Хагуро (Haguro, яп. 羽黒) — важкий крейсер Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.
Корабель, який належав до крейсерів типу «Мьоко», спорудили 1929 року на верфі компанії Mitsubishi у Нагасакі.
Відомо, що 20—21 серпня 1937-го на тлі початку Другої японо-китайської війни Хагуро разом з великою групою важких крейсерів та есмінців вирушив до узбережжя Центрального Китаю, де з 13 серпня почались бої в Шанхаї. Загін доправив сюди військовослужбовців і 22 серпня відбулась висадка японського десанту за кілька десятків кілометрів на схід від Шанхаю, що зменшило тиск китайських військ на значно менш численний гарнізон, який японці утримували в певній зоні міста після конфлікту 1932 року («Інцидент 28 січня»).
Станом на 1941 рік корабель належав до 5-ї дивізії крейсерів та на початку грудня перебував на Палау (західна частина Каролінських островів). 6 грудня Хагуро разом із двома іншими крейсерами дивізії під охороною двох есмінців вийшов з Палау для виконання функції дистанційного прикриття рейду авіаносця «Рюдзьо» на Давао (стався 8 грудня в день атаки на Перл-Гарбор — тільки по другу сторону лінії зміни дат) та допоміжного десанту на сході Філіппінського архіпелагу. 12 вересня відбулась висадка в Легаспі на південно-східному узбережжі острова Лусон, а через три доби загін повернувся на Палау.
17 грудня 1941-го крейсери знову вийшли в море в межах операції з оволодіння портом Давао на південному узбережжі острова Мінданао. 20 числа Давао опинилося в руках японців, а вже за чотири доби загін дистанційного прикриття забезпечував проведення операції проти Голо на однойменному острові в архіпелазі Сулу. Після цього Хагуро повернувся на Палау.
28—31 грудня 1941-го Хагуро перейшов до затоки Давао на якірну стоянку в бухті Малалаг-Бей (чотири десятки кілометрів на південний захід від самого Давао), а 9 січня 1942-го вийшов звідси в межах операції з висадки в Менадо на північно-східному півострові острова Целебес. Цього разу Хагуро діяв у парі з важким крейсером «Наті», оскільки третій корабель дивізії «Мьоко» через пошкодження авіацією був вимушений вирушити на ремонт до Японії. Висадка відбулася в ніч проти 11 січня, але загін дистанційного прикриття виконував свої функції до 14 числа. 20 січня ці самі крейсери вийшли з Давао для прикриття десанту на південно-східний півострів острова Целебес до Кендарі, який відбувся 24 січня.
29 січня 1942-го Хагуро та «Наті» вирушили з Давао до якірної стоянки Бангка (поблизу Менадо) в межах підтримки операції проти острова Амбон, висадка на який відбулась 31 січня. Повернувшись до Давао, вони вже 6 лютого попрямували звідси для підтримки наступного десанту до Макассару (південно-західний півострів острова Целебес). Загін пройшов через море Серам у море Банда та зайняв позицію за дві з половиною сотні кілометрів на південний захід від Амбону. Висадка в Макассарі відбулася в ніч проти 8 лютого та не зустріла протидії зі сторони надводних кораблів союзників, тому вже 10 лютого Хагуро прибув до затоки Старінг-Бей поблизу Кендарі.
17 лютого 1942-го Хагуро у складі того ж загону дистанційного прикриття полишив Старінг-Бей у межах операції проти острова Тимор, десантування на який відбулось 20 числа, а 22 лютого Хагуро повернувся у вихідний пункт на Целебесі.
