Ко́ростів — село в Україні, у Сколівській міській громаді Стрийського району Львівської області. Населення становить 900 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сколівська міська рада.

Географія На південно-західній стороні від села потік Паназувка впадає у річку Оряву.

На західній та на північно-західній околицях потоки Секул та Мала Бутивля впадають у річку Оряву.

У селі потік Хемчин впадає у річку Бутивлю.

Мікротопонімія Коростів має два присілки: Бутівля — відома тим, що з давніх часів тут інтенсивно заготовляють ліс; Гута — варили скло, що було знане у всій Австро-Угорщині. Також збереглися давні назви урочищ: Бозники, Ванч, Верхній Ванч, Грамники (давніша назва — Грабники), Гранка (На Гранці), Ґуральня, Десятий, Дільничний, Доли (На Долині), Заванч, Заглибокий, Кичерка, Копани, Круг (На Крузі), Луги (Заріков), Мочарки, Нижній Ванч, Панасівка, Пасіки, Підпосіч, Плоснина, Погар, Пограничний, Посіч, Постріш (Постріч), П'ятий, Розтіки (Ростіки), Румний (Тринадцятий), Секільський потік, Тирси, Ужварня, Черінь, Яблінка.

У Коростові є вулиці:

• Лесі Українки

• Івана Франка

• Соломії Крушельницької

• Марка Черемшини

• Василя Симоненка

• Корнійчука

• Лісова

• Зелена

• Карпатська

• Гірська

Історія Перша згадка про село датується 1518 роком.

У 1920 — 1932 рр. у складі Сколівського повіту Станіславівського воєводства Польської Республіки.

1 квітня 1932 року Сколівський повіт ліквідовано, а село увійшло до складу Стрийського повіту.  

Протягом 1934–1939 років село входило до складу Козівської ґміни Стрийського повіту Станиславівського воєводства.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Сколівської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сколівського району, село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 913 осіб, з яких 436 чоловіків та 477 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 911 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,04 % російська 0,96 %

Інфраструктура

У селі є 4 продуктові магазини, девʼятирічна школа, бібліотека, народний дім, сільська рада, символічна могила «Борцям за волю України», памʼятник Тарасу Шевченку , 2 АЗС, кафе-мотель, відпочинковий комплекс «Золота форель».

Також у Коростові є багато туристичнрї інфраструктури (зйомних будиночків).

Туризм

Минуле

Коростів, як відпочинковий центр, відомий з 1883 року. Однак прославився вже у 20 столітті. Поет Райтман викупив землю в урочищі Плоснина, на якій побудував відпочинковий пансіонат «Засвіття», знаний у народі як «Райтманівка».

До послуг відпочивальників був весь комплекс вигод, басейн, тисячі трояндових кущів, серед яких поважно ходили екзотичні павичі. Пансіонат забезпечувався джерельною водою з криниці глибиною 65 метрів. Відпочивальників з Європи поселяли в 13 триповерхових будинках, які були вкриті цинковою бляхою та червоною черепицею. Кімнати обставлені меблями, прикрашені килимами, дзеркалами, підлоги викладені паркетом. Райтман, що сам обдарований поетичним талантом, вмів винайти романтичний закуток серед гір який у 1935 році був визнаний найкращим відпочинковим центром Польщі. На фоні лісистих гір та річки Орява, безлічі голубів, ставком з фонтаном, танцювальною залою з оркестром та мегафонами відпочивало знане та багате панство. Пансіонат працював як літом так і зимою. До послуг відпочивальників був лікар, телефон, електричне освітлення.

Господарі «Засвіття» та відпочивальники купували в жителів Коростова ягоди, молоко, сир, сметану, овочі, фрукти. Також місцеві жителі працювали в пансіонаті на різних господарських роботах.

У роки війни відпочинковий комплекс був зруйнований. Райтман із сином Яремком утік за кордон (Англію), а його дружину Руну і молодшого сина Урля розстріляли німці.

У радянський час в урочищі Плоснина було побудовано туристичні бази «Старт», «Водограй», «Гірський потік», «Промінь», в урочищі Тирси «Казка», а в урочищі Чертіж - «Беркут» .

