Джеймс Му́ні (;  — ) — американський антрополог, дослідник культури та звичаїв індіанців Північної Америки.

Біографія Джеймс Муні народився у місті Річмонд штату Індіана 1861 року. Працював репортером в одній із газет свого міста поки 1885 року не переїхав разом із дружиною і шістьма дітьми до Вашингтона. Тут він влаштувався працювати в Бюро американської етнології (). Муні дуже любив свою роботу і був цілком поглинутий вивченням культури індіанців. Він досліджував обряди племен черокі (), кайова (Kiowa), сіу (). Одна з найважливіших його робіт присвячена «Танцю примар» (), поширеному ритуалу серед різних племен. Багато часу Муні присвятив вивченню черокі, він провів роки разом із племенем в Північній Королині і був сприйнятий індіанцями за свого — ймовірно, саме тому більшість читачів вважають його роботи найбільш точними і достовірними.Мойсей, Л. Г. (1984). Індіанець: біографія Джеймса Муні. Університет Небраски. ISBN 0-8032-8279-6.

Джеймс Муні помер у своєму будинку від серцевого нападу 1890 року, залишивши після себе велику кількість зібраних ним наукових даних. Його роботи досі слугують джерелами для етнологів та істориків.

Кар'єра У свої 36 років урядовий етнолог Джеймс Муні зробив видатний внесок в антропологічне та історичне розуміння багатьох американських індіанських племен. Сучасні вчені дивуються широті його професійної діяльності та вражені його здатністю розвивати тісні стосунки між антиамериканцями. Його дослідження про черокі та кайова, а також монографія про танець привидів сьогодні є класикою. Він також був авторитетом у багатьох східних племенах сіуан і алгонцян, у використанні рейот та оцінках корінного населення.

Його твори залишаються засобами, за допомогою яких можна краще зрозуміти, як «традиційну», так і мінливу індійську культуру кінця дев'ятнадцятого століття. Тим більше примітним є той факт, що він син знедолених іммігрантів, досяг цих успіхів, маючи неповну освіту.

Стиль письма Муні був широко відомий, як такий, що викликає спогади. Його співчутливе ставлення до корінних американців пояснюють його вихованням та етнічним походженням. Хоча він писав, як учений, його об'єктивна оцінка корінних американців контрастувала з іншими творами, які часто були романтичними чи дискримінаційними. Джеймс Муні переважно погоджувався з метою асиміляції Індії, сформульованою реформаторами тієї епохи. Але він був свідком того, яких втрат зазнають традиційні народи, і об'єктивно повідомляв про проблеми та зміни. Наприкінці 1800-х років корінні американці зазнавали жорстоких нападів у багатьох сферах і, по суті, були об'єктами геноциду з боку Сполучених Штатів Америки. Індіанські війни, розпочаті задля придушення опору племен, зазвичай представлялися як необхідні, оскільки корінні американці здійснювали напади на піонерів. Муні об'єктивно писав про проблеми.«Американський антрополог». Американська антропологічна асоціація. 12 квітня 1922 р. — через Google Books.

Релігія примарного танцю та спалах сіу в 1890 році Муні дає передмову до історичного огляду сумісних тисячолітніх рухів серед інших груп американських індіанців. У відповідь на швидке поширення танцю примар серед племен на заході Сполучених Штатів на початку 1890-х років він вирішив описати і зрозуміти це явище. Для цього відвідав Вівоку, пророка танець духів, у його будинку в Неваді. Учений також простежив рух Танцю Примар з місця на місце, описуючи ритуал і записуючи тексти пісень семи різних племен.Муні, Джеймс. (1996). Танець привидів. Норт-Дайтон, штат Массачусетс: JG Press. ISBN 1-57215-201-X. OCLC 35759732.