24 лютого 1942-го Хагуро та «Наті» вийшли зі Старінг-Бей у межах операції проти головного острова Нідерландської Ост-Індії Яви. Цього разу, зваживши на наявність у портах Яви значних сил союзників, японське командування змінило традиційну схему операції та не стало утворювати окремий загін дистанційного прикриття. 26 лютого в районі на південь від Банджермасіна (південно-східне завершення Борнео) крейсери 5-ї дивізії об'єдналися з охороною транспортного загону, так що виникло з'єднання у складі 2 важких і 2 легких крейсерів та 16 есмінців. Того ж 26 лютого гідролітак з Хагуро провів розвідку гавані Сурабаї, на яку базувались союзні сили, але був втрачений під час операції з підйому на борт крейсера. Дізнавшись про вихід союзних сил у море, японці залишили з транспортами 2 есмінці, а інші кораблі попрямували назустріч ворогу, що вилилося в битву 27—28 лютого в Яванському морі. На початку бою Хагуро та Наті вели вогонь по нідерландському легкому крейсеру HNLMS De Ruyter та досягли двох влучань снарядами головного калібру, проте обидва вони не здетонували. Далі Хагуро дав перший залп із 8 торпед, який не приніс якогось успіху, а невдовзі після цього поцілив снарядом головного калібру британський крейсер HMS Exeter, швидкість якого впала до 11 вузлів. За кілька хвилин нова торпеда з Хагуро поцілила й потопила нідерландський есмінець HNLMS Kortenaer, але наступний залп із 8 торпед з Хагуро по HMS Exeter знову був невдалим. За кілька годин, уже вночі, бій відновився. HNLMS De Ruyter, поцілений черговою торпедою Хагуро, втратив хід та за кілька годин затонув. У підсумку союзні сили були розгромлені, що дозволило японцям у ніч проти 1 березня розпочати висадку на сході Яви.
Вранці 1 березня 1942-го загін, до якого входили Хагуро та «Наті», під охороною 2 есмінців виявив HMS Exeter у супроводі двох есмінців, який намагався прорватись із Сурабаї в напрямку Австралії в обхід Яви зі сходу, що призвело до зіткнення, відомого як Друга битва у Яванському морі. Загін Хагуро розпочав переслідування, при цьому незадовго до опівдня кораблі союзників перестріли інші 2 важкі крейсери «Асігара» (штабний корабель командувача всієї операції) і «Мьоко» (третій крейсер 5-ї дивізії, який тільки-но повернувся після ремонту). Саме останні першими вступили в бій, а через 55 хвилин вогонь по ворогу відкрив і загін Хагуро. За кілька хвилин британський крейсер отримав перше влучання снарядом, а потім по ньому провели вдалу торпедну атаку 2 есмінці. Всього через 40 хвилин після першого влучання HMS Exeter затонув.
3 березня 1942-го Хагуро прибув на південь Целебесу, а 10 березня вирушив на північ (за кілька діб до того сили союзників на Яві капітулювали). 20 березня крейсер досягнув Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя Кюсю), де до початку квітня проходив короткочасний ремонт.
18 квітня 1942-го крейсер вийшов у море в межах спроб наздогнати американські кораблі, які провели перше повітряне бомбардування Японії («рейд Дуліттла»). Втім, досягнути якогось результату не вдалось і 22 квітня Хагуро повернувся на Японські острови.
Тим часом японське командування запланувало операцію, яка мала за мету узяття під контроль центральних і східних Соломонових островів, а також Порт-Морсбі на оберненому до Австралії узбережжі Нової Гвінеї. 23—27 квітня 1942-го Хагуро разом із другим крейсером 5-ї дивізії «Мьоко» (третій корабель уже був переведений у інший підрозділ) здійснив перехід на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції в цілому ряді архіпелагів). 1 травня Хагуро та «Мьоко» рушили в похід разом із 2 авіаносцями під охороною 6 есмінців. У підсумку надводні сили так і не вступили в бій, а після битви авіаносців у Кораловому морі, яка відбулась 8 травня, японську операцію скасували.
З 13 травня 1942-го крейсери 5-ї дивізії під прикриттям 3 есмінців здійснювали дистанційне прикриття операції узяття під контроль островів Науру та Оушен. Десантний загін уже рушив до Науру, проте 15 травня надійшло повідомлення про перебування в регіоні американського авіаносного з'єднання (це були авіаносці USS Enterprise та USS Hornet, які не встигли прибути вчасно, щоб узяти участь у битві в Кораловому морі). На основі цієї інформації японці скасували операцію з оволодіння Науру (лише в серпні, після висадки американців на Гуадалканалі, вони повернуться до питання розширення контролю на сході Мікронезії), а Хагуро та «Мьоко» 17 травня знову були на Труці, звідки того ж дня рушили до Японії та 22 числа досягнули Куре.