Сучаність

Станом на 2026 рік, у Коростові діє Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «СТАРТ».

Зараз у селі популярні зйомні будиночки біля ріки, чи лісу, такі як TRAVA BUNGALOW або Prostir.

Освіта

Минуле

Приєднання східної Галичини до складу Австрійської держави (1772 р.) спричинилось до поліпшення соціально-економічного становища в рідному краї, пробудженню та розвитку української національної ідеї. Реформи за австрійських часів підняли дух українського народу. З'являється і постійно зростає розуміння важливості для народу його мови, літератури, традицій, культури і разом з тим розуміння важливості ролі школи в їх збереженні і розвитку. Посилився рух за відкриття народних (початкових), середніх та вищих навчальних закладів. Цому передував декрет Надвірної канцелярії від 13 травня 1773 року створенням "Пергенівського" акту. На основі цього акту була зруйнована стара єзуїтська система школи і введена загальнообов'язкова початкова.

Уряд Австрії 4 грудня 1774 року видає декрет, в якому питання освіти та міжнаціональних відносин ставить на державний рівень і зобов'язує галицьке губернаторство широко запроваджувати народну освіту в містах і селах.

Для проведення шкільної реформи у 1776 році була створена урядова комісія у справі освіти, що мала за мету своєї діяльності розвиток українських шкіл. Та місцеві органи противляться роботі цієї комісії. Але, незважаючи на це, школи відкриваються в селах і містах. На підставі урядового указу 6 лютого 1792 року українську мову дозволялося вивчати тільки два рази на тиждень (четвер і вівторок). У наступні роки польській шляхті вдається витіснити українську мову із шкіл. На захист народної освіти стає греко-католицька церква. Тривалий час народна освіта розвивається під її сприянням і контролем.

На той час у Коростові школи ще не було. Та місцевий парох Дмитро Колодніцький у 1854 році береться сам навчати сільських дітей читати і рахувати. Навчає він дітей в хаті Івана Рапея. Першими учнями були Гриць Паращак, Сава Теодоров, Гриць Яськів, Луць Жалівців.

Село, очолюване війтом, далі опирається і противиться будівництву школи. Та 16 травня 1889 року на основі наказу 1445/89 було розпочато будівництво школи. 18 вересня 1891 року школа була збудована. Кількість дітей у віці від 6 до 12 років становила:

Рік хлопці дівчата 1885 рік 37 33 1886 рік 36 33 1887 рік 37 30 1888 рік 44 29 1889 рік 37 28

Школа відкривається з однорічною формою навчання. Хто був першим директором і першими учнями, встановити не вдалося. Як свідчить "Книга урядованій" з 1893 р. до 4 листопада 1897 р., директором школи був Г. Г. Комарницький, а далі до 1903 р. директорами школи були: Ванда Габрієль, Михайліна Корделя, Євстах Хоминець.

Витрати на утримання школи в 1894 році становили: 186 злотих з окружної шкільної ради і 74 злотих із податків села. У свою чергу школа у 1894 році витратила на крейду, папір та чорнило 10 злотих.

По-різному коростівчани ставилися до роботи школи в селі. До школи батьки дітей не хочуть посилати. Та місцева влада силою заставляє їх це робити. "Рада школи окружна присилає до спровадження прошеніє Гриця Миговича о перемінення кари грошевой на арешт за непосилання сина до школи" (К.У., т. ІІ, ст. 119).

У наступні роки школі допомагає сільське староство, яке 2 листопада 1894 року звертається з листом до шкільної окружної ради: "Предложено виказ дітей школьних потребуючих одежи, або приборів школьних сь прошенієм аби Рада школа окружна виасегнувала на тую ціль 44 гр. 20. Заложених через родичів не пославших в році 1893 дітей до школи". 30 квітня 1900 року "Церковний комітет, Рада школьна розпоряджається щоби поставити керницю коло школи або уложити на тую ціль бюджет надзвичайний в порозумінню обширу двірським". Криниця була викопана і простоювала десь до кінця 1950-х років. "Рада школи повідомляє під днем 27. 07. що на 1900/1901 обшар двірський має заложити до бюджету школьного 225 к. 20 гел., а громада 42 к. 80 гел." (К.У., т. ІІ, ст. 122.). Назначали учителя до школи так: "Церковний комітет Рада школьна окружна присилає листу кандидатови на посаду сталого учителя в школі є тим щоби Рада школьна місцева видала свою опінію в той справі. Предложено Ц. К. Радою школьною окружною п. Мих. Корделя 19. 01. 1902 року.". (К.У., т. ІІ, ст. 127).