Календарна історія індіанців Кайова 1898 року «Бажання зберегти для майбутніх століть пам'ять про минулі досягнення — це універсальний людський інстинкт», — сказав Муні. «Надійність запису залежить насамперед від правдивості записувального пристрою й адекватності використовуваного методу». Етнолог заслужив довіру кайова, які розповіли йому про свою систему календарів для запису подій. Вони сказали, що першим охоронцем календаря в їхньому племені був Літтл Блафф, або Тохаусан, — головний вождь племені з 1833 до 1866 року. Муні також працював із двома іншими охоронцями календаря, Сеттаном чи Маленьким Ведмедем, і Ankopaingyadete, що означає «серед безлічі записів», широко відомим як Anko. Інші рівнинні племена вели графічні записи, відомі як зимові рахунки. Вони зазвичай створювалися взимку, коли люди перебували у приміщенні та розповідали про основні події року.Муні, Джеймс, 1861—1921. (1898). Календарна історія індіанців кайова. G.P.O. OCLC 875150017.

Kiowa записувала по дві події щороку, пропонуючи точніший запис і вдвічі більше учасників за будь-який період. Сільвер Рог (1860—1940 рр.), або Хаунгуа, був найшанованішим художником племені кайова в XIX і XX ст. і вів календар, а в останні роки свого життя — релігійним лідером.

Міфи про черокі 1900 року Муні також проводив багато часу з черокі, на той час перебравшись на територію Індії (сучасна Оклахома). Він вивчав їхню мову, культуру та міфологію. У цьому всеосяжному томі зібрано 126 міфів черокі, зокрема священні історії, міфи про тварин, місцеві легенди, розповіді про чудеса, історичні традиції тощо. Деякі із міфів:

Як було створено світ.

Чому в оленів тупі зуби.

Як індик отримав свою бороду.

Чому хвіст опосума голий.

Книга також містить оригінальні рукописи черокі стосовно історії, археології, географічної номенклатури, особових імен, ботаніки, медицини, мистецтва, сімейного життя, релігії, пісень, обрядів та мови племені.Муні, Джеймс, 1861—1921. (1982). Міфи про черокі ; і, Священні формули черокі. Нашвілл, штат Теннессі: Чарльз і Ренді Елдер-продавці книг. ISBN 0-918450-22-5. OCLC 8885748.

Історичний нарис черокі 1975 року Опублікований уже після смерті автора. Ця розповідь про черокі почалася з їхнього першого контакту з білими людьми, коли вони вигравали і програвали битви, підписували, а потім розривали договори, руйнували мости і масово вбивали людей. Вона закінчується приблизно 1900 року. У відносинах між черокі є людяність і жорстокість, індійські та інші групи, сила духу та наполегливість, урівноважені розчаруванням. "Щодо цього історія черокі втілює досвід більшості корінних американців", — пише Муні. Саме його роботи вважають безпристрасними і прозаїчними, тому й зберігають їх у Бюро американської етнології.

Бібліографія

Муні, Джеймс. Мовні сім'ї індіанських племен на північ від Мексики, з попереднім списком основних назв племен і синонімів. США Бюро американської етнології, 1885. Муні, Джеймс. «Священні формули черокі». США Бюро американської етнології, 1885-6 Річний звіт, 1891. Муні, Джеймс. «Племена сіуанів Сходу». Бюлетень США Бюро американської етнології, 1894. Муні, Джеймс. «Релігія танцю-примари та спалах сіу 1890 року». США Бюро американської етнології, 1892-3 Річний звіт, 2 томи, 1896. Муні, Джеймс. Календарна історія індіанців кайова. США Бюро американської етнології, 1895-6 Річний звіт, 1898. Муні, Джеймс. «Міфи про черокі». США Бюро американської етнології, 1897-8 річний звіт, 1902. Муні, Джеймс. «Індійські місії на північ від Мексики». Бюлетень США Бюро американської етнології, 1907. Муні, Джеймс. «Рукопис плавця: священні формули та лікарські рецепти черокі», переглянуто, доповнено та відредаговано Франсом М. Ольбрехтом, 1932 рік. Муні, Джеймс, 1861—1921. "Історія, міфи та священні формули черокі Джеймса Муні: що містить повні тексти «Міфи про черокі» (1900) і «Священні формули черокі» (1891), опубліковані Бюро американської етнології: з новим біографічним вступом. Еллісон, Джордж, «Джеймс Муні та східні черокі», Ешвілл, Північна Кароліна: Історичні зображення, 1992.

Примітки

Посилання Джеймс Муни ROUTES TO RAINY MOUNTAIN: A BIOGRAPHY OF JAMES MOONEY, ETHNOLOGIST. James Mooney as an ethnographic photographer James Mooney