27 травня 1942-го Хагуро та інший крейсер 5-ї дивізії вирушили із Внутрішнього Японського моря в межах операції з оволодіння атолом Мідвей. Вони належали до з'єднання великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, яке загалом налічувало 2 лінкори та 4 важкі крейсери під охороною легкого крейсера та 7 есмінців. Після катастрофічної поразки авіаносного з'єднання в битві 4 червня висадку на Мідвеї скасували, а частину кораблів перенаправили для підсилення алеутського напрямку. Зокрема, туди одразу відправили 2 важкі крейсери 4-ї дивізії, що стосується Хагуро та «Мьоко», то вони були придані Північним силам лише 13 червня та виконували це завдання до 23 червня, коли прибули в порт Сендай (на східному узбережжі острова Хонсю).
Із Алеутами був пов'язаний і наступний похід Хагуро. 28 червня 1942-го він вийшов з Омінато (важлива військово-морська база на північному завершенні Хонсю) у складі великого з'єднання адмірала Какуто, яке включало ще 2 важкі крейсери, 1 важкий та 1 легкий авіаносці під ескортом 3 легких крейсерів та 14 есмінців. Завданням загону було прикриття доставки підкріплень на Киску (острів, зайнятий японцями на початку червня в межах єдиного задуму з мідвейською операцією) та протидія можливій американській контратаці. 7 липня з'єднання розпочало повернення з Алеутів, зокрема Хагуро 12 липня прибув до Внутрішнього Японського моря.
7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 11 серпня Хагуро вийшов із Йокосуки у складі великого загону надводних кораблів, який загалом налічував 1 лінкор, 5 важких крейсерів та 1 гідроавіаносець під охороною легкого крейсера та 10 есмінців. 17 серпня вони прибули на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції в цілому ряді архіпелагів). 20 серпня з Труку в межах операції проведення конвою з великими підкріпленнями для Гуадалканалу вийшли кілька з'єднань, зокрема Хагуро разом зі ще 4 важкими крейсерами під охороною легкого крейсера та 5 есмінців становив головні сили адмірала Кондо. 24 серпня відбулась битва авіаносних з'єднань біля східних Соломонових островів, а наступного дня рух конвою остаточно припинили внаслідок ударів авіації з наземних аеродромів. Певний час кораблі Кондо, які так і не вступили в бій з надводними силами ворога, перебували в морі, а 5 вересня повернулись на Трук.
9 вересня 1942-го Хагуро вийшов з Труку у складі з'єднання із 2 лінкорів та 5 важких крейсерів, щоб у взаємодії з іншим угрупованням (2 авіаносці, легкий авіаносець, 2 лінкори та 3 важкі крейсери) патрулювати північніше від Соломонових островів у межах підтримки операцій на Гуадалканалі. Втім, цього разу до якогось зіткнення з супротивником не дійшло і 23 вересня японські сили повернулись на Трук. 29 вересня — 5 жовтня Хагуро прямував до Сасебо, де пройшов черговий ремонт.
30 листопада — 8 грудня 1942-го Хагуро та «Мьоко» пройшли з Йокосуки до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах і сході Нової Гвінеї) та доправили туди бійців морської піхоти. Висадивши їх, крейсери одразу попрямували на Трук.
31 січня 1943-го Хагуро вийшов з Трука у складі великого з'єднання, яке включало ще 3 важкі крейсери, 2 важкі та 1 легкий авіаносці, 2 лінкори під ескортом легких крейсерів та есмінців. Завданням загону було патрулювання північніше від Соломонових островів задля прикриття евакуації японських сил з Гуадалканалу. Остання завершилась 9 лютого і тоді ж Хагуро повернувся на Трук.