З однорічною формою навчання школа пробула недовго, бо вже "Дня 6.07.1899 року зостала школа в Коростові до IV класи". Кількість дітей шкільного віку в Коростові на 1906 рік значно збільшилася:

рік навчання записаних навчаються хлопці дівчата разом хлопці дівчата разом I 38 33 71 35 25 60 II 13 7 20 13 7 20 III 12 7 19 12 7 19 IV 11 3 14 11 3 14 V 4 3 7 4 3 7 VI 6 4 10 6 4 10 Разом 84 57 141 81 49 130

У 1909 рік — 102 дітей. Наступний 1910/1911 навчальний рік — хлопців — 92, дівчат — 78, разом 170; 1911/1912 навчальний рік — хлопців — 110, дівчат — 81, разом 181.

Правдоподібно, що з початку існування предмети в школі викладалися на "руській" (українській) мові. У 1909 році також на "руській" мові. Та вже у звіті товариства "Просвіта" в Коростові за 1928 рік записано: "школа утраквістична". Це означає, що предмети в школі читалися на українській та польській мовах.

У наступні роки загострюються в селі стосунки між українцями та поляками. Хоча поляків у селі проживало значно менше, ніж українців, та вони намагалися запровадити в школі польську мову викладання.Та й директорами школи в ці роки були поляки: Гурський, Накаліцький. Громада села бореться за рідну мову в школі. Вони звертаються із скаргою до Повітової шкільної Ради в Стрию. На свою скаргу отримують відповідь: "Шкільна Рада повітова в Стрию завідомляє батьків Коростова через п. Федора Ушневича письмом з дати Стрий 28 серпня 1933 року — L3165/33, що школа в Коростові остає надалі ще утраквістичною, бо для 20 дітей родичі жадають польської мови навчання, а для 45 — руської" (К.У., т. ІІ, ст. 78.).

Така відповідь жителів Коростова не влаштовує, і вони звертаються із скаргою до міністерства релігій і просвіти у Варшаві. На цю скаргу вони отримали відповідь: "Міністерство завідомляє Коростів через п. Федора Ушневича, що їх відклик узглянено і в Коростові остає викладова мова руська т. зв. українська. Варшава 5 серпня 1934 року № ІІ Р — 485/34" (К.У., т. ІІ, ст. 78).

Директорами та вчителями з 1893 до 1939 років були: Комарницький Г. Г., Габрієль Ванда, Корделя Михайліна, Хоминець Євстах, Гурський, Топольницький, Тичинська Мальвіна, Вацлав Накаліцький, Габрусь Станіслава, Топольницька Корнеля.

Одночасно в школі працювало два вчителі, один із них був директором школи. Директор із сім'єю жив у школі. Так у 1923 р. директором був Діонісій Топольницький (українець) і він навчав дітей 1-го та 2-го класу, а його дружина, Топольницька Степанія із священичого роду Охниш, навчала дітей 3-го та 4-го класу. У 1931 р. Степанія Топольницька померла під час пологів. Похована в Коростові на цвинтарі, що біля церкви, поруч з могилою її батька.

До школи в ці роки ходили сім років: у перший клас — 1 рік, у другий клас — 1 рік, у третій клас — 2 роки, у четвертий клас — 3 роки. По закінченню чотирьох класів діти могли навчатися в п'ятому класі, який називався "пофтурка" (повторення) за попередні роки. До "пофтурки" ходили два рази на тиждень, а в кінці року здавали іспит. Хоч діти і ходили по два — три рази в один клас, та навчальна програма не повторювалася, а постійно ускладнювалася.