арсалана виконувати наказ батька. Натомість Арсалан напав на Карма Тенкьона в Цангу, сплюндрувавши околиці Шигацзе і захопивши землі Г'янцзе. Але зрештою його вдалося зупинити. По поверненню Арслана було вбито на наказам Цогту-тайджі.
Водночас, продовжуючи політику попередника, намагався підкорити Бутан. Для цього підтримав підсекти школи Ньїнґма, які виступили проти реформ Нгванг Намґ'яла з секти Друкпа Каг'ю. Зрештою 1634 року тибетські війська в союзі з ньїнґмськими загонами зустрілися у битві біля Сімтокхі з військом Нгванг Намґ'яла, де зазнали поразки. 1638 року Карма Тенкьон спільно з Абунаєм, нойоном чахарських монголів, виступив проти Сенґе Намг'яла, г'ялпо Ладакху і союзника Нгванг Намґ'яла, який захопив державу Гуге в Західному Тибеті. Похід не мав успіху. 1639 року Карма Тенкьон визнав незалежність Бутану.
У розпал цих подій хошути на чолі з Тюрю-Баірлху завдали поразки Цогту-тайджі, захопивши область біля Кукунору. Це погіршило ситуацію для Карма Тенкьона. В результаті було втрачено регіон Уй з містом Лхаса. У відповідь 1638 року він уклав союз з Донйо Дордже, тусі (князем) Бері в Кхамі. Втім лист останнього, що розкривав план спільних дій проти секти Гелуг і хошутів, перехопив Тюрю-Баірлху. В результаті в кампанії 1639—1640 років хошути підкорити Бері, а потім увесь Кхам.
Зацим за таємної підтримки впливового сановника Сонам Раптена хошутський хан виступив проти Карма Тенкьона. Натомість останній наказав арештувати Панчен-ламу IV, що перебував у монастирі Ташілхунпо в Цангу. Незважаючи на спроби зупинити супротивника хошути прорвалися через кордони, підступивши до столиці Шигацзе. Після тривалої облоги 1642 року фортеця впала. Карма Тенкьон втратив усі володіння, а більшість Тибету було об'єднано. Того ж року в помсту за повстання прихильників Карма Каг'ю Тюрю-Баірлху, що на той час отримав титул Гюші-хан, наказав стратити колишнього володаря.
Примітки
Джерела David Snellgrove & Hugh Richardson, A Cultural History of Tibet. Boston & London 1986. Karl-Heinz Everding & Dawa Dargyay Dzongphugpa, Das tibetische Fürstentum La stod lHo (um 1265—1642), Wiesbaden 2006 Tsepon W.D. Shakabpa, One Hundred Thousand Moons, Leiden 2010 Olaf Czaja, Medieval rule in Tibet, Vol. I—II. Wien 2013